Безхатченки Василь та Іван – про власні історії життя та нелегке життя на вулиці

Вони ще не виглядають безнадійними. Василю Галаговцю 28, Івану 15. Першого не дочекалася дівчина з армії, вигнав з дому батько. Другий втік сам: не хотів терпіти побої та бачити батьків-алкоголіків.

Безхатченки Василь та Іван – про власні історії життя та нелегке життя на вулиці

 До якихось компаній вони не пристають: кажуть, що «вовки-одинаки». Але додають, що мош їх і цімборами назвати, бо вже двічі пересікаються: спершу біля ужгородського вокзалу, а тепер – у палатках (пункті обігріву МНС).

Сам винен, бо через невірну дівку мене «понесло»!

«Сім’я наша з Березнянського району, з Люти – розповідає Василь Галаговець. – Але я вважаюся Коритнянським – до школи вже там пішов. Девять класів окончив, у бурсу поступив – маляра-штукатура получив. Мати моя недавно померла. Рака мала. Батько ще жиє. Він був полковник міліції. Строгий чоловік. Не п’є зовсім. Вигнав мене він… Спершу навпаки – паспорт у себе тримав, щоб я кудись не чухнув, а дале я забуянив – та він отдав паспорт і телефон та каже: «Іди отсюда». Я винуватий, знаю. Недобре чинив. Але чого? Мав дівку ще до армії, чесний був – не пив не курив. А пішов служити (у Донєцк, у внутрєнні войска) – вона казала що чекати буде, писала. Тяжко мені там на службі було. От шо ті листи чекав, читав та відписував шось. А в кінці щось слабо почала писати та й прекратила вообще. А я прийшов з армії – а вона вже замуж віддалася. Мене тоді понесло. Горював, пив, гроші на дєвочок спускав – не міг остановитись. Я дотепер собі можу любу підцепити. Але нормальних мало. Та й не то воно все…

А потім ще й мати померла. Я вже почав робити по спеціальності, навіть у Київ їздив. А у неї рак – та ми з батьою кулько грошей витратили – нич не помогло. Померла. Поховали… Я донедавна ще по заробітках їздив. Але які гроші маю – такі спускаю. Та ще й батя вигнав – на вулиці довелося кантуватися. І роботи нема. От цімбор з Києва звонив – каже що буде заказ нормальний гіпсокартон ставити. Це канєшно не штукатурити – там дороже за квадрат, колись даже 8 доларов платили!

Але все одно поїду: «зайцем» або в товарних вагонах – най тільки морози спадуть. Може і все добре буде. Пити-гуляти там не буду. Підзбираю грошей – хочу хижку купити десь на Закарпатті. Але тепер такі ціни – я узнавав: вусім тисяч доларов найменше! Але не у рідних краях – там одна компанія пити силує, а другі не уважають, гонять. Нове життя начну, може і якась нормальна жінка ня схоче – хто знає…»

Краще голодному й на вулиці, ніж з такими батьками!

Сповідь цімбора уважно слухає Іван Вароді. «А мене не виганяли – сам пішов. – включається він у розмову. – Я з батьками жив у селі Ярок. Вони пили страшно. Тато у мене циган, мамка українка. Та й вадилися теж. Всім дітям попадало. Я ж маю ще двох братиків і двох сестричок. Заїжджаю часто туда до них – щось помагаю, чим і як можу: дрова рубаю, воду ношу. Шкода за ними, але не вернусь туда нигда більше на постійне життя! Вже більше року на вулиці. І краще голодному бути й мерзнути, ніж до таких батьків вертатися. Мені казали вже – напиши на них у міліцію. Але я не такий. То гріх. Та й що та міліція рішить? Шоб гірше не було..

Та й то лише спершу дуже важко було. А далі якось привик. Знайшов собі одежу, куртку хорошу, узнав як утеплятися в холоди (газетами наприклад), де можна перекантуватися, бутилочки позбирати, роботу якусь зачепити… Доводилося також просити милостиню. Я довго не хотів – бо ще з дєцтва батьки заставляли побиратися та всі гроші відбирали – от мені тепер і противно. Але коли пішов з дому – мусів, коли було дуже тяжко. Або на вокзалі просив, або біля монастиря позаду озера (за універмагом «Україна»)

До компаній ніяких не пристаю. Краще самому. От що Васю знаю. Знаю, що не заб’є ня за пару сигарет та поділиться даколи чим… На вокзалі познакомилися, потім ще пересікалися. Він каже, що все ще можна змінити в жизні. Хоча не знаю поки як. 9 класів окончив – та мені хватить. А в бурсу не візьмуть. І роботи нема зараз. Хіба потім, коли тепло стане десь шукати…».

У пункті обігріву, кажуть цімбори, непогано живеться: гарячим чаєм поять, годують непогано (хоча макарони вже порядком набридли), тепло, відіспатися можна,  благодійники всякі ходять. Та й мешканці всім діляться – сигарети можна «стріляти». Але рано чи пізно доведеться знову йти на вулицю. А там значно жорсткіші умови виживання. І більшості мрій цих хлопців не судилося здійснитися…

   
 

Тарас Ващук, Час Закарпаття

14 лютого 2012р.

Теги: безхатченки, вулиця, життя

Коментарі

Остап 16.02.2012 / 09:02:05
Може хто допоможе хлопцям? На перший погляд ще не "кончені".

НОВИНИ: Соціо

18:18
/ 2
В Ужгороді відкрили нову мініскульптуру, присвячену легендарному лікарю Андрію Новаку Фото новина
12:46
/ 1
На Тячівщині судитимуть депутата, який не задекларував майно та доходи на понад 6 млн грн Фото новина
11:39
/ 3
Закарпатські прикордонники зірвали контрабанду сигарет із використанням безпілотників Фото новина
11:03
/ 1
Ужгородці показали, як виглядав Полуничний Місяць цієї ночі Фото новина
08:33
/ 2
На Закарпатті 30 червня діятимуть погодинні відключення світла
18:04
У Бедевлі на Тячівщині підтвердили загибель Героя Івана Коларика Фото новина
16:49
/ 1
На Рахівщині 19-річному туристу стало зле під час спуску з Петроса Фото новина
11:28
/ 1
На Закарпатті водій заснув за кермом і з’їхав із дороги Фото новина
10:14
/ 1
Після півтора року пошуків підтверджено загибель захисника з Виноградова Василя Сопка Фото новина
09:56
На Хустщині медики екстреної допомоги прийняли пологи вдома
14:45
У Міжгірській громаді попрощаються з Дмитром Терелею з Верхнього Бистрого, який понад рік вважався зниклим безвісти Фото новина
10:11
Через поранення, отримані ще в 2023-му, помер Йосип Фріндт з Ясіні на Рахівщині Фото новина
09:48
У понеділок в Ужгороді представлять книжку Олександра Гавроша "Герої Закарпаття"
16:14
/ 1
З російського полону повернулися двоє військових із Закарпаття Фото новина
12:26
На Закарпатті вже з п’ятниці очікують до +35°C
11:21
У Барвінку знову сталося займання на сміттєзвалищі Фото новина
10:02
/ 1
У Виноградові попрощаються із полеглим на війні Героєм Ігорем Коростенським Фото новина
18:10
/ 2
Жителів Ужгорода закликають провести в останню дорогу захисника Сергія Михайленка Фото новина
17:05
/ 1
В Ужгороді попрощалися із 39-річним захисником Валерієм Мадяром Фото новина
15:46
/ 1
У Мукачеві відзначили 100-річчя інтронізації чудотворної ікони Пресвятої Богородиці Фото новина
12:01
В Ужгороді виділили понад мільйон гривень на підтримку родин загиблих Захисників та ветерана Фото новина
08:57
/ 4
У великих Лазах на Ужгородщині попрощаються із захисником Мироном Лакатошем Фото новина
14:24
/ 7
В Ужгороді вдвічі підвищили тарифи на воду для населення
13:11
/ 3
В Ужгороді попрощаються із полеглим на війні з рф захисником Валерієм Мадяром Фото новина
11:11
Закарпаття закріпилося в ТОП-5 туристичних регіонів України Фото новина
» Всі новини