Історія народу як частина життя одної людини або Про 75-річчя найвідомішого закарпатського етнографа

Цього року йому виповнилося 75 років. Людина, яка постійно знаходиться у творчому пошуку, навіть у такий поважний вік не полишає наукові дослідження: продовжує викладати в УжНУ, готує до друку історичний нарис про рідне село.

На цей час з-під пера закарпатського ученого вийшло п’ять монографій та чимало статей у наукових збірниках. Серед найвідоміших праць «Традиційне скотарство українських Карпат другої половини ХІХ — першої половини ХХ ст.», «Закарпаття: народознавчі роздуми», «Етнологія», «Життя і наукові пошуки Федора Потушняка», «Етнографія Закарпаття».

«Найсвіжіша» з опублікованих — «Етнографія Закарпаття», до якої увійшли польові дослідження, збирані автором протягом багатьох років. За розділами тут вміщені історіографія, етнічна історія, в тому числі й районування, традиційні заняття та світоглядні уявлення.

Уже три видання, останні два з яких зроблені у Львові та Києві, отримала і його «Етнологія», підручник для студентів не тільки закарпатських, але й всеукраїнських закладів вищої освіти.

Ще одна, не менш важлива праця   «Життя і наукові пошуки Федора Потушняка» присвячена вчителю Михайла Тиводара. Багато пошуків для неї було здійснено в університетських, сімейних архівах. Тут вперше постала і найповніша автобіографія вченого, листування з колегами, а також цінний рукопис неопублікованої до цього праці. Іван Ребрик, директор закарпатського видавництва «Гражда», каже, що книжки Михайла Тиводара можна перевидавати до безкінечності. Особливо захоплюється книжкою про Федора Потушняка: «Якби не Михайло Петрович, то не було би такої праці про відомого закарпатця. Бо ми живемо циклічно: від однієї конференції про Потушняка до іншої. А у цій праці є цілий світ вченого».

Сьогодні Михайло Тиводар з приємністю згадує, що під час навчання   на історико-філологічному факультеті УжНУ йому не раз віддавали ключі від університетського книгосховища, де студент проводив багато свого часу. Тому вже з другого курсу був задіяний у ґрунтовні історичні дослідження. Перша праця «Народне весілля українців Закарпаття» була і першою дипломною з етнографії в УжНУ. Після закінчення університету працював учителем у сільській школі. Під час заочного навчання у аспірантурі та не залишаючи учителювання написав кандидатську дисертацію.

Чимало зусиль доклав до створення Закарпатського музею народної архітектури та побуту. Збирав матеріали до багатьох будинків — експонатів музею.

Дмитро Данилюк, старший колега каже, що наввть перегляд палітурок тих книг, де зазначено ім’я вченого свідчить про його вагомий внесок у розвиток закарпатської науки. «Це найкращий спеціаліст з етнології та етнографії на Закарпатті. Я з упевненістю можу стверджувати це, бо виступав рецензентом його багатьох праць. Про громадську позицію цієї людини також можна говорити чимало. У складні часи, коли багато хто з нас, можливо, боявся приховував свої думки, Михайло Петрович виступав за злам старих систем і побудову нової історії», — каже пан Данилюк.

Колись активний громадсько-політичний діяч, сьогодні Михайло Тиводар нерідко згадує про буремні події 1990-х років, і зазначає, що політика забрала багато сил. У він був головою депутатської групи «Демократична платформа», яка була опозиційною до комуністичної більшості. Завдяки діям цих активістів вдалося зупинити авантюрний сценарій, нав’язаний Москвою після розвалу СРСР. Коли у квітні 1990 року написав заяву про вихід із КПУ і поставив синьо-жовтий прапор на робочий стіл в університеті, багато колег не зрозуміли такого вчинку. Тому коли його питають про те, чому так рано залишив політику, відповідає з упевненістю, що вчинив правильно, адже кожен повинен працювати за покликанням, тоді й результат буде.

Теги: Тиводар, Етнографія Закарпаття

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати