У Лозянському на Міжгірщині освятили нову греко-католицьку церкву (ФОТО)

На освячення величавого, яскраво і пишно сяючого куполами храму, під час спорудження якого люди вкладали душу і серце, завітали церковнослужителі деканатів Закарпаття на чолі з преосвященним ординарієм, владикою Міланом Шашіком. Поклонитися Всевишньому і церкві, розділити у широкому крузі утішливість святої події з місцевим населенням цього дня прибули сюди як близькі, так і далекі гості-віруючі — подібне велике зібрання народу тут, де панувало духовне блаженство, майже не пригадується.

Це вже п'ята за рахунком релігійна споруда у гірському осідку. Намір звести новий об'єкт у вишнян-лозянців виник вже давно.  Він диктувався глибокими і щирими релігійними почуттями селян. До всього, до ідеї спонукала ще одна причина, котра видимо давала про себе знати останнім часом. Як правило, місцевий люд вірний своєму кореню — мало хто міняє адресу прописки. З року в рік у мальовничій прадідівській стороні з'являються нові оселі потомків, а кількість жителів явно збільшується. У старенькому Божому домі, що був збудований ще у 1926 році, щораз ставало тіснувато, бо до його стін тулилися у молитвах поголовно всі — як молоді, так і старі. До речі, чимала заслуга в тому, що тутешні зовсім юного віку діти потягнулися до сивенької божниці, новопризначеного 37-річного священика Володимира Проданця, який вже 11 літ  служить тут на парафії. Він один з перших на Міжгірщині запровадив уроки закону Божого у сусідній школі, які викликали великий інтерес серед учнів.

Незручна тіснота у приміщенні, а також на крихітній території ззовні впала в око і владиці Мілану Шашіку за його проповідницького візиту в село під полониною Кук, коли тут, як звикли казати, ніде яблуку було впасти. Зауваживши на нестачу простору, громада одразу взялася за богоугодне діло. Щоправда, проблемою одразу стала відсутність вільної ділянки під будівництво більшого масштабу церкви. Владика  мудро заперечив зносити стару будівлю, яка повинна продовжувати приносити мирянам користь — стати свідком минувшини, де не одне покоління припадало до святого джерела. Що не кажи, а в цій околиці вкрай скупо на земельний запас. Але світ без милосердних людей не буває. На виручку для праведної справи і загального добра без вагань відгукнулася проста і скромна жінка Марія Хабаль. Побожна прихожанка поступилася не лише присадибним угіддям, але й погодилася перемістити розташування хижини.

Символічна посвята каменя під будову храму відбулася 1 жовтня 2005 року, а в квітні вже наступного закипіла робота. Не виявилося такої родити у цьому краї, аби не внесла свої заощаджені пожертвування. З-поміж активісток, котрі відзначилися у зборі коштів, були передусім Катерина Пойда, Ганна Юрик, а також Василина Пилипчинець, Ганна Микитчак. У список, хто допоміг, о.Володимир включає керівників колективів Василя Царя та Юрія Стецюнича, сільського голову Івана Сопка. Рука помочі була простягнута навіть із-за кордону. Коштами офірували російські бізнесмени Аркадій Артьомов та Олександр Михайлов. Виходить, що благодійників сповістили місцеві заробітчани, трудові путівці яких сезонно лягають у зарубіжжя. А автором проекту на безкоштовних умовах згодився стати архітектор з Рахова пан Кравчук. Не лише в біді, але й доброті пізнаються близькі і далекі люди. А головним організатором на будмайданчику, звичайно, був священик Проданець. Не тільки вміло і оперативно керував нелегким процесом, котрий насамперед полягав у забезпеченні фінансування, транспортування будматеріалів, спорудженні об'єкта кваліфікованими кадрами, але й сам засукував рукави — у пригоді впору виявився четвертий розряд муляра, колись здобутий уродженцем Тячівщини за навчання у профтехучилищі.

Неповних шість літ минуло з початку будівництва, як церква, якій жити у віках, кріпко стала на ноги і вже запрошує на службу Божу під спів дзвонів і закликатиме додержуватися законів земного добра, зайнятися мирним лаштунком життя, не переступати моральні заповіти, уникати всього грішного-негативного. Терпимість — одна з християнських доброчесностей, яка є дороговказом до спокою у метушливому житті. Закликаючи жити за законом Божим, владика Мілан Шашік за теплосердечної промови щиро привітав присутніх з радісною подією у духовному житті Лозянського, а також вручив багатьом грамоти за їхні старання у зведенні храму. Воднораз священик Володимир Проданець повідомив приємний факт: стара церква пророка Іллі служитиме для підростаючого покоління недільною церковною школою, в якій уроки навчання з учнями проводитиме його помічник Василь Магдич. Сьогодні у новозбудованій церкві Вознесіння Господнього проходить храмове торжество

Теги: Лозянське, греко-католицька, владика Мілан, церква

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати