Олександр Косирін: "В Ужгороді буде не вистачати одеського затишку"

– Олександре, ви підписали контракт з ужгородським клубом «Говерла-Закарпаття». Розкажіть про це...

– Наприкінці минулого року в мене з'явилася думка про те, щоб зав'язати з ігровою кар'єрою і продовжити займатися бізнесом. Ніяких конкретних пропозицій з приводу продовження кар'єри не було. Але потім з'явився варіант з ужгородським «Закарпаттям». В принципі, він був ще влітку, але ні я, ні моя сім'я не були тоді готові до переїзду і таких змін. А взимку ми обговорили все це за столом, зважили всі «за» і «проти» і ухвалили рішення, що треба їхати. Дійсно, чому б не спробувати? Тим більше що перед командою ставляться конкретні і високі цілі – піднятися в Прем'єр-лігу, а я ніколи не стикався з подібним завданням. Ну і, звичайно, раз вже я продовжу виступи у першій лізі, хочеться виграти титул кращого бомбардира. Зараз у мене 10 голів, хоча я планував за сезон забити 30. Розтринькав масу моментів, але, думаю, можна стати кращим і з меншою кількістю голів.

– Скажіть, а як з'явився варіант продовження кар'єри в Ужгороді? Це якось пов'язано з тим, що команду тренує нині Олександр Севідов, під керівництвом якого ви виступали в донецькому «Металурзі»?

– Звичайно, якби в команді не було Олександра Володимировича, то і мене б тут зараз не було. Я трохи більше півроку грав під його керівництвом в «Металурзі», це були хороші часи, мені подобалося з ним працювати, так що в цьому плані, думаю, проблем не буде.

– Скажіть, що вам запам'яталося найбільше за час виступів у складі «Одеси»? Чому раділи, що, може, розчарувало?

– Розчарувань якихось особливих немає. Приємно було, що взяв участь у створенні нового клубу, команди, вписав своє ім'я в його історію. Це для мене новий досвід, щось нове в моїй багатій кар'єрі. За командою скажу, що в нас був дуже хороший колектив, сплав молодості і досвіду, багато друзів... Я вважаю, що в майбутньому ФК «Одеса» зможе створити конкуренцію іншому одеському клубу, флагману місцевого футболу «Чорноморцю». Але, зрозуміло, для цього необхідно мати розвинену інфраструктуру, хороше фінансування, як можна більше потужних спонсорів та меценатів...

– Восени ви зустрічалися з «Говерлою-Закарпаттям» в якості гравця «Одеси». Зараз вже є форвардом ужгородського клубу. Можете порівняти «Говерлу» того часу і нинішню?

– Мені складно зараз судити, адже я зовсім недавно в Ужгороді. До того ж, ми зараз працюємо практично без м'яча: це всілякі бігові вправи, кроси, тренажерний зал, плавання. Зіграли з дублерами луцької «Волині», але була «нельотна» погода, сніг, поле погано почистили, дуже слизько, так що це був не футбол, а, швидше, катання на льоду. Я думаю, що коли вже почнуться тренування з м'ячем і товариські матчі - можна буде робити якісь порівняння і давати оцінку. Треба трохи почекати (посміхається).

– Навколо футболістів високого класу завжди крутяться певні чутки. Особливо - під час відкритого трансферного вікна. Чи були у вас інші пропозиції, окрім «Говерли-Закарпаття»? Може, звали за кордон? Багато хто їде виступати в колишні країни СРСР, посилювати місцеві чемпіонати...

– Чесно, конкретики ніякої не було. Були тільки розмови, а толку від них ніякого. Правда, знайомі вели переговори, і я міг виявитися навіть у США. Цей варіант мені сподобався, його також підтримала родина, було б, звичайно, дуже цікаво пограти в Штатах, це зовсім інше життя. Але цей варіант з ряду причин відпав. Міг, в принципі, опинитися і в київській «Оболоні», а й тут, як кажуть, не зрослося.

– Оскільки ваша сім'я підтримала вас в плані переїзду до Ужгорода, можна зробити висновок, що і ваша дружина, і син Єлисей незабаром приєднаються до вас? Або ж вони поки будуть жити в Одесі?

– Ні, цього разу всі проголосували «за». Якщо влітку ще були певні розбіжності, то зараз всі одноголосно. Так що після закінчення зборів я заберу сім'ю в Ужгород. Сімейне питання для мене дуже важливе, тому я радий, що з рідними розлучатися надовго не доведеться.

– Чого вам буде не вистачати з того, що було у вас в Одесі? Клімат, місця якісь, може...

– Це важке питання, оскільки людині властиво прикипати до місць, в яких їй добре... В Одесі прекрасний клімат, хороше повітря за рахунок моря. Тут, в Ужгороді, прекрасне повітря за рахунок гір. Тобто, зовсім по-іншому все, але теж добре. Єдине, що може не вистачати мені того затишку і того побуту, який у мене завжди був в Одесі. Але, знову ж таки, з переїздом дружини і сина, я думаю, всі проблеми зникнуть.

– Як поставилися до вашого переходу в «Говерлу» колишні партнери по «Одесі»?

– В принципі, я в кінці минулого року говорив про те, що, швидше за все, буду закінчувати... Спілкувався з тренером, президентом, хлопці вже знали... Так, по телефону спілкувалися. А потім виник варіант з «Говерлою». Так, по телефону, дізналися, що я закінчую, так само і про те, що я їду в Ужгород. А як поставилися? Я думаю, що це краще запитати в них: радіють вони за мене, чи заздрять (сміється). Одне скажу: з моїм відходом прекрасний шанс проявити себе з'являється у когось з молодих хлопців! Коли ми, ветерани, грали за «Одесу», часто чув про те, що через нас немає можливості розкрити себе у молодих виконавців. Ось тепер такий шанс є! Я сподіваюся, хлопці себе покажуть з кращого боку!

– У ЗМІ з'явилася інформація про «довгостроковоий контракт Олександра Косиріна з «Говерлою-Закарпаття». Що за цифра така? 3 роки, 4, 5, 40?

– До сорока! (сміється) Як Філіппо Індзагі! А якщо серйозно, то є домовленість про те, що я буду грати в клубі попередньо до кінця нинішнього чемпіонату і весь наступний сезон. Сподіваюся, команда проб'ється у Прем'єр-лігу, а я – разом з нею. Інший варіант ми не розглядаємо. Мені зараз 34 роки, я знаю, чого від мене чекають тренерський штаб, керівництво клубу, а також уболівальники, хочу допомогти команді повернутися в еліту українського футболу і радувати своєю грою вболівальників.

Теги: Косирін, Одеса

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати