Роль Пласту в Карпатській Україні. Закон про самооборонність в Чехословаччині

Через два тижні Закарпаття і Україна буде вшановувати чергову річницю подій березня 1939-го року - Карпатської України. Буде покладання квітів біля відповідних пам`ятників, урочисті промови, хвилини мовчання. Але чи ці всі ритуальні процедури наблизять нас до дійсного розуміння вибору тих людей. Що їх спонукало, що їх вело? Зрештою, як писав Шевченко, - чи їх праця "...варт вона огня святого".

Фото Петра Задорожного, 2009
Фото Петра Задорожного, 2009
Три роки тому, до відзначення 70-ої річниці Карпатської України, я написав статтю про роль пластової організації в Карпатській Україні. В ній також порушив цікаву тему про "Закон про оборонність ЧСР" та провів деякі паралелі між цим законом та діяльністю Пласту.

Питання здатності самооборони завжди є актуальним для нації чи народу. Починаючи від давніх греків та спартанців і аж до організації перших скаутських гуртків лордом Байден-Павеллом у Британії 1908 року, – маємо в історії чимало яскравих прикладів саморганізації громадян до оброни своєї держави, а конкретніше – саморганізації великої кількості молоді кожного окремого народу. У кінці ХІХ – на початку ХХ століть це є очевидним на прикладі національної методи скаутського виховання.

Про ефективність цієї методи можемо судити вже з подій Першої світової війни, коли члени національних скаутських організацій прислужилися самовіддано кожен своїй нації, як наприклад, британські морські скаути, які взяли охорону цілого узбережжя і радіостанції під безпосереднім командуванням адмірала Кітчера аж до 1920 року. Величезну роль у боротьбі за відновлення своєї держави відіграли польські скаути – харцери – у часі Першої світової війни, а під час німецької окупації Польщі в роки Другої світової війни підпільно діяли харцерзькі організації «Szare Szeregi» – «Сірі лави» – під керівництвом Флоріана Марціняка, а також харцерзькі відділи у складі Армії Крайової.

В історії України маємо чимало прикладів, коли вихованню молодого покоління надавали великого значення. Варто згадати хоча б «Повчання дітям» Володимира Мономаха у ХІІ ст., праці викладачів Києво-Могилянської Академії, виховання молоді на Запорозькій Січі XVI-XVIII ст., а з ХІХ ст. – різні козакофільські гуртки, що формувалися під впливом ідей Т. Шевченка, котрі на свій лад плекали українську традицію і провадили «народолюбну» працю. Згодом, на переломі ХІХ і ХХ століть молодь гуртувалася навколо ідей Івана Франка у напрямі загальноєвропейського лібералізму та ідей соціалізму.

Тим часом на початку ХХ ст. до України приходить нова система виховання – скаутська, що ставить собі за мету не тільки фізичне виховання й військовий вишкіл, але насамеперед – формування нового покоління, яке було б здатне вести й утримувати українську націю у складних передвійськових обставинах; формування міцної розумом і тілом, характером та лицарськими властивостями суспільної людини.

Ця система одразу набуває яскравих національних рис й отримує власну назву – «Пласт»: «Новій організації дано назву Пласт, щоб пов’язати з «козацькою» українською традицією. «Пластунами» називано на Січі спершу запорожців, які виходили на риболовство і на добичу звірини (…) пізніше, що мали вистежувати ворога…».

Проте, чи не головною функцією Пласту від заснування 1912 року перед Першою світовою війною та в міжвоєнний період все ж залишається виховання молоді, котра зможе чинити збройний опір загарбникові України з будь-якої сторони. Про це яскраво свідчить той факт, що двоє із засновників Пласту в Галичині – Петро Франко та Іван Чмола – були вояками Українських Січових Стрільців (Чмола був полковником УСС в армії УНР під проводом Євгена Коновальця). Тож поряд з виховною лінією Тисовського в Пласті дуже активно провадилася лінія військового виховання молоді.

Таку функцію Пласту прекрасно усвідомлювали й засновники Організації на Закарпатті у 1920-их роках – професори-емігранти з Галичини – Андрій Дідик (1891-1931), Остап Вахнянин (1890-1924), Володимир Бірчак (1881-1948), Андрій Алиськевич (1870-1949), Леонід Бачинський (народився в м. Січеслав, Запорізька обл., 1896-1967) та ін., – особливо з огляду на історичні обставини, що склалися у краї: «Розпад старої Австро-Угорщини в р. 1918 застав карпато-українське селянство на дуже низькому рівні матеріального й духовного життя. По чеській статистиці з 1921 р. було в цілому краю 50.1% неграмотних, а на селі (…) між мужеським населенням мабуть було понад 70%, а між жіночим – і 90%», – пише Микола Кушніренко у статті «Розвиток національної свідомости карпато-українського селянства».

Досить детальний опис реального стану справ на Підкарпатській Україні того часу подає Лука Мишуга у праці «Підкарпатська Україна. Сучасний стан», що вперше вийшла друком у Відні 1921 року, а ще раніше, 1919 року, Дмитро Дорошенко у книзі «Угорська Україна» дуже яскраво описав закарпатських українців: «Коли культурно-політичне становище угорських українців дуже невідрадне, то ще більш сумно виглядає їхнє становище економічне. Головним заняттям (…) єсть сільське господарство, з якого живе 99% усієї (…) людності. Інші заняття так мало розвинені, що в соціальній структурі не відіграють майже ніякої ролі».

«Центральне географічне положення Закарпаття на мапі Европи відігравало поважну стратегічну роль для Угорщини, – зазначив д-р Вікентій Шандор. – Це й було властивою причиною того, що Угорщина при своїм розпаді в 1918 р. старалась за всяку ціну задержати собі Закарпаття, цю “стратегічну перлину”. Керувати чужими народами належить до великого політичного вміння, яким мадяри не грішать. Вони своєю агресивною вдачею зуміли вдержатись при житті в слов’янськім морі, але не зуміли зискати собі серед слов’ян приязні, що наглядно показалось в 1918 та 1939 рр.».

Василь Маркусь у праці «Політична і державно-правова еволюція Українського Закарпаття» пише: «Карпато-українське населення, що й далі залишалося народом «селян і попів» та було послаблене масовою еміграцією (…), не було в стані ставити опір угорським цілям».

Підсумовуючи наведені свідчення, можна зробити висновок, що питання оборонності в дуже нестабільних політичних обставинах, що склалися на кінець 1930-их років у Європі, – мусило займати чи не перше місце на порядку денному для закарпатських українців. Тому й виглядадає цілком логічним і зрозумілим, але дещо опізненим як на 1937 рік було прийняття чехословацьким урядом «Закону про обовязкове виховання оборонности з дня І. VII. 1937 число 184».


День оборонності. Буштино (острів), 13 червня 1937 року. Фото з архіву Івана Коршинського

Детальний опис цього закону знаходимо у фахового інспектора Богуміла Тисаржа у статті «Як провадимо виховання оборонности в школі при тілесному вихованню», що опублікована у 3-6 (березень-червень) числах «Нашої школи» за 1937 рік, а сам закон був опублікований у «Вістнику Міністерства Шкільної Народної Освіти» 1937 р. на сторінках 232-253 і набув «правоважности» днем І. IX. 1937 р.

У часописі «Наша школа» за цей же 1937 рік знаходимо і дві інші статті, присвячені оборонності, авторами яких є Михайло Пуглик «Виховання оборонности» та Михайло Евдердій «Орґанізовання середовищ виховання обронности».

Оглянемо основні постанови закону. Закон окреслював три складові виховання оборонності – моральну, наукову та тілесну. Б. Тисарж пише: «Вихованням оборонности намагаємося виховати кожного громадянина тілом та духом так, аби знав, міг та хотів боронити державу; для того мусить бути здоровий та розвинутий тілом, мусить мати добру та сильну волю, аби міг підпорядкувати свої фізичні, духові та моральні здібности вимогам загалу, інтересам оборони держави та її свободи також зі зброєю в руках».

Моральна складова передбачала введення в горожанські школи та гімназії спеціальні предмети: «треба присвятити окремішню й суцільну опіку в годинах горожанської науки і виховання, а при відповідних случаях у всіх останніх предметах». Наукова – поглиблене вивчення для хлопців цивільної оборони, а для дівчат – першої медичної допомоги. Що ж до фізичного виховання, то передбачалася окрема програма в усіх школах та гімназіях, з детальним описом можливих фізичних занять і навіть – приміщень чи майданчиків, де б ті заняття могли проводитися (наприклад, легка атлетика, командні ігри тощо): «Забезпечення місця для вправ, приладів та знаряддя треба приготовляти ініціятивною працею шкіл та учителів, самодопомогою за підтримки суспільної (…) та не чекати на розпорядження та закони, евентуальні пропозиції урядових чинників; учитель мусить приготовляти будучність, передбачити та вести вперед…».

Тут варто згадати про те, що загальний стан спорту на Закарпатті у той час був погано організований. Про це дізнаємося з публікацій Василя Федака у часописі «Учительський голос»: «Коли наша спортова репрезентація дуже слабенька в міжнародній конкуренції, то у нас на Підкарпатті спортовий рух і репрезентація є прямо катастрофальною. Крім С. К. Русь Ужгород, не маємо жадного іншого успішнішого репрезентанта, а то ані в фотбалі, атлетиці, плаванні чи в іншім. А не те, що репрезентантів не маємо, але не маємо спортових площ, не маємо ані пересічних атлетів і спортовців — одним словом не маємо нічого!». Проте вже в наступному числі річника В. Федак зазначає: «Учительство на селах має також взяти участь у вибудуванні нашого народнього спорту, бо в першій мірі воно є покликане виховувати народ і то не тільки духово, але й тілесно. Тому учительство мусить активно взяти участь і в спортових товариствах. У цьому контексті спортивний гарт мав відіграти ключову роль у вихованні оборонности.

Особливістю «приготування оборонности» був статевий та віковий розподіл. Як пише М. Ердевдій, «Моральне і наукове оборонне приготування буде спільне для хлопців і дівчат з малими відхилками з огляду на оборонні (воєнні) вправи хлопців. Тілесне оборонне виховання буде інше так для хлопців, як і для дівчат». Відбувався такий віковий розподіл: у вихованні оборонности візьмуть участь хлопці, віком від 14 до 16 років, від 17 до 21, від 22 до 30; дівчата і жінки від 14 до 21, дінки від 22 до 30 років, а також спільно – чоловіки і жінки у віці 31–50 років.

Особлива увага приділялася вільному часу молоді. У відповідності до закону організовувалися піші прогулянки, мандрівки в гори, святкові, спортивні зустрічі тощо: «Походові вправи правильні та систематичні мають велике значення для виховання оборонности. Їх вплив збільшимо тим, що до походових вправ прилучуємо ріжні гри для змагання».

Закон передбачав також організацію власне стуктури оборонності – т. зв. середовища оборонности. У містах та селах організовувалися такі середовища у відповідності до кількості їх населення. Що ж до вишколення відповідних фахових інстукторів та командантів (очевидно, з учителів та місцевих провідників), М. Ердевдій вказує на те, що на чолі середовища виховання має стояти «верховід (командант), іменований окружним начальником на предложения громадського заступництва або дотичних сільських заступництв, а основний потенціал мають складати вчителі», а також «про оборонне приготування, моральне і наукове, покликані освітні товариства й інші орґани, для котрих подрібні інструкції видасть міністерство шкільництва і народньої освіти. Про тілесне оборонне виховання буде вживано окремих інструкторів, для котрих подрібні інструкції видасть міністерство здоровя й тілесного виховання».

Але особливий акцент, якщо винести за дужки всі спортивно-військові навчання, робився саме на національному вихованню: «Національне виховання намагається прищепити дітям думку, що найбільше щастя в житті, це віддати своє життя за свій народ, за добро своєї нації. Самовідречення, самопожертва на користь загалу, на вівтар батьківщини в усі часи, в усіх народів вважалися за найшляхетніші вчинки, за найетичніші прояви людського духа».

По суті, цим законом чехословацький уряд упроваджував широку й розгалужену систему, вивірену в деталях покрокової реалізації національного виховання. Але видається дивним той факт, що цілим Законом Міністерства народної освіти ЧСР, а також досить широкою дискусією не останніх інтелектуалів Закарпаття у важливих педагогічних виданнях опосередковано (а може й прямо) оминається роль Пластової організації, організації, яка станом на 1938 рік нараховувала у своєму складі тисячі членів, з якої найбільше молоді вступило у листопаді 1938 р. до лав ОНОКСу – Організації народної оборони Карпатська Січ, метою якої була оборона державних національних інтересів Карпатської України, поборювання протидержавної пропаганди та всебічна підтримка уряду, зокрема дотримання порядку та забезпечення безпеки. (ОНОКС швидко перетворилася у всенародну мілітарну організацію і напередодні нападу угорської армії на Карпатську Україну становила 12-15 тис. членів.)

Якщо уважно придивитися до змісту всього Закону, то впадає в око досить велика схожість до основних ідей та положень, що їх поставив собі за мету Закарпатський Пласт ще 1921 року. По суті, саме Пласт чи не єдиний на Закарпатті (тут слід згадати також і пожежні спортивні організації «Січ» та «Сокіл») здійснював цілеспрямоване патріотичне національне виховання молоді, але в тому числі й військове також, що формально виражалося не тільки в статутових документах, а й Пластовому Законі, Трьох Головних Обов’язках та Пластовому Обіті: «Плекатиму силу ума свого й тіла, Як гордість народна позве нас до діла, Щоб я до чину для всіх був готов (автор слів Василь Пачовський. – А. Р.)».

Схожість простежується також і на стуктурномо-організаційному рівні. Закон звертав велику увагу на роботу з молоддю у селах, але Пласт уже від 1929 року активно провадить програму – Село-Пласту, що його вперше заснував у Великих Лучках учитель Дмитро Остапчук: «Можемо сміло сказати, що під кінець 1938 р. пластовий рух обняв уже усю молодь Закарпаття, як по містах так і по селах». Свідчення цього знаходимо й у спогадах Начального Пластуна – Северина Левицького: «Пласт поширився не тільки на шкільну, а й на позашкільну сільську молодь. Уже на порозі свого існування Пласт на Закарпатті впровадив таборування під шатрами, захоплюючи цим самим особливо молодь до участи в Пласті».

З цього можемо зробити висновок, що Пласт відігравав важливу й основну роль у національному вихованні молоді на Закарпатті в міжвоєнний період, Пласт встановив фундаментальні моральні, етичні та виховні канони, на яких виховувалося і виховується не одне молоде покоління. Пластуни – перші стали у збройній обороні щойно проголошеної Карпатської України у березні 1939 року, через пластову виховну систему перейшли тисячі молодих людей, вчителів, інтелігенції, багатьох тих, хто працював в Уряді Карпатської України. Пласт зумів залучити до своїх лав величезну кількість молоді з усієї території Закарпаття, заложити безліч культурних осередків, аматорських мистецьких та драматичних гуртків, спортивних гуртків тощо.

Пласт досягнув своєї мети. На 1939 рік він виробив в закарпатської молоді почуття приналежності до національної спільноти і зробив його твердою складовою частиною кожного пластуна. Державна ж програма чеського уряду обов’язкового виховання оборонності була надто опізнена в часі, не враховувала національного компонента в умовах історичного розвитку Карпатської України, але не мала наслідків і для цілої держави, оскільки Чехо-Словаччина не ставила жодного опору нацистській Німеччині в просуванні на схід, як також не робила серйозних перешкод для окупації Закарпаття Угорщиною.Мілітарно сильна й модерна у 20-х роках ЧСР виявилася непідготовленою до викликів епохи й змушена була грати за чужими правилами.

Джерела та література

1. Закон про обов’язкове виховання оборонності ЧСР // Вістник Міністерства Шкільної Народної Освіти. – Прага, 1937. – С. 232-253
2. Антін [Ймовірно, Антін Кущинський. – Р. А.]. Наша школа. – Річник ІІІ. – Ч. 6 (червень). – Ужгород, 1937. – С. 1-5.
3. Волошин А. Наш націоналізм // Свобода. – Ужгород, 9 травня 1935 р., число 12, річник ХХХVI. – С. 1.
4. Дорошенко Д. Угорська Україна / Передмова Л. Белея. – Серія «До джерел» – Ужгород: Срібна Земля, 1992. –17 с.
5. Евдердій М. Орґанізовання середовищ виховання обронности // Наша школа. – Річник ІІІ. – Число 7 (липень). – Мукачево, 1937. – С. 11-13.
6. Кушніренко М. Розвиток національної свідомости карпато-українського селянства // Пробоєм. – Прага, 1942. – С. 169.
7. Левицький С. Український пластовий улад 1911-1945 у спогадах автора. – Мюнхен: Молоде Життя, 1967. – С. 12-13.
8. Маркусь В. Політична і державно-правна еволюція українського Закарпаття. – Ужгород: Ґражда, 1993. – с. 17.
9. Мишуга Л. Підкарпатська Україна. Сучасний стан; Ортоскоп. Державні змагання Прикарпатської України /Передмова Олекси Мишанича. – Ужгород: Ґражда, 1993. – 110 с.
10. Окаринський В. Пласт в українському національно-визвольному русі (1911-1939 рр.): Монографія. – Тернопіль, 2006. – с. 5.
11. Пап-Пугач Степан. Пластовий альманах. З нагоди 50-річчя Українського Пласту на Закарпатті 1921-1971. Юг: Рим, 1976. – с. 29.
12. Пуглик М. Виховання оборонности Наша школа /Педагогічний часопис. Річник ІІІ. – Число 1 (січень). – Мукачево, 1937. – С. 8-13.
13. Тисарж Б. Як провадимо виховання оборонности в школі при тілесному вихованню. // Наша школа. Числа 3-6 (березень-червень)
14. Федак В. Всенародне значення спорту (Дискусійна стаття) // Учительський Голос. – Річник VIII. – Число 10. – Мукачево, жовтень, 1937. – С. 248-250
15. Федак В. Вибудуймо наш народній спорт // Учительський Голос. – Річник VIII. – Число 12. – Мукачево, грудень, 1937. – С. 306-307
16. Франко І. Одвертий лист до галицької молодежі // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – К.: Наукова думка, 1980. – Т. 45.
17. Стаття Петра Франка в часописі “Діло” свідчить про те, що саме він був атором назви «Пласт».
18. Худанич В. Світове братство Карпатська Січ. – Ужгород: Ґражда, 2005. – 292 с. ОНОКС швидко перетворилася у всенародну мілітарну організацію і напередодні нападу угорської армії на Карпатську Україну становила 12-15 тис. членів.
19. Шандор В. Закарпаття: Історично-правний нарис від IX ст. до 1920. – Нью-Йорк, 1992

Андрій Ребрик, голова Закарпатського обласного осередку Пласту-НСОУ

Україна Incognita

04 березня 2012р.

Теги: пласт

Коментарі

164 2012-03-10 / 14:57:26
2.... 2012-03-10 / 13:47:24

Багатокрапка ... та й інші розділові знаки.
Ваш нік підсказує, що ви і є пан Ніхто. Відповідно й дієте.
Тож, не придумуйте й далі різних дурниць та не вішайте власних переконань на інших. Бачу, тут у всьому сходитесь з Донецькими (газета Сєгодня у вас замість Біблії?).
Принагідна цитата - від мене особисто вам:
"Із вищих ступенів національного почуття в новіших часах много говориться про фашизм і гітлеризм. Є то пересаджений націоналізм, насичений несправедливою ненавистю проти інших націй. Такий перегнаний націоналізм був уже і в минувшім столітті, який звався шовінізмом, але той належав лиш до одиниць, а не був нагальною програмою націй. Шовінізм нинішніх часів робить із націоналізму болвана (ідола) і тим витворює новий рід поганства, який замість фізичних предметів, сил або явищ умоляє природу расову, яку ставить над всі ідеї".

Авґустин Волошин. "Наш націоналізм". (1935р.).

..... 2012-03-10 / 13:47:24
Пластуны в Киеве: http://korrespondent.net/ukraine/events/1142412-smi-plastunov-nakazyvayut-prisedaniyami-za-russkij-yazyk

Пластуны поют песни в переводе с немецкого: "Ді фанэ гох!" - Выше знамёна и
"Es zittern dem Morschen die Knochen!" - У гнильи коленки дрожат!
и
"Heute gehöhrt uns die Deutschland - morgen die ganze Welt!"-
Сегодня принадлежит нам Германия - завтра будет наш вусь мир!
и др.

Іван Гырча 2012-03-10 / 11:51:51
Ци є на небі Бог, ци ун не чує, Як пудкарпатськый муй народ бідує. Ци ангелы і всі сяті не знали, Як русины із голоду вмирали !

164 2012-03-10 / 10:43:04
2Іван Гырча 2012-03-10 / 08:34:21
...доводити на простому прикладі...

Що тут скакжеш? Простий, як мичання...
Хоч кіл на голові теши. Не помітить. Бо такий у нього "єтап" кимсь планований.

Ілько Липей 2012-03-10 / 10:31:45
"бла-бла-бла, документики ми манали, тому наша пісня нова, починаймо її знову", так, п. Гирчо? =)

Іван Гырча 2012-03-10 / 08:34:21
Як тяжко донести до вашого відома но я буду доводити на простому прикладі: Всі історичні статьї які описують Російську Імперію до 1917р як царська Росія, потім більшовитська Росія згодом радянська Росія чому ж ви братья українці друкуєте де тільки можна, на всіх історичних єтапах Срібної Землі Закарпаття Закарпаття ! Ви ж обіжаєтесь ,коли росіяни кричать на державу Україну - та це не держава ,це Малоросія. Будьте послідовними... Бажаю вам наснаги та мудрості. З повагою Іван Гырча.

164 2012-03-09 / 10:54:17
Іван Гырча 2012-03-09 / 06:48:57
"...-бред старої ворони!!!"

А якщо я тепер скажу, що постійно чую від вас бред облізлого стерво. І що, це буде ліпше?

Кілька відомих фактів:
Світова конференція в Парижі у справі долучення Закарпаття до ЧСР (5 лютого 1919р.). Місце дії - міністерство закордонних справ, набережна Ке д'Орсе. Пряма цитата від референта д-ра Е.Бенеша (майбутнього другого Президента ЧСР:
"...Русини на південь від Карпат - це той самий народ, що й русини у Східній Галичині, від яких були відділені Карпатськими горами" *)
*)Francis Deak, Hungary at the Paris Conference, New York, 1942, p. 453/

З резолюції Всенародного Конґресу угорських русинів (21 січня 1919 р.,Хуст):
1. Всенародний Конґрес Угорських Русинів з дня 21-го січня 1919 р. ухвалює з'єденити комітати: Мараморош, Угоча, Берег, Уг, Земплин, Шариш, Спіш і Абауй-Торна з Соборною Україною...
3. Всенародний Конґрес просить, щоб українське військо обсадило комітати, заселені Русинами, і щоб заосмотрило населення, яке живе у важких обставинах, в поживу.

4 липня 1938 року. З'їзд Учительської громади (присутні 1284 делегати-вчителі). Одноголосно прийнята там резолюція: "Восьмий конґрес знову проголошує, що підкарпатські русини є частиною українського народу й тому всі стремління, що хотять ділити цей відламок українського народу під Карпатами на більше собі ворожих національностей, є протинародні, протидемократичні, протинаукові й шкідливі..."

Скажете, що всього цього не було. І хто вам повірить, неучу.

Ілько Липей 2012-03-09 / 10:54:05
почитайте для початку дослідження та праці св. пам. Омеляна Довганича. Там з копіями документів, вилучених листівок, листів, допитів. Передвоєнний період в основному, якраз про що говоримо. І там досить часто зустрічаються слова "українець", "закарпато-українці" і т.ін. подібні, вжиті в самоназві місцевих, а потім продовжимо. Бо ви так навелико говорите, ніби тоді сьте жили, а не з документів і фактів інформацію подаєете.

Поки що не бачу сенсу з вами про щось спілкуватися, а то виходить як в тому анекдоті - "срака є, а слова такого нема", так і тут по-вашому - Закарпаття було, а слова такого не знали.

Іван Гырча 2012-03-09 / 06:48:57
Не плети кошарки Ільку !!! Що за набір слів ? Цитую:Ілько Липей 2012-03-06 / 17:21:45
чому ж, назва Закарпаття існувала, ба навіть у цій статті є посилання на працю Шандора 1920 року де він саме так і пише, погодьтеся не останній чоловік нашого краю того часу. Хоча вона не була офіційною, але населення, що відчувало своє українське походження активно вживало це слово, так само як було словоа закарпато-українці-бред старої ворони!!!

до двокрапки 2012-03-06 / 23:16:18
бачу, підписуватись двокрапкою виглядає на порядок інтелігентніше.

по-перше, слушно зауважено, що слід зважати на той момент — у 1939 році І БЛИЗЬКО було неясно, хто буде хазяїном європи і хто буде займатись решаловом на континенті, і найкраще виглядав саме Гітлер, а про "ефективного менеджера" і "вождя" сталіна українцям закарпаття було добре відомо від втікачів з того боку карпат, тому й не плекали на нього надій. це зараз нам відомо, що вони два брата-акробата, а тоді, перебачте, фейсбука не було, щоб німці з совками на побутові терміни переписувалися.

Я б зараз не піддавав сумніву слів Бірчака.

Хіба, якби мав нагоду спитати в нього, чи знає він, що задовго до появи гітлерюгенду, та що казати - сам Адольфік ще у штанці пішкав, коли один із основників Пласту (а їх було троє, які український скаутинг окремо вели в перші місяці і лиш пізніше об’єдналися, і зараз вважаються як засновники), так от, один із них - Іван Чмола, пізніше офіцер УСС, казав у ті неспокійні часи, що потрібно готувати молодь до війни, і потім той лісовий вишкіл пластнуів їм не раз пригодився, а багатьом і зберіг життя у часі І та ІІ СВ. То що б на це сказав В. Бірчак, як вважаєте? Може це піанєри та югенд стирив ідейку підготовки молоді?

Це було задовго до союзу, третього рейху і слів Бірчака.
та взагалі, весь скаутинг придумав бойовий офіцер з чіткою та універсальною програмою-присягою для підготовки майбутніх кадрів у військо.

p.s.
Як можна бути на стільки зашореним, щоб не відрізняти ідею України як самостійної держави впринципі (яку ще лиш треба було створити їм), та суто вузькопартійні ідеології піонерів та югендів (у конкретних сформованих країнах)? Ну ви ж на дурня не схожі, більше на профана змахуєте..

164 2012-03-06 / 22:49:49
2012-03-06 / 22:24:00
...акуратно випустив Володимира Бірчака...

Це тільки у ваших надуманих фантазіях Бірчак може здатися кимось таким, чиї погляди могли б підлягати осудженню. Звичайна розумна,освічена, інтелігентна й патріотична людина свого часу, який у своєму житті багато зробив для нашого Закарпаття. Здається, що на відміну від вас - безкорисно.

164 2012-03-06 / 22:40:20
Книга Бірчака видана в 1940 році в окупованій німцями Празі, тож вже саме це не могло не позначитися.
Розумінню нашого все дрімучого совка важко збагнути та сприйняти той факт, що на межі 40-их майже вся Європа цілком піддалася принаді тоталітарної ідеології,і ще перед самим початком Світової війни ідеологія ця була як останній писк всезагальної політичної модною та доволі популярною в широких політичних колах. З цього незнання різного роду нинішні провокатори ліплять для необізнаного загалу карикатурний образ українця-фашиста (звісно, це все діється за хорошої підтримки відомого грошовитого "хазяїна").
Тільки-от Пласт до цього всього не має жодного відношення. Саме в ньому й було все наше тодішнє здорове й порядне.

: 2012-03-06 / 22:24:00
Що цікаво,автор,пишучи статтю про закарпатський Пласт,акуратно випустив Володимира Бірчака,як-би того і не існувало ніколи.Скоріше за все - свідомо.Не всяка історія годиться до сучасного краму.Та історія не буває ідологічно добра або погана.Вона є така яка є.

: 2012-03-06 / 22:14:38
Так звичайно,ви про закарпатський пласт,30-х років, знаєте далеко більше ніж цитована мною особа.

Скаутмайстер Володимир Бірчак - відомий громадський діяч, член уряду Карпатської України, письменник, офіцер УСС, голова Краєвої Пластової Старшини (1934), голова Українського Пластового Уладу Карпатської України (1939).

Розумію,те що він написав у 1939 році,коли не мусів ховати свою ідеологію від громадської думки,ба навпаки - підкреслив свою індентиту з "хазяїном" з якого закликав брати приклад, тепер,сучасним українським націоналістам не по нутру.Не годиться до концепції.

до крапки 2012-03-06 / 21:10:29
дядя, ти щось собі трошки гониш і лопочеш про що ні цятки не знаєш. Тобі ж адекватно написали (І.Л.) в чому докорінна і визначальна відмінність пластового (скаутського) руху, від кишенькових припартійних юнацьких організацій.

Якщо і так не доходить, то почитай теорію соціальної динаміки, зокрема про те, що відбувається з насильно сформованими групами (напр., чи вони здатні підтримувати своє існування без подальших наказів і примусів "створювача"), а як поводяться групи, які сформувалися з власної ініціативи натхненників і однодумців (а потім її членів), в яких панують різні форми самоуправління? Вловлюєш різницю, уміще ти наш історичний?

Пласт (як і сотні інших скаутських організацій світу) класична організація другого типу, і йому, на превелике щастя не загрожує розпад і припинення існування; Ідеологія, як зауважено, не є чимось поганим (хоча, хто як закладає зміст...), але ідеологія (ідея, слідування певній ідеї) це неодмінний і невід’ємний атрибут будь-якої організації (можеш підгялнути принайнмі в базовому курсі менеджменту), то що ж для України поганого в українській ідеї (українській ідеології)? Чи знаєш ти, мій "начитаний" друже, що з Пласту вийшли не тільки націоналісти, а й поміркованих поглядів ліберасти. І це нормально. Бо Пласт цілком нормальна і адекватна організація, яка дає можливість розвинутися особистості, а не робити з неї сіру масу совків чи білобрисих арійців. До чого ти тут расизм приплітаєш, телепню невчений.

p.s. про твій омріяний гітлерюгенд в контексті Пласту згадують тільки форумно-коментарні дрочуни та активісти іноземних спецслужб, вже б хоч не палився так.

. 2012-03-06 / 20:47:11
Знаєте шановний - у вас такий собі боґрач у голові.Гітлерівську молодь виховували в пересвідченні її расової вищості і винятковості.Пласт,періоду 30-х - виховув примірно в тому самому ключі,на постулатах Міхновського(погугліть!).Кого виховували в піонерах - всі, кому є за трохи за 30 років знають.Так,там також була замішана ідеологія.Та все-таки в тій ідеології не було расистських та ксенофобний моментів.Тому я не дивуюся екстемпоре такого Сиротюка - він достойний послідовник-онук дідуся-пластуна.

164 2012-03-06 / 20:10:56
2. 2012-03-06 / 16:48:35
Щось не памятаю аби в піонерах нас до подібних цілей готували.

Знаєте, так само, як ви тепер, колись казали й колишні вихованці гітлерюгенду.
З різними спогадами я вам трохи допоможу:
Таке от згадував Василь Таран (1925 р. н.),рідний батько сучасної української поетеси Людмили Таран:
"Я спостережливий за натурою, і, перебуваючи тоді в Німеччині, зрозумів: гітлеризм і сталінізм мало чим відрізнялися один від одного. Там і там - партійні збори, гасла, у СРСР - піонери, у Німеччині - гітлерюгенд. Усе дуже подібне, тільки "підлива" різна: німці - націонал-соціалісти, а в СРСР - начебто інтернаціонал-соціалісти".

Трохи з промови голови РНК УСРР Власа Чубаря на І зльоті піонерів-кореспондентів (1931), в якій діти закликалися "по-більшовицькому організовано впрягтися у велику машину, засвоївши нашу більшовицьку непримиренність до розхитаності і розгубленості, викривати прояви право-опортуністичного виконання завдань, які перешкоджають нашим перемогам". Приблизно те саме, хоч трохи іншими словами говорилося в 30-их і до дітей з гітлерюгенду. Тут і там усе було аж надто схоже.

Ілько Липей 2012-03-06 / 17:21:45
чому ж, назва Закарпаття існувала, ба навіть у цій статті є посилання на працю Шандора 1920 року де він саме так і пише, погодьтеся не останній чоловік нашого краю того часу. Хоча вона не була офіційною, але населення, що відчувало своє українське походження активно вживало це слово, так само як було словоа закарпато-українці. Звісно, для мадяро- та русофілів ніякої України, і українського Закарпаття бути не могло. Так що, Гирчо, треба мало книжки почитати перед тим, як язиком плескати.

Що стосується порівняння з піонерами, та гітлерюгендом (хай і з посиланням на Бірчака), то суттєва відмінність у тому, що ті дві організації були створені за вказівкою зверху, політичною, а Пласт створився саме з низів, через те, що він був потрібен. І що головне, Пласт був і діяв задовго до появи обох тих політичних організацій, діє успішно і сьогодні. А де штучно створений гітлерюгенд та піонери?

. 2012-03-06 / 16:48:35
Будь ласка.Ось так самі німці дають характеристику Гітлерюгенд:
// Organisationen stand die körperliche und ideologische Schulung; sie umfasste rassistische und sozialdarwinistische Indoktrination//
//В основі Организації стоїть фізича та ідеологічна підготовка,вони охоплювала собою рисистичну і соціально-дарвіністичну індокринацію.//Якщо перевести на людську мову - індокринація - вимивання мозку,само собою в ключі расистичної зверхності над не арійцями.
"Надзвичайно активна,владна,жорстка молодь - це я залишу після себе.У неї не має бути ні слабості,ні мякості.Я хочу бачити в її погляді зізниці хижої тварини"А.Гітлер про цілі Гітлерюгенд.
Далі розгортати не буду,погугліть самі.
Щось не памятаю аби в піонерах нас до подібних цілей готували.

164 2012-03-06 / 14:18:36
2. 2012-03-06 / 12:21:10

А в чім там різниця - ленінюгенд, чи гітлерюгенд. Не поясните?

НОВИНИ: Соціо

17:38
Орнамент Закарпаття з'явився на міжнародному рушнику єднання
17:13
/ 1
На Сумщині помер підполковник Едуард Кравченко з Рахова
17:01
/ 2
На Курщині поліг Юрій Конкус з Пацканьова на Ужгородщині
16:32
/ 3
У Локоті Іршавської громади провели в останню дорогу 22-річного прикордонника Віталія Негруба
17:38
/ 2
В Ужгороді відкрили меморіальну дошку на честь полеглого Героя Сергія Кузнєва
03:31
/ 5
АРМА продає 460 га "землі Каськіва" на полонині Боржава вже за пів ціни від початкової
01:20
/ 1
Прийнятий Держбюджет – 2025: що зміниться для місцевих бюджетів Закарпаття
00:41
В Ужгороді та Мукачеві засвітили вогні міських новорічних ялинок
22:37
/ 2
Затримали двох жителів Мукачівщини, які на замовлення рф вчиняли підпали на Закарпатті
17:11
/ 1
На російській Курщині поліг Владислав Савчук з Великого Бичкова на Рахівщині
00:06
/ 2
У 20 років засуджений до розстрілу
20:18
/ 1
У Тур'їх Реметах у четвер попрощаються з полеглим на Донеччині Андрієм Корпанцем
16:38
/ 6
Справу Боржави, через особливу складність, розглядатиме Велика Палата Верховного Суду
14:26
/ 2
У Мукачеві в середу прощатимуться з полеглим на війні з росією Петром Павлюком
14:02
/ 3
На Курщині поліг 25-річний Василь Дзюба з Задільського Нижньоворітської громади
15:10
/ 2
У Мукачеві у вівторок попрощаються з полеглим Героєм Тиберієм Горватом
01:38
/ 2
В Ужгороді відкрили 72-гу мініскульптурку – на честь 175-річчя з дня народження румунського поета Міхая Емінеску
18:45
/ 3
На Запоріжжі поліг 55-річний стрілець 128-ї бригади Володимир Сухан із Поляни на Мукачівщині
16:12
/ 2
На Донеччині поліг Михайло Лендєл з Броду Іршавської громади
13:06
/ 1
У понеділок в Ужгороді прощатимуться з полеглим захисником Ігорем Козелом
22:02
/ 2
На Донеччині поліг Вадим Пачев з Чорної Тиси Ясінянської громади на Рахівщині
15:38
/ 2
Головком ЗСУ Сирський попрацював з "Птахами Мадяра" на передовій
23:18
/ 3
Зупиняючи російську агресію на Донбасі поліг Михайло Грушман з Хуста
21:10
/ 5
У Нижніх Воротах на Мукачівщині помер Володимир Чекета, який 3 місяці тому отримав важке поранення на Курщині
18:10
У Хусті невідомі вкинули запалену пляшку з легкозаймистою речовиною в приміщення пенсійного фонду
» Всі новини