
Іван СУРМАЧЕВСЬКИЙ.
Іван СУРМАЧЕВСЬКИЙ, голова Рахівської райради:
– Закон “Про місцеве самоврядування в Україні” прийнятий у травні 1997 року, що визначив систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, є чи не найголовнішим Законом у життєдіяльності громад України. Але, відомо, що після його прийняття передбачалось прийняти ряд інших законодавчих актів, спрямованих на конкретизацію положень, які б допомогли утвердитись органам місцевого самоврядування на місцях, тобто стати реальною владою.
Проте маємо визнати, що не так сталося. Відсутність окремих, украй потрібних законодавчих актів ускладнює і процес розвитку місцевого самоврядування, і стосунки з органами виконавчої влади. На жаль, нам на Рахівщині не до кінця вдалося виробити механізми співпраці з виконавчою владою. Та в цілому, реалізовуючи курс держави у Європу, маємо підтягуватись до європейських стандартів.
Михайло ФЕДИНЕЦЬ, голова Ужгородської райради:
- Якщо порівняти світові стандарти з нашими щодо розвитку місцевого самоврядування , то слід визнати відверто: в Україні зроблені лише перші важливі кроки. В історії це – мить. Адже у європейських країнах процес становлення місцевого самоврядування тривав десятиліття, а в окремих – століттями, в нашій – Закон “Про місцеве самоврядування в Україні” діє десять років. Тим не менше він реально сприяв утвердженню місцевого самоврядування, демократії у державі, її поступу уперед. Ясна річ, владу не віддають, владу беруть – історична істина. В Україні цей процес відбувається мирно, цивілізовано, отже, маємо набратися терпіння і все в нас буде добре.
Василь КУШІЛКА, голова Тячівської райради:
– Держава, прийнявши Закон “Про місцеве самоврядування в Україні”, посприяла розвиткові органам місцевого самоврядування. У ньому – обгрунтована політика, спрямована на розбудову України в цілому й громад на місцях, зокрема. Але необхідно чіткіше розмежувати компетенцію органів місцевого самоврядування та виконавчої влади із наданням більших повноважень першим. Зокрема, у вирішенні кадрових питань, використання природних та земельних ресурсів. На сьогодні згідно з чинним земельним законодавством, райради взагалі усунуті від вирішення земельних питань, які чи не найбільше тривожать наші громади. Виступаючи перед тячівцями, я неодноразово підкреслював, що найкращою співпраця двох гілок влади в нашому районі була тоді, коли голова і районної адміністрації, і голова районної ради були в одній особі. Бо влада в районі мусить діяти – як єдиний організм.
Іван ЯРЕМА, голова Міжгірської райради:
– Є проблема в організації проведення підготовки висококваліфікованих кадрів для органів місцевого самоврядування – спеціалістів своєї справи. Поряд з довірою виборців, кожен обранець повинен мати відповідний рівень освіти, знання, досвід, що так необхідні для належного виконання своїх посадових обов’язків. Залишається високим рівень централізації бюджетних коштів. Усе ще слабкою залишається фінансова база територіальних громад. Звісно, бюджети є там, де працюють виробництва. Тому райрада веде постійний пошук вирішення питань створення додаткових робочих місць, нових виробництв, поліпшення ефективності діючих і т.д.
Органи місцевого самоврядування фактично усунуто від вирішення питань, що стосуються використання природних ресурсів як державного, так і місцевого значення, в питаннях їх розподілу, надання дозволів та погоджень. Основним джерелом влади на територіальній одиниці повинна стати громада. Влада на місцях, як на мене, повинна встановлюватись через прямі вибори голів до місцевих рад усіх рівнів. Нам необхідна адмінреформа, в основі якої має бути покращення ефективності роботи влади, повне та якісне надання послуг, яких потребує громада і кожна людина , зокрема.
Михайло ВОРОНИЧ, голова Свалявської райради:
– Місцеве самоврядування – поєднання інтересів влади й громади. Райрада, розуміючи важливість місії, що покладена на неї, старається зосереджувати свої зусилля на вирішення ключових питань району, як в економічній, так і соціальній сферах. Найактуальніші розглядаються депутатами на пленарних засіданнях, на засіданнях постійних комісій, практикуємо виїзні наради та прийоми громадян у селах. Натомість скільки б ми не провели нарад, прийомів, через слабку базу повноважень, нестачу фінансів важко вирішити нагальні проблеми, які тривожать громаду. На Свалявщині найболючішим залишається питання використання мінеральних джерел. Ми писали листи–звернення на адресу Генпрокуратури, Прем’єр – міністра, ВР, але віз і нині там. Мали б ми право вирішувати проблеми регіону на регіональному рівні, повірте, ми б давно поставили крапку в історії Свалявських мінеральних джерел, які у буквальному розумінні виснажуються. І згоден із колегами, ми навчились бачити проблеми громад і вирішувати їх. Звісно, ідеалу не досягнуто, але законодавчі колізії не додають нам упевненості у своїх рішеннях. Зрештою, істина – відома: міцні регіони – міцна держава, а тому їм необхідно надати більше повноважень, європейський варіант формування бюджету, і, звісно, гідну зарплату держслужбовцям.
Тоді, я впевнений, органи місцевого самоврядування відповідатимуть виразу – газди своєї землі.
Прес-служба Закарпатської обласної ради
21 травня 2007р.
Теги: