Юрій Гойда — співець рідного Закарпаття

Школи тут не було, тому навчався майбутній поет у народній школі с. Зняцьова (стара Хомова школа), до якої діставався пішки. Згодом його з іншими учнями перевели в державну десятирічку, котру успішно закінчив 1936 року. Після Ужгородської реальної гімназії навчається на природничо-географічному факультеті Дебреценського університету.

Початок поетичної діяльності Юрія Гойди припадає на 1939 рік — непростий політичний період. Нова угорська влада нищила залишки демократичних свобод уряду Чехо-Словаччини, встановлюючи натомість жорсткий режим. Передові сили, насамперед молодь, боролися проти цього, за соціальне і національне визволення. Серед цієї молоді був і Ю.Гойда...

У роки війни займав послідовну антифашистську позицію. Вітав визволення Радянською армією нашого краю, а відтак його возз'єднання з Радянською Україною.

Працюючи вчителем Мукачівського педучилища, а потім якийсь час у Будинку народної творчості, в редакції газети "Закарпатська правда", Ю. Гойда багато їздить по Закарпаттю, вивчає життя і побут його народу, робить численні нотатки, які в подальшому художньо оформив у своїх творах.

Починаючи з 1947-го Юрія Гойду постійно обирають до обласної ради, а з 1948-го — членом обкому Компартії України. В цей період багато друкувався в обласній і республіканській пресі, перекладав з інших мов на українську. Будучи відповідальним секретарем Закарпатського відділення Спілки письменників, одночасно редагує альманах "Радянське Закарпаття".

У цей час побачили світ його поетичні збірки: "Люди моєї Землі" (1948 р.), "Верховинська поема" (1949), "Сонце над Тисою", "Лірика" і "Високі дороги" (1950), "Сонце над Карпатами" (1951), "Угорські мелодії" та "Народження казки" (1955). А "Вибране" (1956), "Ялинка-верховинка" (1959), "Поезії" (1960-1962), "Весна верховини" (1969) та "Земле любов моя" (1979) видані після смерті поета.

У 1946 році Ю.Гойда став першим лауреатом комсомольської премії ім.Вакарова. Його ім'ям у містах краю названо вулиці, бібліотеки, школи. Образ Юрія Андрійовича оживає на полотнах митців: художники Горапко, Попович, Лазовий присвятили йому скульптурні твори, а поети Воронько, Гончаренко, Підсуха, Ладижець, Балла, Діянич, Вовчок, Скунць та Вароді — вірші.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 р. Зняцівській СШ присвоєно ім'я поета. З ініціативи педколективу школи в 1980 році створено музей Юрія Гойди. Фонд музею складає сьогодні 265 одиниць загального збереження. Крім іншого, в ньому зберігається друкарська машинка поета "Континенталь" № 186533, на якій Гойда надрукував свій останній вірш "Україні" і 2 червня 1955 року поставив останню крапку не тільки у вірші, а й у своєму житті: того ж дня на 36-му році життя Юрій Андрійович Гойда помер. Поховали його на ужгородській Кальварії.

Для увічнення пам'яті поета на стіні головного фасаду будинку № 1 по вул.Бращайків, де з 1950 по 1955 роки жив і працював поет, встановлена бронзова меморіальна дошка. А одна з вулиць обласного центру названа його ім'ям. Вулиця відгалужується від вул.Ракоці і тягнеться у західному напрямку до набережної Незалежності.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати