Аби зламати цю інформаційну блокаду, лідер Української народної партії Юрій Костенко зараз здійснює робочі поїздки по всіх областях України, підбиваючи підсумки щойно завершеній восьмій сесії Верховної Ради.
Те, що парламент прийняв наприкінці сесії, на його думку, взагалі неможливо назвати пенсійною реформою. Бо мета кожної реформи – покращення ситуації. А прийнятий закон створює для наших громадян лише проблеми, несе зменшення статків. В інших країнах успішні пенсійні реформи здійснювалися на хвилі економічного підйому, коли зростала потреба у робочій силі. У нас же все навпаки – через кризу та невдалу податкову реформу масово закриваються малі і середні підприємства, адміністративна реформа перетворена на банальне скорочення кадрів, через що кількість робочих місць щодня скорочується. В усьому світі великий капітал дає тільки 30% робочих місць, решту – малий і середній. За цих умов поповнення Пенсійного фонду скорочується – наскільки не підвищуй пенсійний вік. Те, що уряд називає економічним зростанням, стосується лише важких галузей виробництва, а це олігархічний капітал, що не потребує великої кількості робочих рук. Треба, щоб пенсійна реформа стала невідємною складовою пакету антикризових заходів, розрахованих на три-п'ять років та спрямованих на суттєве пожвавлення виробництва, зростання доходів пересічних громадян. Лише за таких умов подовження пенсійного віку не загрожуватиме втратою роботи. Ще одна серйозна вада пенсійної реформи – відсутність чіткості у переході на накопичувальну персональну систему. Всі успішні пенсійні реформи започатковували паралельно процес продовження пенсійного віку і права молодій людині, яка починала трудову діяльність, на своєму особистому рахунку накопичувати власний пенсійний фонд. І в такий спосіб переносити вагу пенсійного забезпечення із загальнодержавного Пенсійного фонду на приватні пенсійні фонди. В Україні у пенсійному законодавстві цей процес чітко не прописано.
Ще більш руйнівною загрожує стати земельна реформа. На відміну від європейської практики в Україні земельне законодавство не обмежує право власності на землю. Там, де немає обмежень у праві купівлі-продажу землі, там обов'язково власником стає великий капітал. Часто-густо іноземний. Тому в більшості європейських країн право купівлі землі обмежене сотнею-другою гектарів. Україна же, декларуючи на словах європейський вибір, на практиці реалізує зовсім протилежний шлях розвитку. Найбільше наша перспектива нагадує аргентинську, де іноземні фірми скупили по 300-500 тис. га, де вирощують продукцію на експорт, водночас внутрішній ринок украй бідний, самі аргентинці не доїдають. Те, що Україна прямує саме цим напрямком, видно вже неозброєним оком. Саме тому зараз розкручується тема подвійного громадянства – це один із механізмів перерозподілу нашої землі на користь іноземців. Лише фермерство на базі органічного землеробства дозволить відродити село. За роки незалежності так і не напрацьовано повноцінного пакету земельних законів на користь фермерів, тому зараз споживаємо китайську гречку, "ніжки Буша" і білоруський цукор.
Ю.Костенко свідомий того, що нинішня більшість депутатів, яка працює виключно в інтересах великого капіталу, буде голосувати за те, що напише Кабмін. Щоб змінити цю ситуацію, треба змінити парламентську більшість. Проте в українців ще дуже сильна ідея об'єднання довкола певної особистості, що на переконання депутата є хибним шляхом до єдності. "Об'єднання під вождями веде лише до негативних наслідків. Треба об'єднуватися навколо великих суспільних інтересів: навколо правої політики (економічних рецептів), навколо лівої політики (соціальних рецептів), навколо ідеї чистого довкілля та ін." Ці об'єднання в нас не практикуються з тієї причини, що ані преса, ані політики не акцентують на різниці об'єднань і саме це не дає нам бути успішними. Проте Україна матиме майбутнє тільки за умови, що в нас нарешті складеться ідеологічне європейське об'єднання.
Сергій Федака