Петро БРОНТЕРЮК із сином Віктором в зоні ЧАЕС.
МАГІЧНЕ СЛОВО "ТРЕБА".,.
— Петре Івановичу, ви побували у чорнобильській зоні. Виконували наказ чи добровільно поїхали у це пекло?
— Добровільно. По-перше, тоді ще ніхто не знав про підступність мирного атома. По-друге, у міліції велику вагу має слово "треба". Тож нам тоді так і сказали: 'Треба!" І багато з нас відгукнулися на цей заклик.
— Пожежники і міліціонери стали першими ліквідаторами наслідків катастрофи на ЧАЕС...
— Так, через 30-кілометрову зону пройшли понад ЗО тисяч українських міліціонерів, серед них - і 430 працівників закарпатської міліції.
— Серед них був і ваш син Віктор. Чи зустрічалися ви з ним у Чорнобилі?
— Звичайно, про одну таку зустріч нагадує фотографія, на якій ми спокійно куримо. Але спокою там було мало, весь час переслідувала тривога: що буде з нами згодом? І ці зловісні передчуття невдовзі почали справджуватися.
Син Віктор і багато інших закарпатських "чорнобильців" стали хворіти й помирати. На сьогодні вже вийшли на пенсію 225 колишніх міліціонерів-"чорнобильців", інвалідами стали 285 чоловік, померло чи загинуло 35 осіб. Найбільші втрати понесло УДАІ УМВС -9 чоловік, ВДСО при УМВС —7, Іршавський райвідділ — 3, Берегівський та Свалявський райвідділи — по два, інші служби та міськрайвідділи УМВС - по одному працівнику. На могилах 32-ох померлих "чорнобильців" уже встановлені пам'ятники.
ПРО КОЛИШНІХ ЛІКВІДАТОРІВ ТА ЇХНІ СІМ'Ї ДБАЄ АСОЦІАЦІЯ "ЧОРНОБИЛЬ"
— Як міліцейська Асоціація "Чорнобиль" опікується сім'ями тих, кого вже немає серед нас?
— На кожен рік розробляємо програму соціального захисту працівників міліції, які брали участь у
ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Вона передбачає забезпечення ліквідаторів житлом, спорудження надмогильних пам'ятників тим, хто відійшов у вічність, підтримку сімей міліціонерів-"чорнобильців", оздоровлення їхніх дітей і т.д.
От і наступного тижня, напередодні 21-ї річниці чорнобильської катастрофи, в УМВС та міськрайвідцілах відбудуться збори, на яких вшануємо діючих і пам'ять померлих колег-ліквідаторів, надамо матеріальну допомогу
їхнім сім'ям, проведемо поминальний обід У храмах відбудуться молебні, присвячені пам'яті загиблих і померлих "чорнобильців".
До речі, за поданням асоціації 208 ліквідаторам наслідків аварії, які знаходяться на пенсії, присвоєні спеціальні звання на один ступінь вищі: скажімо, сержанти і прапорщики отримали звання лейтенантів.
— А як із житлом, Петре Івановичу? Знаю, окремі "чорнобильці" залишаються без власного даху над головою...
— Це непроста проблема, адже так зване соціальне житло тепер майже не будується. І тим не менше міліція якось виходить зі становища. Тільки в останні роки виділено дві квартири колишнім ліквідаторам І.Станковичу та В.Пузяку. Робитимемо все, аби й далі наші "чорнобильці" не залишалися поза увагою.
— А ще якими питаннями переймалася і переймається міліцейська Асоціація "Чорнобиль"?
— Ми брали активну участь у спорудженні пам'ятника ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, спорудженого у скверику на площі Дружби Народів в Ужгороді. З нашою участю споруджено також пам'ятні "чорнобильські" стели в адмінприміщенняхУМВС та УДАІ УМВС, на яких викарбувані прізвища померлих від мирного атома. У багатьох підрозділах оформлені стенди з фотографіями учасників ліквідації наслідків чорнобильського лиха. Один з кращих — у ВДСО при УМВС.
ЛІКВІДАТОРАМ ПРИСВЯЧЕНІ Й КНИГИ ПАМ'ЯТІ
— Петре Івановичу, ви автор двох "чорнобильських" книг...
— Я написав загалом сім книг, дві з них присвячені закарпатським "чорнобильцям", у т.ч. й міліціонерам: до 17-річчя катастрофи на ЧАЕС вийшла "Книга пам'яті - чорнобильський біль", а до 20-річчя Чорнобиля вона, доповнена й уточнена, була перевидана. Ці книги ми передали у міськрайвідділи УМВС, сім'ям "чорнобильців", школам і т.д.
— А ще ви написали книги "А серце болить" (історія закарпатської міліції), книги про державну службу охорони, карний розшук, службу дільничних інспекторів міліції... Що у творчих планах?
— Більше книг, мабуть, не писатиму: як-не-як, а цьогоріч мені 80 років виповнюється. Отож тепер працюю над автобіографічним виданням, орієнтовна назва якого — "Мої роки - моє багатство", у якому розповім про своє життя-буття, у т.ч. й про 58 років служби в міліції. Маю надію, що мій досвід — життєвий і професійний — пригодиться молодим правоохоронцям.
— Бажаю вам довгих років життя, залишайтесь і надалі в міліцейському строю!
Розмовляв Ярослав ЯДЛОВСЬКИЙ, "Відомості міліції"
21 квітня 2007р.
Теги: