— Мирославе, де починав займатися футболом?
— З восьми років займався в ДЮСШ села Іванівці Закарпатської області. Перший тренер — Василь Ілліч Симурник. Він мені багато дав як футболістові, а головне — заклав технічну базу поводження з м'ячем та інші елементи футболу.
— А далі?
— Після ДЮСШ, на одному з турнірів Закарпатської області мене помітили тренери з обласного центру, і з 6 до 10 класу я навчався абетці футболу в спецкласі однієї зі шкіл Ужгорода. Навчаючись у цій школі, тренери визначили мені місце нападника на полі. Після закінчення школи я вступив у львівське спортивне училище "Трудові резерви", де навчався три роки. Після "Трудових резервів" мене запросили в мукачівську команду "Карпати", де я й почав свою професіональну кар'єру.
— Хто з тренерів найбільше запам'ятався неординарним підходом до тренувального процесу?
— Віктор Ряшко. Під його керівництвом "Закарпаття" досягло чималого в чемпіонатах України, та й як фахівець і психолог він дуже кваліфікований.
— Які етапи своєї кар'єри вважаєш найпам'ятнішими?
— Передовсім — це 2001 рік, коли у складі збірної України ми стали срібними призерами Всесвітньої Універсіади серед студентів. Поступилися у фіналі збірній Японії — 0:1. Я став найкращим бомбардиром нашої команди й одним з найкращих на турнірі, забивши чотири м'ячі. Всім її хлопцям тоді присвоїли високе спортивне звання майстрів спорту України міжнародного класу. Запам'яталися також матчі з київським "Арсеналом" у прем'єр-лізі, 2002 року мені пощастило забити переможний м'яч. Найкращі й найпам'ятніші ж роки у своїй кар'єрі провів у "Закарпатті", де був переможцем турнірів у першій і другій лігах чемпіонатів України.
— Відзначившись при цьому не один десяток разів за ужгородців...
— Мені говорили знайомі, що забив майже 80 м'ячів у "Закарпатті".
— Кольори якого клубу нині захищаєш?
— Їздив у "Прикарпаття", але не домовилися. Тепер розглядаю кілька пропозицій. Сили і бажання грати поки є.
Віктор Хохлюк, "Український футбол"