Пропонуючи українцям свої паспорти Румунія, Угорщина і Росія послаблюють свої діаспори

Паспортна війна

1 січня 2011 року набрав чинності Закон Угорської Республіки "Про внесення змін до Закону Угорської Республіки 1993 року "Про угорське громадянство", що дозволяє іноземцям угорського походження, які постійно проживають на території суміжних з Угорщиною країн, отримувати її громадянство за спрощеною процедурою. Цим самим угорська влада продовжила "паспортну війну" Росії і Румунії проти суміжних держав, зокрема і України.

Відповідно до Закону про громадянство Румунії, її громадянство за спрощеною процедурою можуть отримати українці, які народилися або проживали на території Румунії з 1918 до 1940 року, та українці, які мають таких родичів. Якщо зважити, що до 1940 року територія Північної Буковини і Бесарабії перебувала у складі пронацистської Румунії, політичний підтекст цієї норми вгадати не важко.

Врешті, Федеральний закон "Про громадянство Російської Федерації" встановлює спрощену процедуру при отриманні російського громадянства для окремих категорій іноземців, які народилися чи проживали на території колишнього СРСР.

Як наслідок, вже сьогодні експерти говорять про 50 тисяч українців, які отримали громадянство Румунії, принаймні про 20 тис. українців, які суміщають українське громадянство з російським (це при тому, що правоохоронці не виявляють належного завзяття у виявленні таких людей).  

У цій історії є суттєвий "безпековий" момент. Прикладів, коли "захист своїх громадян" ставав приводом до агресії, більш, ніж достатньо. Ризики такого сценарію Росія знову нагадала у 2008 році, коли "примушувала до миру" Грузію за буцімто загрозу громадянам РФ.

Водночас цей аспект не варто перебільшувати: для агресії можуть знайтись інші підстави. Намагання ж Бухареста і Будапешта "розвести" своїх громадян в Україні, а надто паніка в окремих політичних колах України щодо цього виглядають комічно.

Насправді, ініціатива румунської чи угорської держави щодо стимулювання отримання українськими громадянами їх громадянства – це демагогія, ефект від якої може бути протилежним очікуваному.

Якщо виходити з логіки, наприклад, румунських політиків, які хочуть побудувати "Велику Румунію", то необхідно максимально утверджувати свої позиції на землях, які вони вважають "своїми", плекаючи місцеві етнічні громади. Але надання румунського громадянства, навпаки, стимулює виїзд українських румунів з місць їх компактного проживання у Румунію і інші країни Євросоюзу, тим самим послаблюючи їх вплив в Україні. Те ж саме можемо сказати і про угорські ініціативи з надання українцям угорського громадянства.

Аналогічний ефект мають освітні програми, у тому числі отримання освіти в Румунії, Угорщині, Росії. Студенти, які закінчили відповідні вищі навчальні заклади, не матимуть особливого застосування в Україні зі своїми дипломами. Відтак більшість з них шукає роботу в цих країнах, а не в Україні, тим самим послаблюючи інтелектуальний рівень відповідних діаспор.

Політики, які роздувають пристрасті навколо "повернення територій", надання місцевим мешканцям свого громадянства, очевидно, це розуміють. Але у них є своя правда: педалювання цієї теми – вірний шлях до збільшення електоральної підтримки.

Б'ють за паспорт

Але ігри політиків можуть мати сумні наслідки для українців, які купляться на принади біпатризму. Якщо буде виявлено факт прихованого подвійного громадянства, втрати можуть бути значно більшими, аніж переваги. Адже, за невеликим винятком, мало хто з нових "біпатридів" планує змінювати своє місце проживання. По-перше, у більшості є в Україні нерухомість, власні господарства; по-друге, соціальна адаптація в країнах ЄС, особливо людей середнього та старшого віку, є дуже складною. А жити в Україні де-юре іноземному громадянину створить певний дискомфорт:

Втрата права власності на землю.Відповідно до ч.5 ст.22 Земельного кодексу України, "землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним  громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам". Таким чином, у період аграрної реформи, коли буде знятий мораторій на продаж землі, громадяни України, які набули громадянства іншої держави, не зможуть взяти участі у купівлі землі.

Питання землі достатньо актуальне для українських угорців і румунів. У Закарпатській області угорців, відповідно до останнього перепису, - 151,5 тис.осіб. З них – лише 20% живуть у містах, решта – селяни. На Закарпатті ж по селах мешкає 32 тис. мармороських румунів. Аналогічна ситуація на Буковині та Бесарабії, де румуни та молдовани живуть, як правило, в селах.

Втрата права зайняття посадв органах державної влади та місцевого самоврядування, активного і пасивного виборчого права на місцевих та інших видах виборів.

Мешканцям Севастополя, АРК та російськомовних міст – так само, як угорських та румунських громад – треба пам'ятати, що втрата українського громадянства позбавить їх права на будь-яку публічну кар'єру в Україні.

Врешті, втрата українського громадянства може мати наслідки і для молодих людей, які поєднують його з громадянством Росії. Такого "поєднувача" можуть чекати "сапогі, каска, бронєжилєт" в лавах російської армії у найбільш гарячих точках.    

Очевидно, втрата права на землю та на зайнятість – не єдині обмеження для негромадян. Є й інші – негромадяни не мають права навчатися у вищих начальних закладах за державним замовленням, безкоштовно отримувати медичні послуги, проживають в українських готелях за тарифом "для іноземців".

Це добре слово "іммігрант"

Утім, чинне законодавство України виділяє категорію іноземців, що постійно проживають на території України, і надає їм статус нарівні з статусом громадянина України. Зокрема щодо медичного обслуговування, надання освітніх послуг тощо. Ці негромадяни входять в категорію "іммігрантів" відповідно Закону України "Про імміграцію" від 7 червня 2001 року.

Щоби екс-громадянин України і далі міг комфортно жити в Україні, він має подати документи на отримання дозволу на імміграцію.

Але не треба забувати, що особи, які раніше перебували в громадянстві України, мають право на імміграцію лише в межах відповідної квоти. На 2010 рік вона склала по всій Україні 253 особи, а загальна квота на імміграцію по всій Україні становила на 2010 рік 9191 особу. Ще менший розмір квоти на імміграцію на 2011 рік – 7595 осіб, квота на імміграцію для колишніх громадян України – 256 осіб.

Якщо зважити, що квота встановлюється в кожному регіоні, очевидно, що людям, які втратили громадянство України, чекати на статус "іммігранта" можна достатньо довго. Так, загальна квота на імміграцію для АРК на 2011 рік склала 429 осіб, для Чернівецької області – 146 осіб, для Закарпатської області – 101 особа. А до того часу, як особа отримає статус іммігранта, їй доведеться жити в Україні як іноземцеві, який тимчасово перебуває на її території. І на загальних підставах, визначених для іноземців, платити за навчання, медичні послуги тощо.

Спеціально для окремих "патріотів" інших держав з "Русского единства" чи товариства імені Емінеску, що живуть в Україні, повідомимо: за статтею 12 Закону "Про імміграцію", підставою для скасування дозволу на імміграцію  є дії  іммігранта, які "становлять  загрозу  національній безпеці України, громадському порядку в Україні". При цьому визначає, чи дії іммігранта становлять таку "загрозу", навіть не суд, а орган,  який видав дозвіл на імміграцію.

Теги: громадянство, діаспора, Румунія, Угорщина, Росія

11 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати