Зірковий закарпатський велогонщик Володимир Дума – про перипетії своєї спортивної кар’єри

Володимир Дума для українських знавців велоспорту – зірка першої величини. Адже за кар’єру в професіоналах він здобув не одну перемогу, успішно брав участь у найпрестижніших велогонках – «Джиро ді Італія» та «Вуельта», його поважали метри – Петаккі, Беттіні, Савольделлі, Скарпоні. Навіть з легендарним Армстронгом вдавалося пересікатися під час гонок топ-категорій.

Зірковий закарпатський велогонщик Володимир Дума – про перипетії своєї спортивної кар’єри
Нині Володимиру 39, але він все ще "в сідлі" – їздить першим номером у польській команді. Під час відпочинку в рідних краях В. Дума дав ексклюзивне інтерв'ю "Закарпатці".
 
Шосейник у збірній трековиків, яка тренувалася на шосе...
 
 – Додому цього разу надовго приїхали?
 
– Як вийде: сезон розпочався, але мої гонки ще не підіспіли. Якщо боси польської команди викличуть – поїду, адже торік я був капітаном, на мене покладали значні надії. Тож підвести їх тепер не маю права.
 
– Не набридло кочове життя спортсмена?
 
– Я вже звик до мандрування. А ось дружина вже хотіла б частіше мене вдома бачити. Втім велоспорт – моє життя, і поки є здоров'я та результат – залишатимуся в сідлі...
 
– Вік у вас поважний для спорту – не думали про тренерство?
 
– А це вже ні! По-перше, з фінансової точки зору тренерство не вельми привабливе. Та й уявіть собі: велогонщик стартує за сезон 50-80 разів (залежно від форми та потреби), а тренер мусить бути на абсолютно всіх гонках команди, тобто понад 120 стартів!
 
– Озираючись на свою кар'єру, пригадуєте перші кроки у велоспорті?
 
– Буває. І першого тренера Леоніда Костика тепло згадую: я ж на велосипед сів, бо було модно – майже всі однолітки з Великих Лазів "крутили педалі". Втім Леонід Гаврилович пояснив: "Стався серйозніше до велоспорту і з тебе вийдуть люди". І справді, Костик за відносно короткий період часу дав мені таку хорошу базову підготовку, що мене невдовзі взяли у київський клуб "Титан" (найсильніший в УРСР), а згодом і в молодіжну збірну Союзу.
 
– А як ви, шосейник, потрапили в трекову збірну України?
 
– Після розпаду СРСР настали такі часи, що вибирати не доводилося. Я був уже досить сильним гонщиком, а трекова збірна готувалася до своїх стартів... беручи участь у шосейних перегонах за кордоном. Ось і мав можливість поганяти, потренуватися, набратися досвіду. До речі, тоді в збірній їздив і Славік Попович (з ним через кілька років знову звела доля уже в професійній команді). Трековиком я себе ніколи не вважав, хоча на ЧУ без підготовки навіть четвертим приїжджав! 
 
Агенти у велоспорті іноді беруть відкати
 
– Як потрапили у профі? Вас хтось із агентів помітив?
 
– Не зовсім. Ідею подав один з італійських спонсорів збірної України (вже тоді заключалися контракти: збірна рекламує певний бренд, а їй робляться скидки на проживання та харчування тощо). Спершу я ввійшов до команди в категорії дилетантів (аматорів тобто). А за кілька років підписав перший професійний контракт.
 
– Суму оприлюдните?
 
– Та чом ні? У початківців суми досить смішні. Тоді річний договір був еквівалентний нинішнім 25 тисячам євро в рік: тобто вистачало, щоб жити й тренуватися в Італії.
 
– Далі суми зросли?
 
– Далеко не одразу! У велоспорті крутиться значно менше грошей, ніж, приміром, у футболі. Крім того, доводилося віддавати певний відсоток (3-15% – залежно від домовленості) агентам. А деякі (про своїх не говорю, чисто гіпотетично!) брали "відкати" й занижували суму контракту. Приміром, бос згоден заплатити 50 тис., агент же каже, що готовий вмовити спортсмена на 40, якщо бос накине в кишеню агента ще 5...
 
– Ваша перша команда зірок з неба не хапала...
 
– Не скажіть. Невдовзі після зміни спонсора вона стала називатися "Панарія" і виставляла спортсменів на гонки топ-категорій, найпрестижніші супербагатоденки...
 
– Ви не вважаєте себе супербагатоденником, але від'їздили 7 разів "Джиро ді Італія" і 1 раз іспанську "Вуельту"...
            
– Тут справа у радянській системі підготовки, яка десь зі мною зіграла злий жарт. У Союзі вважалося, що універсалізм – основна складова успіху. І попервах у професійному спорті так воно і було. Навіть славнозвісний Петаккі (ми починали з ним в одній команді) десь навіть заздрив мені. Адже мені все давалося легше, я в першому ж сезоні виграв не одну гонку, згодом став переможцем (генеральна класифікація) відомої багатоденки Тур Швейцарії. Не жаліюся: багато хто із гонщиків без перемог всю кар'єру їздить. А в нього не все виходило: якийсь компонент завжди випадав – або індивідуальний хід, або гори, або спринт. Але згодом, коли ми вийшли на найвищий рівень, багато чого змінилося. Треба було мати "коронну дисципліну", аби вигравати та привозити серйозні очки. Хтось орієнтувався на пологий фініш, хтось ставав "сухим гірняком", хтось, як Канчелара – майстром "розділки". Я ж більше класичний гонщик, одноденник, люблю "холмисту" місцевість. А таких гонок у про-турі не так вже й багато. Тому заради інтересів команди стартував і в багатоденках.
 
– Утім навіть на "Джиро" вас іноді побоювалися фаворити...
 
– Лише на першому тижні. Як одноденник я можу довго працювати "за порогом" (тобто на межі можливостей), але відновлюватися на наступний день важкувато. Тому завжди працював більше на команду, ніж на себе.
 
 Ганяв навіть із Армстронгом 
 
– А які завдання ставляться гонщикам перед стартом?
 
– Найрізноманітніші. Основна ж мета – вислужитися перед спонсорами, відпрацювати їхні гроші. Вже навіть сама участь команди в престижній гонці – великий плюс. А якщо поїхав у відрив і гідно протримався там 50-60 км (навіть якщо знаєш, що тебе неодмінно "з'їсть" основна група), коли це захопить камера, видно буде рекламу на майці – це вже почесно...
 
– І часто вами так жертвували, пускаючи у безнадійні відриви?
 
– Чому ж "жертвували"? Це принципи професійного велоспорту. Крім того, у відривах тренуєш витривалість, перевіряєш власні сили, шліфуєш тактику, позмінну роботу з партнером по відриву тощо. І взагалі, у Поповича, приміром, було на "Тур де Франс" завдання на кількох гонках пляшки з водичкою команді підбирати на трасі й роздавати – і не соромився. Зате невдовзі став помічником Армстронга і Контадора.
 
– З легендарним Ленсом мали можливість пересікатися?
 
– Не часто. Коли я починав – він захворів. Далі коли видужав – орієнтувався на "Тур де Франс". Хоча в кількох одноденках ми таки поїздили в пелотоні пліч-о-пліч.
 
– А з ким із відомих особисто знайомі?

 

– Та у нас у про-турі такі відносини, що всі всіх знають. Особливо поважають тих, хто спромігся доїхати хоча б одну супербагатоденку ("Тур де Франс", "Джиро" чи "Вуельта". А Володимир Дума фінішував 8 разів! – Авт.). Дружні відносини мав із земляком Поповичем, згадуваним вже Петаккі.

 

– Інша сторона велогонок – чемпіонати світу й олімпіади. Там ви змагалися менш успішно...
 

 

– Не щастило якось із цим. Брав участь у трьох чемпіонатах світу. За півтора місяця до першого зламав руку, тож стартував швидше для досвіду. На другому зрозумів, що серйозний результат навіть в індивідуальній гонці не завжди від тебе залежить. "Командні змови" практикувалися досить активно. Приміром, 2-3 партнери Кунего по професійній команді працюють тишком на свого лідера: це також на догогоду спонсорам – престижно ж, якщо твій капітан стане чемпіоном світу! А ще якщо Кунего вдається домовитися з кількома земляками – чемпіонство у нього в кишені. Тож ЧС іноді ставав полем бою командних інтриг... А під третій ЧС я підійшов не в формі, тож намагався допомогти іншим українцям. Щодо олімпіади в Афінах, то знову повторюся: нас привезли до Греції за день до старту й ми просто не були готові до такої спеки. У певний момент гонки відчув, що перебуваю на межі теплового удару: раптово мене почало лихоманити, стало зле. Саме тому й зійшов з дистанції – вперше в своїй кар'єрі велогонщика! Тож позитивним можу вважати хіба поїздку на Ігри до Сіднея, де фінішував на 27 місці в першій загальній групі.
Тарас Ващук, "Закарпатська правда", KarpatNews.in.ua
10 квітня 2011р.

Теги: велогонщик, Володимир Дума, гонка, велоспорт

НОВИНИ: Спорт

09:31
Школярі з української та словацької Кам’яниць грали в футбол на Ужгородщині
16:55
Турнір із метання пам’яті Євгена Сюча відбувся в Мукачеві
15:28
Юні ватерполісти з Ужгорода стали бронзовими призерами чемпіонату Львівщини
13:37
Спортсмен із Тячева виборов "золото" на чемпіонаті України з греко-римської боротьби
00:02
На турнір з важкої атлетики в закарпатські Білки приїхав Вірастюк
01:47
У півфіналі Ліги Чемпіонів Закарпаття з футболу гратимуть дві команди з Мукачівщини
17:28
/ 1
На Закарпатті проходять матчі футзальної ліги
10:25
/ 1
У Мукачеві вперше пройдуть Всеукраїнські змагання з метань пам'яті Євгена Сюча
17:28
На Ужгородщині відбулися змагання зі спортивної рибної ловлі "Select-Шамбала Фест"
09:25
Команда Ужгорода з водного поло здобула перемогу у Чемпіонаті України
19:17
/ 1
Мукачівець здобув перше місце на Чемпіонаті світу з пауерліфтингу
17:50
На Іршавщині готуються до ювілейного Кубку з важкої атлетики ім Івана Фірцака (Кротона)
19:43
/ 3
Суперкубок Закарпаття виборов ФК "Севлюш"
09:00
/ 7
Після матчу "Минай" - "Динамо" сталася бійка за участі фанатів і охорони
06:31
Футбол. У неділю відбудеться матч за Суперкубок Закарпаття
16:47
ФК "Минай" поступився київському "Динамо" з рахунком 1:3
04:16
"Минай" – "Динамо". Анонс та прогноз матчу
02:51
На кубковий матч проти "Динамо" закарпатський клуб втричі збільшив кількість місць на стадіоні
09:11
Понад 60 спортсменів змагалися в Ужгороді на чемпіонаті області з пауерліфтингу з жиму лежачи і класичного жиму лежачи
21:01
Перший Uzhhorod Half Marathon відбувся сьогодні в обласному центрі Закарпаття
17:21
/ 1
Закарпатську Гимбу інспектували на предмет проведення міжнародних змагань з гірськолижного спорту
13:22
Закарпатські спортсмени вибороли медалі на Чемпіонаті України серед фехтувальників-паралімпійців
11:05
Школярі Мукачева змагатимуться за першість у туристичній спартакіаді
10:03
/ 1
Закарпатець подолав у тріатлоні в Іспанії 226 км
17:32
На Ужгородський напівмарафон попередньо очікують понад 300 учасників з усієї України та сусідніх європейських країн
» Всі новини