Як митець формувався у роки «перебудови», що очевидно зіграло певну роль у формуванні його творчих уподобань, світогляду. Перша половина 80-х минулого століття – це період зародження нових ідей напередодні розвалу Радянської імперії. Саме тоді в Ужгороді з’являється плеяда молодих митців з новаторським мисленням, вільних у своїй творчості, що не побоялись звалити на себе тягар свободи. Тоді вони об’єднались у творчій організації «Ліве око». Серед них був і Сергій Біба. У ті роки на молодого митця звернув увагу народний художник України Володимир Микита. Нині на відкритті чергової персональної виставки академік Національної академії мистецтв України зауважив, що художник найбільш розкутий і вільний у своїй творчості і ніколи не зважає чи подобаються комусь його роботи чи ні, йде своїм шляхом. Зауважу, що метр знає, що говорить, цілком з ним погоджуюсь, бо й сам Сергій Біба вважає, що головне – не стримуватися, показати свою сутність, відобразити переживання через свою призму мислення. І здається, щось у нього, таки виходить, коли й голова Закарпатської організації Національної спілки художників України, заслужений художник України Борис Кузьма каже, що «його роботи заставляють над чимось замислитись, можливо десь у чомусь протестувати, можливо у чомусь не погоджуватись… Але вони нікого не залишають байдужим».
Особливо влучну і лаконічну характеристику роботам митця дав художник-філософ Павло Ковач. За його словами, Сергій Біба показав нам, що мистецтво, можливо, тільки починається з «Чорного квадрата» Казимира Малевича.
Творчий доробок художника можна розділити на певні періоди залежно від того, над якими ідеями він працював, створюючи ту чи іншу серію робіт. На черговій виставці представлені твори, об’єднані темою «Поверхня». Вони були написані протягом кількох останніх років. Частина з них експонувалися вже в галереї «Дзиґа» у Львові. Художній почерк та манера письма художника вишукані, багаті на інтонації, кольорова гама має широкий спектр відтінків. У своїй роботах митець сміливо експериментує з фактурою та кольором, досягаючи вражаючих ефектів. Його полотна дуже настроєві, пробуджують певні емоції, формують настрій. Одних вони заспокоюють, налаштовують на філософський лад, змушують замислитись над сенсом життя, спонукають до еротичних фантазій, а інших дратують.
Відзначу, що творчість Сергія Біби сприймається неоднозначно, доводилось чути різнополярні думки, висловлювання. Але час – найсправедливіший суддя – розставить все на свої місця. І він уже працює на його імідж не перше десятиліття, про це свідчать успіхи та визнання автора.
Сергій Біба, як і кількадесят років тому, у постійному пошуку, русі, відкритий до нових ідей, але попри все, у своїх роботах залишається собою, працюючи у жанрі абстрактного мистецтва. Нині він один із найяскравіших його представників. Принаймні, у нашому краї.
Володимир Мишанич, для Закарпаття онлайн