Іван Попович: «Співаю для всіх, хто платить. Але в політику не вдаряюсь»

Є артисти, які приходять на естраду і покидають її, так і не діставшись Олімпу. Є такі, чия зірка яскраво спалахує, але швидко і назавжди згоряє. Народний артист України Іван Попович за життя став співаком-легендою. Він – один із зачинателів української естради. На піснях Поповича виросло не одне покоління. Його композиції давно стали народними.

Іван Попович: «Співаю для всіх, хто платить. Але в політику не вдаряюсь»

Про творчий шлях, боротьбу за місце під сонцем та плани на майбутнє розповів Іван Попович..

- Ви якось сказали, що на Закарпатті народились як людина, у Львові – як митець. А що вам дав Київ?

- У столиці живу вже понад 20 років. Київ навчив мене виживати. Коли приїхав підкоряти столицю, все виявилось не так мальовничо, як уявляв собі. У Львові у мене було все – слава, друзі, шанувальники, закордонні гастролі, велика квартира, автомобіль... І в одну мить усе пропало. Київ мене зустрів тісною маленькою кімнаткою, де не було нічого, окрім стін. Це опустило мене на землю, обрізало крила і не дало захворіти на зіркову хворобу. Переїзд у столицю для митця – це ріст. Коли моя перша дружина Оксана порівняла більш ніж скромні київські умови з львівськими хоромами, заявила, що жити тут не буде. Повернулася до Львова, а через деякий час сказала, що хоче розлучення. Боляче було... Думав, не переживу цього удару. Взяв Оксанку зі скромної сім'ї в одній сукенці. Ні в чому їй не відмовляв, ходила одягнена як лялечка. Розлучаючись, забрав лише ноти і одяг, все решту залишив їй. А вона подякувала за це тим, що через деякий час, коли приїхав до Львова, не впустила на поріг власної квартири... Бог їй суддя.

- Ви не довго холостякували...

- З другою дружиною Марічкою, з якою прожили разом ось уже більше двадцяти років, працювали в одній сфері. Я випустив альбом, а вона займалась його реалізацією. Побачив у ній надійну людину. Якось підійшов до неї і сказав: "Виходь за мене!". І так сталось, що зранку розлучився з Оксаною, а після обіду подав заяву на одруження з Марічкою. З мене в ЗАГСі сміялись.

Голі-босі поїхали з Марічкою у Київ. Довелось продати машину, бо не було за що жити. 250 рублів зарплата, 2,60 – добові, виживай як хочеш. Не було можливості купити навіть меблі. Стягнули гроші лише на матрац. І на тому матраці на підлозі жили "половой жизнью"...

- Це була, вочевидь, чорна смуга вашого життя. А коли почалась біла?

- Не можу скаржитись на долю. Київ, врешті, дав мені все. Зараз маю чудовий офіс у центрі міста. Велику квартиру на 200 кв. м – теж у самісінькому серці столиці. Під Києвом – два будинки. Один – комфортабельний, із басейном всередині, де щоранку плаваю. Інший – дерев'яний, у якому донедавна знімав свою передачу "На гостину до Івана Поповича". Дехто сміється, що я створив Закарпаття під Києвом. У рідному Закарпатті теж вибудував кілька будинків.

- Якщо порівнювати Львів та Київ, у чому різниця?

- У Києві я в постійному русі – зустрічі, інтерв'ю, концерти... Якщо у Львові можна було собі дозволити відіграти концерт і йти пиячити, то в Києві на це немає часу. Працюю художнім керівником державної театрально-видовищної агенції Міністерства культури. Створив міні-філармонію під назвою "Іванко". Усього цього не досяг би, якби не підтримка дружини. Вона була зі мною і у спади, і в злети. А коли на світ з'явилась донечка Соломійка, життя почало налагоджуватись.

- Ви згадували про свою телепередачу "На гостину до Івана Поповича". Вона мала великий рейтинг. Чому її закрили?

- На жаль, цар і бог у світі – це гроші. Програма мала велику аудиторію. Днями мав концерти у Запоріжжі та Дніпропетровську. Здавалося б, російськомовне населення не цікавиться такими передачами. Але ні, мене кілька разів перепитували, чому не продовжую зйомок "Гостини". Передача була цікавою. Намагався запрошувати не псевдоспіваків, що не злазять з телеекранів, а артистів, які заслужили повагу у народі. Хоча передача йшла мені у мінус. Зйомки відбувалися у мене на дачі. Окрім технічних нюансів, повинен був думати про те, щоб нагодувати всю знімальну групу та гостей. Найцікавіше розпочалось під час останніх президентських виборів. Керівники каналу "Ера", де транслювалася передача, порадили у виборчий час припинити зйомки, бо, мовляв, багато реклами, а після виборчих перегонів поновимо трансляцію. Але після виборів "Ера" заявила, що за місячний вихід в ефір я повинен платити їй вісімдесят тисяч гривень... За місяць у мене було чотири герої. Виходить, з кожного повинен був здирати по двадцять тисяч. Уявіть собі, телефоную до народного артиста, Героя України Дмитра Гнатюка і кажу: приходьте, мовляв, до мене на передачу, але не забудьте прихопити з собою двадцять тисяч. Не дивуюся "Ері", це ж комерційний канал. Але і після візиту на Перший національний, був шокований. Спершу керівництво каналу само запропонувало мені ефір. Але повинен був це узгодити з тодішнім президентом НТКУ Василем Ілащуком. На зустріч із Василем ішов з думкою, що це наш чоловік, з Чернівців, тож труднощів бути не повинно. Спершу з опущеними очима він відмовляв мене від тієї затії. А далі підняв голову і на правах керівника заявив: "У нас менше, аніж за вісімдесят тисяч, тобі це не обійдеться". Вийшов з того телебачення наче обпльований... Якщо вже єдиному державному телеканалу не цікаві такі телепередачі, то де живемо? Пожалів, що ми українці, а не євреї: не вміємо цінувати та захищати свого.

- Ви – людина, яка зсередини бачила, як розвивається українська естрада. Чому сьогодні справжня українська пісня і її творці не цінуються?

- Якщо Валід Арфуш – людина незрозумілої національності – віце-президент Першого національного каналу, то що тут говорити? Він ще й вирішує, хто повинен представляти країну на "Євробаченні". Щоправда, Михайла Поплавського з ранку до ночі бачимо на телеекранах. А все тому, що він має гроші...

- Впродовж багатьох років виховуєте собі гідну заміну, вчите молодих виконавців мистецтва співу...

- Співаки мого віку не залюбки передають свої знання молоді. А мені це подобається. По-перше, на той світ знань з собою не заберу. А по-друге, біля мене вони навчаються мистецтва української музики. Мої вихованці не співають "я твой тазик", "ты мой унитаз", "подождьом твою мать"... Моя вихованка Мирослава Сливка вже здобула звання заслуженої артистки. Перспективним є Володимир Рибчук, який став фіналістом проекту "Шанс". Маю багато талановитих учнів.

- Ваша донька Соломія не хотіла піти слідами батька?

- Неодноразово виходила зі мною на сцену і продовжує співати. Але я їй сказав мудру фразу: у нашій справі потрібно бути або першим, або ніким. Не хочу, щоб на сцені вона була дочкою Івана Поповича. Порадив їй обрати інший фах. Вона вступила у Львові на юридичний. Купив їй у Львові квартиру. Та й у Києві теж має шикарну трикімнатну квартиру на березі Дніпра. Але, вийшовши заміж, твердо вирішила, що буде жити у Львові. Народила мені внучку Софійку, тож я тепер часто буваю у Львові.

- Минулого тижня ви приїжджали до Львова з концертом. Як вас прийняла публіка, ще не забула?

- За чотири дні до концерту мені зателефонували зі Львова і повідомили, що всі квитки продано. Концерт відбувся на одному диханні, у теплій атмосфері, під шквал аплодисментів. Тішить, що у свої шістдесят я ще потрібен народу. За день до львівського концерту зранку відспівав двогодинний концерт у Запоріжжі, а ввечері – в Дніпропетровську. Є ще порох в порохівницях. До останнього дня буду на сцені. Я – мистецький наркоман, а пісня – це мій наркотик. Колись пробував бути без сцени. Але побувши три тижні вдома, частіше почав заглядати в бар, приходили друзі. Це може погано закінчитись...

- Чула колись, що будучи напідпитку, ви не втримали в руках на сцені танцівницю, а також подарували своє авто міліціонерам... Як ставитесь зараз до алкоголю?

- Зловживання – це погано. Але творчі люди всі рано чи пізно проходять такий етап у житті. Знаю, що сьогодні можу дозволити собі випити чи напитись, а завтра твердо сказати, що не п'ю ні краплини. Ніколи не підшивався, тому що знав міру. Було багато курйозів, пов'язаних зі сценою та випивкою. Про це можна цілу книгу написати.

- Розкажіть про вашу закордонну діяльність...

- Колись багато гастролював за кордоном. Але зараз мене це не приваблює. Хоча запрошень є багато. Днями надійшли запрошення зі США, Канади та Австралії. Коли лише починав гастролювати, за кордон ще ніхто не їздив. Тоді було цікаво. Адже діаспора була справжньою. За кордоном жили українці, які емігрували, вони тужили за Батьківщиною, її культурою. Та покоління змінилось... Закордонні гастролі мене не ваблять, бо вже об'їздив ледь не весь світ. Та й це не прибутково, й перельоти втомлюють.

- Чи не хочеться інколи все кинути і повернутись у рідні Карпати?

- Хочеться. Часто їжджу на Закарпаття набиратися сил. Ніколи не їжджу відпочивати за кордон. Дівчат своїх – дружину та доньку – відпускаю, а сам втікаю у Карпати. Там і свіже повітря, і термальні води, і екологічно чисті продукти... Купив УАЗика і тепер без перешкод їжджу по горах. У Карпатах відпочиваю серцем та душею.

- Чула, ви чудово куховарите. Це правда?

- У всіх великих ресторанах по всьому світі шеф-кухарі – чоловіки. Люблю експериментувати на кухні. Часто готую закарпатські страви, яких мене колись навчила мама. Був цікавий випадок. Приїхав до мене товариш із Закарпаття, а я пригостив його закарпатською стравою. То він зателефонував до дружини і сказав їй, що відправить до Поповича на два місяці на куховарське стажування. Коли заходжу на кухню, вмикаю приймач і починаю фантазувати. Відключаюсь від усього. Куховарство – це для мене один з видів відпочинку. Кроликів для своїх страв вирощую самостійно. У заміському будинку під Києвом, де зараз живу, у мене невеличке господарство. Кожен кролик має своє ім'я: Міша Поплавський, Катя Бужинська... Палац культури у повному складі.

- Колеги не ображаються?

- Ні. Щоправда, був одного разу курйоз. У мене знімали передачу "Хто в домі хазяїн". І я на камеру розповідаю, що це у мене Міша Поплавський, а ця чорно-біла кролиця – Катя Бужинська. Щоправда, вона зараз вагітна, з дня на день має народити. Після передачі хтось Каті зателефонував і сказав, що Попович на всю країну заявив, що тобі скоро народжувати. Катя з жахом мені телефонує і питає, що це я таке розповідаю. Але коли я їй все пояснив, ми від душі посміялись.

- Часто артисти погоджуються брати участь у передвиборних перегонах. Як ставитесь до цього?

- Співаю для всіх, хто платить. Мені набридли запитання на кшталт "за кого ти вболіваєш?". Мене на Закарпатті теж зробили депутатом – за те, що я для них співаю. Але я не вдаряюся в політику. Куди артиста запрошують, туди він і їде. Наш хліб – це мистецтво. За Радянського Союзу артисти мали захищеність, мали Укрконцерт, Київконцерт, філармонії... Колектив "Ватра" свого часу годував всю філармонію. А тепер багато артистів не виходить на сцену, бо ніде виступати. Тому коли запитують про політику, прошу залишити мене в спокої. Свого часу був ображеним на екс-президента Віктора Ющенка. Він казав, що ми – великі друзі. Але на мій ювілейний концерт не прийшов через суто політичні причини. Бо йому нашептали щось про мене... Він мав прийти. Адже українську естраду починали четверо артистів – Софія Ротару, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук та Іван Попович. Перед ювілейним концертом з Адміністрації президента подзвонили, аби з'ясувати, які у мене вже є нагороди. Відповів їм, що мені не потрібні їхні бляшки. Або нехай приїде сам президент і привезе мені Героя України, або нічого мені від них не потрібно. Тоді на сцену вийшов міністр культури Василь Вовкун і подякував мені за пісню "Стожари". "Та це не моя пісня, а Павла Дворського", – відповів я. Про що тут далі можна говорити?..


Довідка "ВЗ"

Іван Попович народився 24 квітня 1949 р. в с. Осій Іршавського району Закарпатської області. Навчаючись в Ужгородському музучилищі, став лауреатом Х Всесвітнього фестивалю молоді у Берліні в 1973 р. Навчаючись у Львівській консерваторії, почав співати в "Арніці". У 1976 р. разом з Віктором Морозовим створив ВІА "Ровесник". Через рік ансамбль запросили до філармонії на місце "Ватри". У 1979 р. Попович створив в Ужгороді ВІА "Закарпаття", а через рік опинився у Київському мюзик-холі. У середині 80-х рр. стає солістом Театру естради – саме на цей час припадає пік його популярності – з ефіру не сходили "Карпатська свайба", "Василина", "Розлук не буде", "Мене радує світ"...

Інна Корчук, Високий Замок

13 листопада 2010р.

Теги: Іван Попович, співак, естрада,

Коментарі

ель РУСИНКА 2010-11-16 / 07:24:00
Анониму Об этом идет речь Примитив. Плавает он в вотке мелочности и на " чужом горбу в рай". Талантом одарены все. Каждый человек. Каким- неважно. Але щоби бути " високопорядним" -нужен особый талант. О чем говорит его поведение. Мне все можно! Я Попович! Но челове ли ты, Мужчина ли ты? Почему мы удивляемся невежеству, грубости общества сегодвя, а НЕВЕЖЕСТВО известным прощаем ? Именно невежестпо, Кто сделал их такими ками они есть? Да пусть тонут в своем благополучии, пусть орут, кричат, бесятся в жире, но порочить людей... Бог им судья... и это не только к Поповичу относится. Кругом " ОБРАЗЦЫ" ВЕЛИКИХ ВЫХОДЦЕВ ИЗ НАРОДА!!! Неблагодарных, примитивных, НЕВЕЖД. ТУПЫХ людишек.

Faust 2010-11-16 / 00:41:00
анонім - це Faust.

2010-11-16 / 00:37:00
"...взяв Оксанку із скромної сім'ї, в одній сукенці..." ..."і все їй залишив..." (а машину чому забрав?). Треба бути високопорядною людиною, маючи в Києві кілька квартир, кілька домів навколо Києва і в Закарпатті, щоби зараз, через більш ніж двадцять років згадувати своїй бувшій бідній дружині про те, як вона Його обібрала. Таке може говорити дуже порядна людина, така, як І.Попович! Старші люди знають, що тільки занадто талановитих, геніальних молодих співаків за радянських часів "випускали" в капкраїни, до нашої діаспори - в Канаду, США. Австралію...Значить, Іван уже тоді був дуже талановитим і геніальним, таким, як і зараз! Іване, коли Ви щоранку плаваєте в басейні на одній із своїх заміських ВІЛЛ, Вам вода в басейні не нагадує велику повінь в Закарпатті в 1998 році? Тоді постраждало десятки тисяч Ваших земляків... Не дарма говорять - "..кому война, а кому мать родна.." Ох Іване, Іване. Бідне Ваше Закарпаття з такими геніями...

Андрей 2010-11-15 / 19:37:00
2 Янко:
ну вот и замечательно, чувство выполненного долга и сладость блистательной полемической победы (в споре с самим собой) всенепременно подарят вам сегодня ровный, оздоровительный сон.

Янко 2010-11-15 / 19:16:00
2Андрей

Вы, уважаемый, читаете слова, не вникая в смысл. Ответ ваш вообще никак не связан с тем, о чем написал я. Сравнивая Поповича с Сердючкой, я ни слова не сказал о своих предпочтениях в музыке. Стандартный прием - нечего сказать, переходим на личности. Не льстите себе, внимание я уделял не вам, а подобной вашей точке зрения.

Андрей 2010-11-15 / 17:54:00
2 Янко:
И? Никак не могу понять что вы с таким запалом пытаетесь доказать? Что Попович лично "не пускал" в эфир каких-то "способных" "очэрэтяных котив"? Нет, просто признайте, что его "кунфу" (и той же Сердючки - если оценивать по количеству записей проданных и концертных выступлений) сильнее их "кунфу". Хотите дальше доказывать, что у ваших "любимцев" уровень выше? Флаг вам в руки (кстати, забавный нюанс, вы пытаетесь аппелировать ровно теми же категориями - "попса", "вот так надо петь", в чем обвиняете своих имеджинэри оппонентов, только основываясь уже на своём. безусловно эталонном вкусе). Спор не о том.
"еще и член партии, ... то успех обеспечен" - шат ап ен шоу аз зе код - создайте группу, соотв. вашим критериям "лёгкого" успеха и докажите. Иначе вы просто "немного трепло и демагог". Спасибо, что удлили мне время и внимание. если вы намерены и в дальнейшем доказывать, что Попович поёт фуфло, и худ.ценность низкая - не трудитесь, (еще раз повторю) дискуссия вовсе не об этом, а дискутировать с человеком, который не слышит оппонента у меня ни сил, ни желания нет.

Янко 2010-11-15 / 14:49:00
Больше всего понравилось - ага:) Да нет уважаемый, ошибаетесь вы глубоко. Благодаря именно этим товарищам много способной молодежи осталось не у дел. Имею в виду тех, перед кем тыкали пальцем в экран телевизора учителЯ, показывая на вышеназванных товарищей со словами - вот так надо петь и не иначе! А если взять кпд деятельности Поповича (отношение времени к количеству втуленых носителей), то к примеру, у той же Верки Сердючки, он будет точно выше. Не количеством единым, да и попса всегда имела большой спрос, а если еще и член партии, и тексты сответствующие, то успех обеспечен.

Андрей 2010-11-15 / 14:13:00
2 Янко:
продолжайте спорить сами с собой и себе что-то доказывать. По поводу "уступите"- это вы на пару-тройку десятков лет опоздали - нет уже худсоветов, как бы вам этого не хотелось, т.е. еще когда ваши "инерционные" мама с папой вас только планировали (или непланировали) они уже пели. Речь как раз о сборах, концертах, проданных записях - согласитесь, критерий более объективный чем ваши личные "хотения". Вот когда представители вашей "способной молодежи" достигнут хотя бы десятой части тех сборов и известности, вы не поверите, желание "разбираться" у вас само отпадёт, ага.

Янко 2010-11-15 / 13:41:00
2Андрей

Попович и Гига прям гениальны и неповторимы. Ниже писал для кого. Прсто люди оказались в нужный момент в нужном месте, да и не стоит забывать, что наши папы, мамы, дедушки и бабушки, дай им Бог здоровья, выросшие на подобного рода музыке, за неимением альтернативы, по инерции еще слушают старинку. Уступите место способной молодежи и главное, не учите эту молодежь петь, сами разберемся:)

Андрей 2010-11-15 / 12:10:00
2 ель РУСИНКА:
на жаль це загальна проблема - людині важко вчасно зупинитися, не переступити межу маразму - соромно дивитися на тих же Рязанова, Ступку -старшого, Михалкова і т.д. Та й безталанним цього важко уникнути - Орос той же.

ель РУСИНКА 2010-11-15 / 10:33:00
Андрей. я за на все 100. Но не порочь свои достижения, чудесные слова к песням и музыку. Но такое бывает и из более высокого ранга деятелями искусства.

Андрей 2010-11-15 / 09:49:00
як би не було, Гіга і Попович більш відомі як в Україні так і за її кордонами (нехай тільки серед діаспори) ніж всі сучасні "співачки ротом" і то без всіялких "продюсерів", і, тиражі видань їх аудоносіїв нашим "зіркам" і не снилися (а головредактори МАУПівських многотіражок взагалі нервно курять в куточку із "тиражами" своїх "книжок" і преміями 30 річної давнини "Граний слон", ага)

ярослав орос 2010-11-14 / 20:49:00
іванові поповичу варто зустрітися з миколою бідзілею... там уже зустріч відбудеться без осійської трендьожі... Іванку, пора...

ель РУСИНКА 2010-11-14 / 20:44:00
Примитивный. КАКАЯ ПОЛИТИКА! Квартиры, машины, женщины... В родное Закарпатье - чтобы НАПИТЬСЯ и попасть в больницу.

ярослав орос 2010-11-14 / 20:44:00
згоден... іван попович у києві й довкола нього залишить лем квартири з басейнами... шкода... орфея, ба навіть соловейка з нього не вийшло...

ель РУСИНКА 2010-11-14 / 20:40:00
Да. Голос у него сильный Кричит. Жутко кричит.

ярослав орос 2010-11-14 / 20:16:00
та ні... я про інше... йому як співакові бракує голосу... надто репетує, а не співає...

РУСИНКА 2010-11-14 / 20:12:00
Гордость Закарпатья. Очень больной, до ужаса слабохарактерный, как и все, кто "переболел" звездной. Пить уже не перестанет . Это его гарантированный конец.

ярослав орос 2010-11-14 / 19:54:00
цікаво, а іван попович - гордість закарпаття...

читач 2010-11-14 / 15:40:00
"Співаю для всіх, хто платить."

Попович чесно зізнався.

НОВИНИ: Культура

10:52
Сьогодні, у четвер, в Ужгородському скансені відкриється виставка Мирослава Ясінського "Карби"
17:49
В ужгородському скансені відкриється виставка "Світ писанки"
05:49
У квітні в Ужгороді пройде VIII Міжнародний фестиваль "Музика без кордонів"
00:16
У середу в Хусті стартує IІ Всеукраїнський театральний фестиваль "FantaziaFest"
13:31
У скансені в Львові завершують масштабну реставрацію садиби з закарпатської Іршавщини
05:50
Із безодні
22:26
"Закарпатську" "Маріупольську драму" з успіхом показали в Києві
17:55
У Хусті відбулися нагородження переможців і гала-концерт ХІІІ Відкритого фестивалю-конкурсу стрілецької пісні "Красне поле"
15:41
Відвертий щоденник чи казка для європейців: як читати "Війну з тильного боку" Андрія Любки
15:09
У Хусті відбудеться нагородження переможців та гала-концерт Відкритого фестивалю-конкурсу стрілецької пісні "Красне поле"
14:25
Закарпатський облмуздрамтеатр розповів про свої найближчі події
14:26
У суботу в Хусті зіграють прем’єру вистави про Августина Волошина
15:11
Як відомі українські письменники хотіли поселитися на Закарпатті
08:20
/ 1
Обережно, любов
11:16
/ 1
Автор споруд ПАДІЮНу і "Едельвейсу" представив в Ужгороді виставку акварелей
22:08
/ 1
"Маріупольську драму" покажуть в Ужгороді та Києві
10:12
/ 1
У четвер відбудеться концерт Закарпатського народного хору "Загуди ми, гудаченьку"
11:08
Закарпатська філармонія запрошує на концерт "Музичне мереживо бароко"
05:09
У коледжі мистецтв ім.А.Ерделі провели конкурс дитячого малюнку
17:34
/ 1
В Ужгороді відбудеться "вуличний" поетичний марафон
20:11
До Дня Валентина в Ужгороді відбудеться романтичний вечір "Любов в опері"
03:44
/ 2
Кошиці, Пряшів і Михайлівці
11:06
У Румунії вийшла книжка про князя Корятовича
18:00
В Ужгородському замку "камерно" виставили "Художню спадщину Імре Ревеса на Закарпатті"
17:48
/ 2
"Жадан і Собаки" відвідають Ужгород і Мукачево в межах Благодійного зимового туру
» Всі новини