Співголовами були обрані голова ОДА Олександр Ледида, голова облради Іван Балога, голова Західного наукового центру НАН України і МОНМС України, академік НАН України, професор Зіновій Назарчук.
Щиро порадувало те, що серед учасників були шановані вітчизняні науковці, у т.ч. й директор Інституту регіональних досліджень НАН України, доктор економічних наук, професор Василь Кравців, член-кореспондент НАН України, професор Василь Мікловда, професор Федір Гамор та ін.
З вітальним словом звернувся до присутніх Олександр Ледида та заступник голови облради Володимир Закурений. Після чого відповідно до програми учені працювали на пленарних і секційних засіданнях. Зазначалось, що непросте сьогодення поставило на порядок денний питання розвитку гірських регіонів, де проживають мільйони мешканців, для яких вирішення економічних і соціальних проблем дається на багато важче, ніж для тих, хто мешкає в низинних районах. Водночас саме тут природа збережена найкращим чином. Неспроста Карпати віднесені Всесвітнім фондом природи до 200 найважливіших природних регіонів світу. То ж треба нам зберегти все те, що викохала розкішна Карпатська природа. Щоб вижити самим і дати цей шанс майбутнім поколінням.
Мені пригадалась міжнародна науково-практична конференція з питань сталого розвитку Карпат, яка була проведена торік в Ужгороді з участю та під егідою Конгресу Ради Європи. Саме на ній червоною ниткою пройшла наскрізь думка про те, що Карпати потребують посиленої уваги людства, у т.ч. Європейських країн. Адже до Карпат причетно сім держав світу і , як наголошували виступаючі з 20 країн світу, там дихається легко, але живеться надто важко. Такого висновку дійшли тоді всі учасники конференції та ухвалили відповідні Резолюцію і Рекомендації "Сталий розвиток гірських регіонів та досвід Карпатських гір".
Це був дуже вагомий крок у просуванні питання Карпат на рівні Конгресу Ради Європи, де серед конгресменів випало працювати і закарпатцю Михайлові Кічковському. Саме він з високої трибуни Конгресу розповів про Карпати, їх красу і їх біду, та змусив колег його слухати й почути. Ясна річ, це далося чималими зусиллям влади, науковців, і не тільки вітчизняних. Учені сусідніх країн активно долучилися до справи. Їх підтримав Президент України і Прем"єр-міністр України.
Це сприйнялось більшістю горян дуже добре. Та все ж було побоювання, чи дійде справа до конкретних документів на державному рівні. Адже в умовах світового тероризму, голодування цілих країн Конгресу МРВРЄ, можливо, і не до Карпат.
І от, 21 вересня 2011 року, майже через рік після тієї знакової конференції, Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням (№896) затвердив План заходів щодо стимулювання міжрегіональної співпраці, кооперації та інтеграції, де серед іншого доручив Мінекономрозвитку та іншим центральним органам влади підготувати проект Державної програми сталого розвитку Українських Карпат як складової частини програми Євросоюзу "Карпатський простір". Про це й повідомив виступаючи перед науковцями на економічному факультеті Михайло Кічковський.
З одного боку, це можна назвати спільною маленькою перемогою тих, хто уболіває за долю унікальних Карпати, з іншого – факт того, що влада працює з науковцями в одному ключі задля майбутнього.
Тепер залишається найголовніше – сісти за круглий стіл представникам влади, науки, громадськості нашого краю, Львівщини, Івано-Франківщини та Чернівеччини і напрацювати до проекту такої важливої Державної програми слушні пропозиції, вивчити їх і направити в Мінекономрозвитку.
Звісно, це вимагатиме величезної праці, часу, зусиль, та воно того варте. Йдеться про розвиток особливих гір Карпат - потужне джерело прісних вод, чистого повітря, унікальної фауни і флори, один із найважливіших кліматоутворюючих та водо регулюючих факторів на європейському материку, підвищення життєвого рівня горян, збереження їх самобутності та здорового довкілля. Тобто, задля гармонії людини і природи. Словом, заради життя на землі. Як зазначав філософ Шеллінг, природа, що є зрозумілою, вимагає, щоб пізнавач розумів її, і повністю виявляє свою сутність лише тоді, коли є розум, що пізнає її.
Едуард Залеський