Гостей із читачами перезнайомила завуч Віра Федоранич. Гостинно прийняв письменників директор коледжу Петро Петрище. Голова Національної спілки письменників України Василь Густі побачив у книзі колеги містику воєнного і повоєнного часу. Адже на справжній війні немає місце для пафосу і геройства.
А от щодо самих книг, він вважає, що це вічний трикутник – автор, художник, видавець. Успіх видання багато в чому залежить, як спрацює кожен із них.
А от сам автор говорив не так про власну книгу, як про ілюстраторів. Він вже має гарний досвід співпраці з багатьма художниками. Один із найвдаліших – із Ігорем Панейком. Це розкішне видання «І в смерті були твої очі». Тут до розмови долучився Павло Ковач. Адже це він спочатку працював над книгою. Але коли побачив на виставці роботи Ігоря Панейка, подумав: це ж якраз те, що треба! І якраз стилістика, символіка Ксенії Корохнай така близька творчості Дмитра Михайловича.
Василь Густі навіть мріє про виставку книжкової графіки студентів, які останнім часом ілюстрували художні видання. Адже до них звертаються не тільки письменники. Вони, до прикладу, долучаються до театральних атракцій. Цікавими мали б видатися і спільні круглі столи – видавців, авторів та художників.
До речі, й сам Василь Густі з дитинства добре малював. Дмитро Кешеля пригадував студентські часи, коли Василь Густі ілюстрував твори своїх творчих побратимів.
Натомість Павло Ковач вважає: аби ілюструвати книгу, потрібен не тільки талант, але і відвага. Бо одна справа зобразити глечик на столі, інша – відчути світ автора і спробувати відтворити, як «люди стають піском, а пісок стає людьми».