В останні 5 місяців він важко хворів, але ми до останнього вірили, що ось-ось усе минеться і він повернеться. Першим, як завжди, з'явиться на роботі, привітною усмішкою і жартами зустріне кожного, зарядивши позитивною енергією на весь день. І навіть коли про його здоров'я стали надходити зовсім тривожні звістки, ми продовжували сподіватися бодай на чудо. А тепер бачимо — і його не сталося.
Він народився в перший день Різдва 1955 року в селі Рокосово Хустського району. Там же закінчив середню школу і обрав собі подальшу дорогу — журналістику. Господь не обділив талантом, тому легко вступив до одного з найпрестижніших вузів країни — на факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка.
Після його закінчення все своє подальше життя Іван Юрійович присвятив регіональній пресі. Спершу працював у "Молоді Закарпаття" завідуючим відділом, відповідальним секретарем, заступником головного редактора, а відтак, з дня створення і дотепер, у "Новинах", де став заслуженим журналістом України.
Редакція "Новин закарпаття" за 20 років перетворилося у його другу домівку. Коли хворів, не раз зізнавався, що робота вже йому сниться. А нам так хотілося, аби це був віщий сон. Але цього не сталося і вже, як не гірко це усвідомлювати, не станеться ніколи.
Сумно. Нестерпно боляче. І не зрозуміло, чому від нас так рано йдуть люди, які нам так потрібні. Ще важче, розуміємо, нині дружині Івана Юрійовича — Ельвірі Павлівні, його матері, якій доводиться пережити найгірше — смерть свого сина, рідним і близьким, для кого він був сонцем, тепла якого, здавалося, вистачало на всіх.
І ось воно зайшло. Але Іван Юрійович пішов від нас, залишивши після себе світлу і добру Пам'ять, яка у різних життєвих ситуаціях, переконані, не раз допомагатиме нам вирішувати великі і малі проблеми. Але, на жаль, уже без нього...
Прощання з Іваном Чоповдею відбудеться у суботу, 1 жовтня, о 12.00, в Ужгороді, вул. Лелекача, 6 (Радванка).
Наталя, Запоріжжя. 2011-10-04 / 14:06:00
Приголомшена звісткою про Іванову смерть. Ми - однокурсники. В моїй памяті він завжди залишиться усміхненим і соромязливим юнаком, який ніколи не міг звернутись до дівчини на "ти".
Царство небесне тобі, Іване, і наша память. Співчуття рідним.
Валентина 2011-10-04 / 09:23:00
Однокурсниця Валентина, м. Київ.
Боже, чому ти забираєш найкращих?..Ваня залишиться у нашій пам*яті сонячним красивим добрим товаришем, талановитим журналістом. Не можу повірити, що він не приїде наступної весни на нашу традиційну зустріч випускників. Сумно, гірко, боляче. Нехай спочиває з Богом! Співчуваю дружині, мамі, рідним.
раїса олексіївна 2011-10-03 / 13:42:00
Прийміть мої співчуття, дорогі Ельвіра та Ельвіра... Втрата, яку не можна ні з чим зрівняти. Сумую разом з Вами і зичу терпіння.Терпіння і терпіння..
ЗЕМЛЯКИ 2011-10-02 / 13:59:00
РОКОСІВЧАНИ СУМУЮТЬ І СПІВЧУВАЮТЬ РІДНИМ.
Галина 2011-10-01 / 22:10:00
Земля пухом і світла пам"ять, Іване Юрійовичу!!! Співчуття усім рідним.
Оксана 2011-09-30 / 20:01:00
Дуже шкода, що так гарні люди йдуть від нас. Іван Юрійович на справді із тих небагатьох, хто завжди розумів, завжди допоміг. Хай земля йому буде пухом. Співчуваємо мамі та дружині.
12345 2011-09-30 / 19:43:00
Хороша людина була.