"Не вбивай мене, матусю!" Проблема абортів набула в Україні катастрофічного характеру

Перше, що спало мені на думку, було те, що її хтось скривдив, або ж  вона моржує і пробує, наскільки холодна вода у річці. Далі промайнула інша думка:  можливо незнайомка посварилася зі своєю коханою людиною,  чи у неї трапилася біда. Одним словом, різні запитання, як чорні ворони, почали прилітати одне за одним у мою свідомість та неспокійне на той час серце.

Щоб довго не думати й не гадати, я зібралася водне ціле із своїми думками та запитаннями і попрямувала до одинокої пані.

— Доброго Вам дня, шановна. Що Ви тут робите в такий морозний день?.. І чому стоїте навколішки біля ріки? – запитала я незнайомку, яка вся трусилася чи то від холоду, чи то від своїх проблем.

Відповіді на своє привітання та запитання я не отримала. У мене було таке відчуття, що поряд зі мною стоїть навколішки не жива людина, а заледеніла фігура.  Від того стало якось непособі. Ще трохи постоявши біля "скульптури", я підійшла до дивачки ближче,  нахилилась і заглянула їй у вічі. Там  вирувала страшний біль, пронизливий холод та крига самотності. На мою присутність  жінка не відреагувала ніяк.  І тоді я збагнула, що повинна щось зробити, аби повернути загублену в часі і просторі жінку у реальність та сьогодення.

Через декілька секунд я взяла замерзлі руки незнайомки у свої і почала їх спочатку зігрівати, а далі — розтирати. Вся ця процедура тривала добрих п'ять хвилин.

Прийшовши до тями, вимучена своєю бідою моя "знахідка" заговорила до мене тихим голосом й  запитала: "Ви хто і що тут робите?"

— Мене звати Тетяною. І прийшла я до Вас тому, що мене привів мій Ангел-Хоронитель, — відповіла я. — А як звати Вас?

— Мариною, — відповіла синьоока особа.

— От ми і познайомились. А знаєте, у мене є до Вас пропозиція – ходімо зараз у двох до  кав'ярні на гарячий чай чи добру каву. Там і зігріємося, поговоримо та познайомимося ближче, — запропонувала я.

Менше ніж за півгодини ми з Мариною вже сиділи у затишній теплій кав'ярні, пили гарячий чай та насолоджувалися смачним тістечком. Між нами зав'язалася щира жіноча розмова. І ось що мені розповіла Марина.

"Я зі своїм чоловіком одружена майже 8 років. Весь той час, ми кохали одне одного (я так вважала), але дітей за всі роки нашого сімейного життя ми так і не народили. Винуватцем нашого без батьківства є я.

Річ у тім, що коли мені було 19 років, я зустрічалася з хлопцем із сусіднього села, який на той час був простим робітником. Якось мої батьки дізналися про наші зустрічі та про наше кохання. Прийняти мого Романа в нашу сім'ю вони не схотіли, бо він був із бідної родини та і не мав вищої освіти. У мене мама — юрист, а тато — вчитель. Я в той час була студенткою — майбутній адвокат. Батьки вважали, що ми не пара і не підходимо один одному ні в чому. Через те у нашій родині почалися сварки та непорозуміння. Але мама не знала, що я вагітна. Одного осіннього дня вона зустріла мене із Романом біля нашого сільського клубу, відкликала його бік і довго з ним про щось розмовляла. Як з'ясувалося в подальшому, це була наша остання з коханим зустріч. Опісля розмови із моєю матір'ю він мене і бачити не хотів. Я залишилася сама на 14 місяці вагітності.  Щоб не зганьбити себе і  свою родину на все село, я зробила аборт. З того часу я втратила Господній Дар — материнство —  і не можу зараз завагітніти та дати життя дитятку, про яке страшенно мрію...

Через цю ж проблему кілька днів тому мій чоловік зібрав свої речі і переїхав до іншої жінки, моєї найкращої подруги. Михайло сказав, що він не хоче надалі губити  своє життя із безплідною телицею. У них із Світланою незабаром народиться немовля і він стане батьком. На розлучення подасть заяву до суду сам.

Зараз я залишилася знову самотня. Цього разу — і без дитини, і без чоловіка. Що буде далі, як складеться моє самотнє життя — не знаю.  Де ходжу, там і плачу. Біль душить моє серця і огортає все навкруги мене в лід.  І тільки зараз я усвідомлюю, що я зробила у свої молоді, студентські  роки і тому  весь час молюся Богу, щоб Він простив мені цей великий гріх—аборт, який я вчинила колись з власної волі. Сьогодні на березі річки, я опинилася тому, що хотіла побути на одинці із своєю бідою. А Ви мені завадили".

Вислухавши уважно свою співрозмовницю, я запитала: "Маринко, а чи пройшли Ви обстеження у лікарів з приводу того, що не можете стати мамою?"

— Ні, я не зверталася за допомогою до медиків. Якось соромно мені, у мої вже роки, ходити з цим питанням по лікарях, — відповіла мені моя "знахідка".

— А знаєте, що я Вам скажу? — продовжила я нашу розмову . — Ви даремно не звернулися до лікарів та не пройшли обстеження. У мене є ода знайома, яка разом прожила в шлюбі із своїм чоловіком 11 років і у них не було дітей. А також дружина мого близького родича не могла народити дитя протягом 14 років їх спільного сімейного життя. Але вони не мовчали, не зупинялися  та не йшли  на розмову з річкою Уж, а звернулися по допомогу до лікарів. І що Ви думаєте? Саме лікарі з Божою допомогою та завдячуючи сучасній медицині дали можливість їм обом завагітніти. В одної народилася донечка, а у моєї родички  — син.

— Ви правду мені кажете, пані Тетяно? — перепитала недовірливо мене синьоока пані.

— Так, правду, — відповіла я.

— Тоді допоможіть мені, будь ласка, якщо можете, у моїй біді, — боязко попросила жінка.

— Як саме, Маринко?..

— Якщо знаєте хорошого лікаря-гінеколога, то ходімо до нього зі мною. Мені буде якось не так соромно і боязко піти разом з Вами, як самій. Матір свою я і близько не хочу зараз бачити поряд із собою, — з болем зізналася Марина.

— Добре, домовились. Підемо до лікаря у двох з Вами, десь посеред тижня. А зараз запишіть собі номер мого мобільного і завтра передзвоніть мені біля обіду. Я вже скажу Вам, в який точно день і о котрій годині нас прийме лікарка. На мою думку, Ви  вилікуєтеся, одружитеся і народите маленьке янголятко,  — запевнила я свою співрозмовницю.

— Гаразд.  Я передзвоню завтра близько 12-ї години, — сказала немаловідомий адвокат.

Повертаючись до дому, я поринула в думки з приводу того, що таке життя, материнство і чому жінки, не думаючи про наслідки, йдуть на аборти.

Відомо, що життя – це безцінний дар, який Господь дає людям для особистого покликання, до блаженства, до всіх Земних благ. І воно є священне. Від самісінького початку наше життя  є з творчим діянням та замислом Бога і  ми  ніколи не втрачаємо особливого зв'язку з нашим Творцем. Ми завжди поряд із нашим Батьком. І ніхто з нас не має право знищувати невинну людську душу, людську істоту. Це є важким гріхом супроти святості, волі Творця та гідності людини. То чому ж ми, жінки, робимо самосуд над іншими? Кому з нас Господь дав право вбивати? Чому  вбиваємо ненароджених діточок, творінь Божих, не давши їм вибору і змоги  навіть народитися? Адже ніхто з ненароджених дітей не може сказати: "Не вбивай мене, матусю! Подаруй мені життя, рідненька, бо я буду твоїм дитятком та продовжувачем людського роду на Землі".

Але, нажаль, сімейні пари та покинуті коханою людиною жінки вирішують не по-людськи, не по-Божому  — жити цій дитині, чи ні. Та чи є такі рішення чесними, правильними? 

Ні, не є!

Зараз на одного новонародженого в Україні припадає мінімум два аборти. А щороку, за статистикою, небажаної дитини позбуваються понад 200 тисяч українок. І це лише офіційні дані.

У нашій державі при високому рівні розвитку медицини немає нічого простішого, ніж зробити жінці аборт. За вагітності до 12-ти тижнів  аборт дозволений за бажанням матері. До 22-х тижнів  — за соціальними показниками. Дозволяють позбуватися дітей тим, у кого немає роботи, житла, хто розлучається під час вагітності, чий прибуток менший за прожитковий мінімум, та у кого є різні проблеми в родинах.

Наразі  можна виділити три групи жінок, що йдуть на це варварське дітовбивство:

1. Сексуально неосвічені підлітки — молоденькі дівчатка (15% від усіх абортів), що недавно пізнали "доросле" життя. Як правило, вони цілком залежні від батьків, соціально неспроможні. У дівчат-підлітків 15-17 років 75% вагітностей закінчується абортом, тобто на 1 пологи приходиться близько 5 абортів. Через те, що дівчатка бояться покарання з боку мам, які, у більшості випадків, довідуються про вагітності чад занадто пізно.

2. Жінки з "безвихідною" ситуацією. До цієї групи входять більш фізично і морально зрілі жінки. На аборт їх змушує піти непланова вагітність, що виникла в результаті неефективності протизаплідних засобів, зґвалтування або при неможливості продовжувати вагітність у зв'язку з важкою несподіваною хворобою, зі смертю або розводом з чоловіком чи відсутності соціальних умов для виховання дитини.

3. Жінки, що свідомо використовують аборт як засіб для "запобігання від вагітності".
Через аборти, що до них вдаються наші жінки, Україна опинилася на межі демографічної катастрофи: з 52 мільйонів українців станом на 1 грудня 2010 року залишилося 45 795,9 тис. мешканців. З початку року чисельність населення скоротилась на 167,0 тисяч (- 4,1 на 1000 осіб). За січень-листопад народилось 456.9 тисячі дітей, померло  — 638.4 тисячі. Природне скорочення склало приблизно 181.5 тисячі чоловік.  Якщо ж не враховувати те населення, яке виїхало на заробітки за кордон, то у нашій державі насправді проживає трохи більше 36 мільйонів чоловік. Тим часом закордонні спеціалісти  вирахували,  що якщо у нашій державі не поменшає абортів, то до 2050 року українців стане менше ще на 15-20 мільйонів.
З цього можна зробити висновок, що людство саме знищує своє існування, свою цивілізацію . За всю історію народження Землі ще ніколи не було такої великої кількості насильницької смерті, яка має назву "аборт".

Бездумно знищуючи ненароджених діточок, ми самі перетворюємося в суспільство мертвих людей, мертвих душ. Тому кожен із нас повинен закликати майбутню маму не робити аборт, не вбивати наше майбутнє. А також пояснити вагітній жінці, що аборт, який вона має намір зробити, у її подальшому житті може мати важкі фатальні наслідки.  Держава, маючи у своїх руках права і Закон, мала б вплинути на дії майбутніх матерів та використовувати свої важелі, щоб захистити права цих, ще ненароджених діточок, і дати їм можливість прийти у наш світ, розпочати своє власне життя.

Дорогі майбутні мами, не вбивайте Ваших діточок, дайте їм можливість народитися. Не знищуйте маленьку душечку та не калічте своє подальше життя! Адже 5-та Божа Заповідь говорить: "Не вбивай!". Давайте разом дотримуватися її і пам'ятати про неї впродовж цілого нашого Земного життя!

Теги: аборт, вагітність, протизаплідний, гінеколог

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати