Колишній дворазовий олімпійський чемпіон Пал Шмітт, обраний у 2010 році президентом Угорщини, у 1992 році захистив докторську дисертацію. Через 20 років з'ясувалося, що більша її частина є суцільним плагіатом. Близько 80 відсотків (180 із 215 сторінок) наукової роботи Шмітта "Аналіз програми сучасних Олімпійських ігор" була списана з дисертації "Аналіз олімпійської програми" болгарського вченого Николая Георгієва, яку той захистив 1987 року у Лозанні. Крім того, текст 16-ти сторінок дисертації збігається з текстом роботи німецького вченого Клауса Гейнеманна.
Як виявилося, розплачуватися треба навіть за такі давні провини. Розпочатий у січні угорський plagium-gate ("плагіат-скандал") переріс у справжню моральну кризу навколо особи президента. Очевидний факт плагіату два місяці вивчала спеціальна університетська комісія, яка дійшла висновку: хоч наукова робота і має недоліки, формально вона відповідала тогочасним вимогам, а вина за присвоєння звання доктора наук Палу Шмітту лежить на совісті тих, хто оцінював дисертацію. Втім, уже 29 березня Академічний сенат будапештського університету ім. Семмельвейса (Semmelweis Egyetem) абсолютною більшістю голосів позбавив президента Угорщини звання доктора наук. За цим настала і жорстока розплата за старі гріхи - відставка Шмітта з посади президента. Дамоклів меч, який висів над главою Угорщини, спрацював, наче міна сповільненої дії, внаслідок чого президент вимушений був залишити свою посаду.
Майже три місяці Пал Шмітт відкидав можливість своєї відставки - хоч практика західних демократій свідчить, що популярність заплямованої особи високого рангу неухильно падає і, зрештою, вона неодмінно сходить зі сцени суспільно-політичного життя. Так, зокрема, рік тому сталося і з улюбленим у Німеччині політиком, міністром оборони Карлом-Теодором цу Гуттенбергом. Йому пророкували посаду канцлера, але він вимушений був піти у політичне небуття - теж у зв'язку із плагіатом у докторській дисертації.
З конституційної точки зору жодна зовнішня сила не могла змусити Пала Шмітта піти на трагічний для нього політичний крок. Та й видно було, що він сам спершу не міг повірити, що "така справа" може розрушити його успішну кар'єру. Але зазнавши поразки у процесі справжньої політичної драми, Пал Шмітт, як справжній спортсмен переборов самого себе в інтересах нації. І як зазначив один із провідних угорських політиків Янош Ковша, "нарешті знайшовся хтось, який через 20 років у такій ситуації показує приклад Угорщині, й, відкинувши власні амбіції, сказав, що подасть у відставку".
Слід визнати, що за останні два десятиліття в Угорщині неодноразово виникали скандали, пов'язані з не зовсім моральною поведінкою керівників країни. І не завжди вони закінчувалися добровільною відставкою. Величезне обурення свого часу викликала заява глави угорського уряду Ференца Дюрчаня. У травні 2006 року на засіданні фракції соціалістів він заявив: "Ми відкрито брехали упродовж останніх півтора-двох років. Абсолютно зрозуміло було: те, що говоримо - неправда (...). І в той же час, між іншим, упродовж чотирьох років нічого не зробили...". Ференц Дюрчань тоді хоч і визнав достовірність сказаного, заявив, що не складе свої повноваження. Зрештою, це призвело тільки до поглиблення конфронтації у суспільстві, перманентних протестів, вуличних побоїщ, а в результаті - і до нищівної поразки очолюваної ним Соціалістичної партії на парламентських виборах.
Нинішній plagium-gate, пов'язаний із особою Пала Шмітта, свідчить про здатність силою свободи слова, громадської думки, інтелігенції, цивільного населення впливати на політичні процеси в країні. Адже глава держави відмовився від найвищої у країні посади саме під впливом гласності та вільного виявлення думок, уникнувши про цьому конфронтації у суспільстві.
Степан Ваш, Укрінформ