У закарпатському Берегові циганських псів нагодували свіжою чорною ікрою

На приємний запах вмить прибігли неприв'язані пси, за лічені хвилину тут був мало не весь циганський табір. Що творилося – не описати! Гамір, крики, виски, зойки, верещання... Молодий водій схопився за голову – не йнялося віри, що така кількість далекосхідних ласощів пішла коту під хвіст. Мало не плакав, а згодом, кажуть, ледь зашморг на шию собі не накинув, бо за таку кількість натурпродукту заплатив свої власні гроші. А товар віз чи то на кордон, аби переправити його до Угорщини, або ж звідти доправив його сюди, в Україну. Словом, дефіцитний харч, що має ціну золота, міг бути контрабандним (хоча таку кількість і в такій тарі ніхто не возить, до того ж це могла бути й підробка).  Отже, роми в тій історії відганяли собак, останні, гавкаючи, також  старалися наїстися смакоти досхочу. Вони ще довго вилизували асфальт, а мікрорайон, як бджолиний вулик, гудів від цієї оказії. Між іншим, мешканець одного з будинків, що у провулдку Мукачівському, прибіг сюди із лопаткою, бо хтось йому зателефонував, що з машини і насправді випала велика бочка (гордув) із ікрою. А 40 кг. цього товару на чорному ринку – це кілька сотень тисяч гривень. Але не вдалося навіть жменьку вхопити – усе змішалося зі снігом, брудом, псячі ноги, підошви чобіт так і топтали калорійну продукцію з неблизьких широт. Кілька молодих циганок накидали ікру в подоли – вдома, мабуть,  влаштували свято для всієї рідні. Довго не могли второпати, за що така щедрість від самого Бога. Отже, хтось втратив, а дехто поживився. На місце НП прибули правоохоронці. Але запізно –  тут підчистили вже все до останньої ікринки. Про цю історію залишився тільки спогад: в одних гіркий, а в других – приємний. І таке в житті буває!

Теги: чорна ікра, Берегово, цигани

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати