Ужгород:Із понад 35 проектів, поданих на конкурс прапора Закарпатської області, відібрано 13 найкращих

Свій проект подав на цей конкурс й журналіст газети „Старий Замок „Паланок”, член-кореспондент Української академії геральдики, товарного знаку та логотипу Олексій Філіппов. Йому слово.

— Про що розповідають геральдика і вексилологія?

— Перш, ніж розробляти проект будь-якого прапора, треба чітко визначити юридичний статус його власника, сучасне законодавство та історичні традиції геральдики і вексилології попередніх часів.

А) Закарпатська обласна рада є представницьким органом територіальної громади Закарпатської області, адміністративної одиниці в складі України з 1946 року. Тому її прапор не може повторювати жодного державного прапору, що існують у світі. У системі адміністративного устрою України область не має визначення як національної автономії, тому її прапор не може бути тотожним також жодному національному стягу.

В) Діючий з 1997 року Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні” дозволяє територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів і областей мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їх історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції. Зміст, опис та порядок використання цієї символіки визначаються відповідною радою згідно з законом. Спеціального законодавства, яке б юридично закріпило правила геральдики та вексилології, в Україні до цього часу немає. Укази Президента України „Про Комісію державних нагород” та „Про впорядкування геральдичної справи в Україні”, видані у 2000 році, не покращили ситуації майже загального незнання цієї дисципліни населенням, істориками і законодавцями.

С) Територія Закарпатської області майже повторює межі Підкарпатської Русі, яка була утворена в складі Чехословацької республіки у 1919 році. Раніше, в Угорському королівстві, територія Закарпаття не була єдиною адміністративною одиницею, а являла собою чотири окремих комітати, які склалися історично у XIII – XIV століттях. Тому розглянемо геральдичні та вексилологічні традиції чеських і наступних часів.
30 березня 1920 року Народні Збори Чехословацької республіки затвердили державну символіку, де визначили і герб Підкарпатської Русі. Після цього необхідно було розробити зразки урядової печатки для губернатора Підкарпатської Русі й територіального прапора. З цим питанням перший губернатор краю д-р Григорій Жаткович, який був прихильником о. Волошина, звернувся до центральної влади у Празі.

У відповіді Міністерства внутрішніх справ Чехословаччини, яке опікувалось також питаннями геральдики і вексилології, зазначалось, що воно погоджується з проектом Жатковича щодо запропонованого варіанту губернаторської печатки з повним зображенням герба Підкарпатської Русі, але в той же час відхиляє його пропозицію щодо проекту прапора, який мав би складатись лише з синьої та жовтої барв. „Згідно правил геральдики в прапорі мають бути представлені всі основні кольори герба, – зазначалось у міністерській відповіді на початку 1921 року. – Тобто, у прапорі Підкарпатської Русі мають бути відображені синя, жовта, біла і червона барви. Яким способом вони поєднуватимуться – можна визначити з різних запропонованих варіантів, а потім прийняти відповідне розпорядження”.

Але прапора Підкарпатської Русі так і не було прийнято за часів Чехословацької республіки. Перепоною цьому стали: швидке звільнення Григорія Жатковича з губернаторської посади, довготривала запекла політична боротьба між русинами-українофілами та русинами-москвофілами (русофілами) за вплив у краї, небажання центральної чеської влади надавати автономію Підкарпатській Русі, яку вона обіцяла на мировій конференції у Сен-Жермені в 1919 році.

Під час розпаду Чехо-Словацької республіки в 1939 році, новопроголошена держава Карпатська Україна прийняла 15 березня своїм прапором синьо-жовті барви. Проте її існування було нетривалим, угорські війська швидко захопили всю територію Підкарпатської Русі.

Лише у 1990 році, знаходячись у складі СРСР, Закарпатська обласна рада повернулась до питання вирішення власної символіки. Тоді було прийнято герб області, який повторював зображення герба Підкарпатської Русі 1920-1939 років. Через, знову ж таки, значні політичні суперечки прапора Закарпаття тоді не затвердили.

ВЛАСНИЙ ПРОЕКТ

Мій проект прапора Закарпатської області випливає із ідеї створення герба Підкарпатської Русі. Під час власного дослідження, результатом якого став вихід книги „Таємниця герба Підкарпатської Русі” (вид-во „Карпати”, Ужгород, 2006р.), вдалося з’ясувати, що автор затвердженого проекту герба, професор Празького університету Густав Фрідріх заклав у 1920 році ідею політичного компромісу між різними політичними течіями, які існували на той час у Підкарпатській Русі.

На нинішній конкурс я запропонував проект прапору Закарпатської області наступного опису: „Прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 2:3, розділене вертикально на дві рівновеликі частини. У частині від древка в синьому полі три жовтих пояси. З вільного краю поле прапора розділено горизонтально на дві рівновеликі частини, з верхнього краю – червона, з нижнього – біла. Верхній, вільний та нижній краї прапору оточені золотою бахромою. Верхівка древка має золотого ведмедя” (див. малюнок).

Даний проект прапора Закарпатської області називається „гербовим”, тобто таким, що найповніше відтворює основні кольори та ідею герба Закарпаття. Лише фігура ведмедя замінена на верхнє червоне поле, як того вимагають правила вексилології. На основі цього проекту можна без жодних технічних ускладнень створити хоругву обласної ради, штандарт голови обласної ради, прапорець обласної ради, інші вексилологічні форми прапорів області. Треба сказати, що сфера використання обласного прапора доволі широка: від сесій облради, різноманітних міжнародних зустрічей до спортивних змагань і народних маніфестацій. Усі ці особливості депутатам треба ретельно закласти у Положення про прапор, щоб уникнути наступних юридичних колізій, які можуть виникнути у майбутньому.

Так трапилося минулого року, коли Міністерство юстиції України розробило законопроект про Державний прапор України, де не вказані відмінності юридичного статусу між державним і національним стягами. Через це неможливо притягнути будь-яку особу до відповідальності за наругу над Державним прапором. Тепер цю вексилологічну помилку початку 1990-х років мають виправити українські депутати, аби привести наші закони до світових стандартів.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати