17 травня у Києві відбулася презентація книги "Закарпатські втікачі в СРСР: через табори ГУЛАГу і Бузулук до рідних Карпат. 1939-1949. Архівні документи і матеріали". Захід проходив у рамках VIII Київської міжнародної книжкової виставки в Українському домі. Книга вийшла у видавництві "Карпати".
У виданні зібрані матеріали з історії масового нелегального переходу громадян Карпатської України (Підкарпатської Русі) на територію СРСР.
Після Мюнхенської змови у вересні 1938 року Закарпаття перейшло до Угорщини. За словами авторів видання, ситуація у регіоні стала критичною у березні 1939 року, коли було ліквідовано Карпатську Україну, а вся територія Закарпаття була окупована угорськими військами. У пошуках кращої долі закарпатці, переважно селяни, тікали до СРСР. Там на них чекало заслання у табори.
"Їх усіх визнавалися порушниками державного кордону, засуджували мінімум до трьох років таборів. Багато хто не вижив, багато хто залишився там, а значна кількість тих, хто вижили й відсиділи ті 3 роки, були відправлені у табори, де формувався чехословацький корпус Людвіка Свободи. Ті, хто увійшов до складу цієї армії дійсно мали шанс вижити. Декотрі потім повернулися й до рідних Карпат", - повідомив директор видавництва Віктор Браславець.
Упорядник книги Олександр Пагіря наголосив на важливості обговорення цієї теми на "всеукраїнському рівні".
"Ця війна була різною для різних куточків України і залишила різну пам'ять, - сказав історик. - Тема закарпатських втікачів ілюструє новий вимір війни для українців. Це той регіон, який найперший зазнав лиха окупації, ще до початку Другої світової війни — Угорщина окупувала Закарпаття в березні 1939 року. І закарпатці пройшли воєнний шлях від рідних домівок через табори ГУЛАГу, через Бузулук, чехословацьку армію до рідних Карпат. Цей досвід є унікальним в історії війни, тому що мирні люди ішли з надією на краще життя в Радянський Союз, а отримали роки у таборах. І доля втікачів повністю може розвіяти якість глорифіковані образи так званої Великої Вітчизняної війни й показати її крізь призму простої людини, яка прагнула вижити тих умовах".
За різними даними, кількість втікачів сягала до 10 тисяч чоловік. Закарпатці наважувалися переходити через гори дві прикордонні застави (румунську, а потім радянську). Цей рух відбувався до окупації Закарпаття Червоною армією у 1941-му.
"Це величезні людські трагедії, - зазначив Віктор Браславець. - Вони йшли з надією, що отримують землю, втікали від угорської армії, а все обернулося для них трагедією. Тікали не лише молоді, але і старші люди, йшли з дітьми. Жахлива доля дітей — взагалі недосліджена тема. Нам відомі прізвища лише 19 дітей, які зафіксовані, а насправді їх набагато більше".
У виданні зібрані документи не лише українських архівів, але також словацьких та чеських. Автори наголосили, що видання стало можливим, у першу чергу, завдяки полковнику Олексію Корсуну, колишньому заступнику начальника Управління КДБ у Закарпатській області. Саме він першим почав збирати й публікувати документи, які стосуються втікачів із Закарпаття.
Олександр Пагіря коротко згадав про парадокс, коли засуджені в СРСР могли досягнути успіху завдяки воєнній кар'єрі.
"У 1942 році закарпатці вже розглядалися як чехословацькі громадяни, хоча раніше їх сприймали виключно як угорських громадян, - зазначив він. - Власне, за що їх і судили — вони, ніби-то, йшли зі шпигунськими цілями. Після того їх набирали до чехословацької дивізії. На початкових етапах закарпатці складали десь 30-40% цієї частини. З боями вони пройшли від Бузулука до Карпат. Найбільшим боєм була участь у Дуклянській операції у вересні-жовтні 1944-го. Там найбільше закарпатців загинуло. Також вони брали участь у визволенні Києва і Білої Церкви. З їхнього середовища вийшло 10 генералів, 100 полковників, один герой Радянського Союзу — Степан Вайда. На фотографіях можемо побачити, що це люди молоді — підлітки 15-16 років. З цієї війни багато з них вийшли у високих чинах".
Історик згадав про ще один курйоз — колишні закарпатці-втікачі, які досягли високих воєнних звань у складі Чехословацької дивізії й потім лишилися жити в Чехословаччині, зараз позитивно згадують радянський режим. Спогади про втрати і поневіряння відходять на другий план, коли мова заходить про їхнє становища в армії.
Ольга Скороход, gazeta.ua
Це я 2012-05-22 / 19:25:22
misha
Угорські племена ваші землі проходили мирно, без сутичок. Про протилежне ніяких історічних фактів не відомо.
пізніше були запрошені люди з галичини та волині для заселення пустуючих з різних причин територій.
misha 2012-05-22 / 19:11:26
тарас погано знае историю.могли б мядяри жити ще й тепер в удмуртии а не загарбати ще й наши земли
закарпатець 2012-05-22 / 17:56:55
дійсно,Закарпаття повернули Угорщині в 1939 році, яке було відібрано Тріанонською змовою.
цензор 2012-05-22 / 09:52:40
Жаль. К сожалению то что, недавно выдвигалось в качестве несмелой гепотизы теперь уже основная доктрина. Как может Венгрия окупировать земли которые до этого пренадлежалией у государства которое не существовало (я не о Карпатской Украине которая свою власть на все Закарпатье не распостраняла)? И еще, а скоро ли появится труд о жителях Закарпатья которые сбежали из Независимой Украины, я думаю таких намного больше, и у них тоже ""Це величезні людські трагедії...." так что не стоит спекулировать, тем боле чо 10 тысяч это даже не повод.И что саме главное, нигде ни одним словом не указано, что эти 10 тысяч человек были украинцами.
бодя 2012-05-22 / 09:42:08
от і полізли в коменти мадярські підстилки... (((
Микола 2012-05-22 / 09:41:05
Вроді імя Тарас, а пише як "печений мадьяр"
тарас 2012-05-22 / 09:33:25
Не брешить.Не окуповала а повернула те що належало ії протягом 1100 років.Ганьба.