Новий голос закарпатської трембіти

КОЛИСЬ вона була єдиним засобом зв'язку чабана, який випасав отару на полонинах, із жителями довколишніх сіл. Звуками трембіти він час від часу сповіщав краянам про своє місцезнаходження. Особливою мелодією попереджала вірна помічниця й про наближення ворогів, початок плотогону на гірських ріках. Її голос був орієнтиром для мисливців та мандрівників, що заблукали в горах у негоду. Ну і, звичайно ж, споконвіку в Карпатах жодна подія не відбувалася без трембіти. Цей інструмент радісно скликав гостей на весілля чи хрестини, "плакав", коли людину проводжали в останню путь...

 З приходом у Карпати радіозв'язку трембіта втратила своє "побутове" призначення. Тож нині вона здебільшого служить мистецтву. Часто цей музичний інструмент включають до оркестру, він традиційно відкриває карпатські фестивалі етнічної музики. А відтак трембіта має сталий попит.

Виготовити цей інструмент може майстер-трембітар. Лише він знає секрети унікальної справи. Саме їх навчають у Міжгірському професійному ліцеї, де запроваджено інноваційний проект відродження народних художніх ремесел. У цьому закладі передає науку юним трембітарям майстер виробничого навчання Василь Фурдь, який перейняв її у знаного професіонала Михайла Тарахонича.

Розпитую у викладача ліцею про технологію виготовлення трембіти. Він охоче ділиться:

— Що являє собою трембіта? Довжелезна, іноді — й до чотирьох метрів дерев'яна конусоподібна труба без вентилів і клапанів із мундштуком на звуженому кінці. Здавалось би, простий інструмент, а скільки праці й снаги треба докласти, щоб він зазвучав. Згідно з давньою гуцульською традицією, трембіту виготовляють зі смереки, в яку влучила блискавка. Саме така звучатиме найкраще. Але перед тим, як потрапити до рук майстра, "постраждале" дерево ще має "дозріти". Чим довше воно простоїть розчахнутим просто неба під сонцем і вітрами, тим гучнішою та дзвінкішою буде трембіта...

Майстер, принісши додому потрібний стовбур, повинен зуміти загнати лезо топірця в деревину таким чином, щоби потім, сильно натиснувши на сокирище, по всій довжині остаточно розчахнути "сурму" точнісінько навпіл.

— Це дуже відповідальна операція, адже заглиблювати лезо можна тільки на 10-15 сантиметрів. Такий "обцілований металом" шмат деревини потім усе одно доведеться зрізати, бо він, як у нас кажуть, не звучатиме,— пояснює Василь Фурдь.

Після цього майстер різцями "ладнає голос" інструментові. Обережно годинами, які складаються в доби (виготовлення одного інструмента може тривати майже рік), вибирає він серцевину з обох половинок стовбура, доки не залишиться двоміліметрова оболонка. Заготовка для інструмента важить 8-10 кілограмів, а готова трембіта — близько півтора, тож 6-8 кілограмів деревини майстрові треба вишкребти вручну, при цьому ще й не пошкодивши краї.

— Потім дві половинки заготовок стуляють і міцно стягують обручами, також виготовленими зі смерекових віт. Підходящі гілки ростуть зі східного боку дерева, до того ж не вище як півтора метра від землі. Саме такі пагони є найгнучкішими й найміцнішими. Після цього майстер береться до виготовлення мундштука. Коли він уже готовий, можна випробовувати інструмент, — підсумовує мій співрозмовник.

Таку науку сьогодні передає вихованцям Василь Фурдь. Тож не з купованими і не з позиченими, а із власними колоритними інструментами юні трембітарі Міжгірського професійного ліцею виступають на різних культурних заходах, зокрема й на відомому фестивалі "На Синевир трембіти кличуть".

Серед вихованців ліцею чимало талановитих трембітарів та троїстих музик. Серед них і третьокурсник Петро Бітлян. Він навчається за спеціальністю "Різьба по дереву" і дуже майстерно грає на скрипці. Тож часто у складі троїстих музик прилучається до виступів трембітарів. Такий же фах разом із Петром опановує обдарований трембітар і сопілкар Владислав Жаба. А от Іванко Харів тільки збирається вступати до ліцею, але голос його сопілки вже звучить у ліцейському "хорі" троїстих музик.

...ВИГОТОВЛЕНІ майстром Василем Фурдем та його помічниками трембіти пробуджують не тільки дух старовини, але й таємниці мальовничого високогірного району, де кожне дерево нашіптує дивні легенди.

Теги: трембіта, полонина, чабан, Карпати

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати