Як розповів дослідник дерев’яних храмів Закарпаття Михайло Сирохман, у 1702 році у селі була дерев’яна церква св. арх. Михайла (на її честь і назвали теперішню дзвіницю -каплицю,- авт.) під берегом Осуй. Однак будівля перебувала в поганому стані і, за народним переказом, згоріла. Дослідник каже, що є певні сумніви щодо цього факту, оскільки іконостас церкви перенесли у греко-католицьку готичну церкву Вознесіння Господнього, яку збудували із ясена і в’яза пізніше, у 1798 році. Біля неї стояла і дерев’яна дзвіниця.
За свідченням тодішнього пароха Степана Бендаса, розповідає М. Сирохман, 4 вересня 1928 року пополудні церкву навмисне підпалили православні (про це проговорився сам палій Михайло Шпилька). Пароху вдалося врятувати із палаючого храму книги, чаші та інше церковне начиння, а деталі пожежі він описав у своїй «Хроніці села Новоселиця». Не вціліла і дзвіниця – два дзвони збереглися, а найменший розплавився. Вже у 1931 році у селі почали будівництво нового храму із каменю за проектом ужгородського інженера Е. Егреші, який стоїть і нині, і якому виповнилося 80 років.
Відродити стару дзвіницю-каплицю взялися вже згадуваний Михайло Сирохман, отець Володимир Проданець та рахівський архітектор Михайло Кравчук. Сам проект втілили в життя майстри із рахівського села Видричка – Михайли Шорбан та Струтин, Василь Фільчук (за кошти вірників та благодійної організації «Петрос»). Будівлю символічно встановили на місці колишньої вже згадуваної дерев’яної церкви Вознесіння Господнього. У майбутньому, каже о. Проданець, можливо, з’явиться тут і її копія.
Оксана Штефаньо, Час Закарпаття