На Закарпатті започаткували кінний фестиваль „Гуцульська підкова” (ФОТО)

Необхідність такого заходу назріла, в силу браку визнання праці возчика та підтримки розвитку конярства. Метою проведення кінного фестивалю було підняття авторитету професії возчика, більш широке застосування коней на  лісогосподарських та лісотранспортних роботах, зацікавлення молоді до акції, та відродження гуцульської породи коней.

Звичайно, фестивалеві передувала клопітка робота. Створений оргкомітет розробив Положення та Програму проведення змагань,  визначив відповідальних за кожну дисципліну, організував підготовку учасників. До цього залучили всі лісництва та підрядників, де коні використовуються як тягова сила.

На фестивалі було представлено 18 пар коней з Верхнього Водяного, Косівської Поляни, Кобилецької  Поляни, Водиці, Великого Бичкова, Середнього Водяного, Ділового та Росішки. Змагання проходили в урочищі "Чорний міст", біля Великого Бичкова, з таких дисциплін – визначення  екстер'єру тварин, стану реманенту і возів; кінних перегонів возових упряжок (на відстань 1000 метрів); перетягування вантажів (дерев'яних колод на корчугах і волоком на відстань 100 метрів; верхових перегонів ( на відстань 1000 метрів). Переможці і призери визначалися у кожній з дисциплін  за найбільшою сумою балів. Для нагородження дерлісомисливгоспом було підготовлено  перехідний кубок, вимпела, дипломи та цінні призи. Активно підтримали фестиваль і особисто приймали в ньому участь директор підприємства ЕВК Бердар М.Д., директор ФГ "Агроспол" Польчук П.П., директор ФГ "Срібна підкова" Дерда В.В., зоотехнік-селекціонер НВА "Племконецентр" ГоловачМ.М., директор Буштинського племконецентру Бернар В.П.

Змаганням передувала урочиста програма. Зазвучали закличні звуки трембіт та чарівних  гуцульських мелодій учасників народного ансамблю пісні і танцю „Лісоруб" (керівник Володимир Шепета, балетмейстер Мирон Герман). Учасники  ансамблю хлібом-сіллю зустріли гостей та учасників фестивалю.  Ведуча свята – культорганізатор селищного будинку культури Надія Кузьмик,   запросила на імпровізовану сцену  голову Рахівської РДА Дмитра Андріюка, першого заступника голови Рахівської районної адміністрації Валерія Сабова, голову Великого Бичкова Одарку Зеленко, директора ДП "Великобичківського ЛМГ" Василя Пукмана, екс-губернатора Дніпропетровської області, закоханого у конярство Миколу Швеця.

Після урочистого підняття прапора фестивалю, яке здійснили найстаріші з присутніх возчики М.В. Варцаба з Кобилецької Поляни та І.Г. Мойш з Середнього Вонядного, було запалено гуцульську ватру наймолодшим возчиком Данюк О.П. Відкриваючи свято, директор  ЛМГ Василь  Пукман, звернув увагу на важливість використання коней в гірській місцевості. Коневі  відводилася і відводиться особлива роль на лісогосподарських роботах. Місцева порода коней – гуцульська, невисока на зріст, дуже витривала, стійка до погодніх умов, віками слугували горянам. Однак за останні роки кінь поступово витіснився механізмами і  чисельність його в населених пунктах різко зменшилася.

Статистика свідчить, що на сьогодні найбільше коней використовується в Лазещині – 157 голів , В.Водяному – 146, Чорній Тисі – 128. Найменше конепоголів'я в Відричці – 15, Б. Церкві – 11, Білині – 10. Немає жодного коня в Костилівці?!  Повернення до раціонального, невиснажливого ведення лісового господарства, землеробства, курс на рекреаційно-туристичний розвиток вимагають  повернутися назад до розвитку конярства як соціально витребуваного продукту. Професія возчика  повертається із забуття і набуває заслуженого престижу.

 Було підкреслено, що, за домовленістю із Великобичківською селищною радою  кінні фестивалі у Великому Бичкові будуть проводитися щорічно.  В своїх виступах Дмитро Андріюк, Одарка Зеленко, Михайло Даскалюк, Микола Швець привітали бичківців, усіх учасників та гостей дійства із започаткуванням хорошої справи, надання йому нового колориту, звучання і конкретного втілення, пообіцяли всілякого сприяння та конкретних справ по розвитку конярства на Рахівщині.

А потім завирувало змагання. Навіть непогода не зіпсувала напруженої боротьби. Люди і коні достойно змагалися, активно працювали судді, оргкомітет.

За підсумками змагань абсолютне перше місце виборов возій І. Дерда  із Верхнього Водяного. Він нагороджений грамотою і перехідним кубком, а також премією у півтони вівса. Друге й третє місця відповідно присуджено Ю. Мазару та В. Дерді  з винагородою 300 і 200 кг. вівса, одержанням вимпелів і дипломів. Найкращий віз та реманент представив М. Мазар з В. Водяного. Найсильнішими визнаного пару коней возчика В. Онофрюка з Кобилецької Поляни.

Призові місця та прекрасні результати продемонстрували возчики О. Данюк з Косівської Поляни, І. Мойш з Середнього Водяного, В. Біроваш з Кобилецької Поляни, М. Лаврюк з Ділового, М. Химич та В. Химич з Кобилецької Поляни, П. Бердар з Косівської Поляни, та багато інших.

Возчики отримали можливість обмінятися досвідом, похвалитися своїми улюбленцями та оглянути вози, реманенти та інструменти, в той час  гості фестивалю ближче познайомилися з особливостями та труднощами професії возчика.

Всі одностайно підтримали ідею щорічного проведення започаткованого дійства з одночасним залученням до нього возчиків та коней з усіх населених пунктів Рахівщини.

Теги: Гуцульська підкова, кінний, фестиваль,

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати