В Ужгороді Шевченка просять посунутися в ім'я інтересів... України

А почалося все у 2003 році, коли Закарпатське відділення Національного банку України звернулося до міста з проханням виділити ділянку під будівництво нового офісу. І справді, теперішня 70-річна будівля давно не годиться для такої структури. Адже йдеться про безпеку та інформаційний захист фінансового серця області. Не говоримо вже про те, що багатьом із 150 теперішніх працівників доводиться тіснитися в маленьких кабінетах, а декому — працювати навіть у коридорі.

Банк запропонував кілька варіантів для будівництва. Та ба! У всіх проханнях було відмовлено. Бо в пропонованих ділянок відразу з'являлися... власники. Натомість місто подало свої пропозиції. Нацбанк вибрав ділянку по вулиці Заньковецькій, навпроти спорткомплексу «Юність». Та геодезисти, провівши роботи, не рекомендували будувати там потужну споруду, до того ж із великим підземним сховищем, якого потребує банк.

Ситуація знову повернулася на початок. Голова Нацбанку Стельмах особисто приїжджав до Ужгорода, де зустрічався з «губернатором» області та мером Ужгорода, аби нарешті вирішити ситуацію з побудовою нового офісу. І тут міський голова Віктор Погорєлов вносить несподівану пропозицію про побудову обласного відділення Нацбанку на площі Народній, поруч із будівлею Закарпатської обласної держадміністрації. Мотивував свою пропозицію тим, що на цю землю... ніхто не претендує. Тобто вона ще кимось не «прихватизована». Відкраяти її половину під будівництво офісу — все одно, що відкраяти для цього в Києві половину майдану Незалежності. Але за галасом передвиборчої кампанії ніхто цього рішення не угледів, і в лютому 2006 року сесія Ужгородської міської ради старого скликання ухвалила відповідне рішення. Так би мовити — прощальний «подарунок» ужгородцям.

Нацбанк почав працювати над проектними документами, але новим депутатам така ідея не сподобалася. Вони тричі не підтримали рішення, яке виніс на розгляд iз цього приводу новий мер Сергій Ратушняк. Тим часом ситуація загострюється ще й тому, що, як з'ясувалося, на виділеній для банку території стоїть... пам'ятник Шевченку.

Монумент Кобзарю — це окрема історія міста над Ужем. Ніде в Україні пам'ятник Шевченку не споруджувався так драматично і довго, як у найзахіднішому обласному центрі. Досить сказати, що гроші збирали по всій області і за кордоном, а майстерню скульптора Михайла Михайлюка двічі обкрадали і підпалювали. І от пам'ятник, символ українства за Карпатами, який так важко йшов до Ужгорода, опинився заручником якогось банального земельного «дерибану».

Думка громадськості з цього приводу одностайна: Шевченко має стояти на Народній площі! І взагалі — історичний майдан має залишатися незмінним обличчям Ужгорода. Та кого у наші часи цікавить думка народу?

Національний банк має свій резон, міська рада — свій. А народ, як завжди, виступає статистом, від якого нічого не залежить. Що й засвідчили громадські слухання з цього приводу. «Через кілька років Ужгород може втратити свою історичну цінність, — каже відомий культуролог Михайло Сирохман. — Мені шкода нашого міста».

Поки що ситуація виглядає так: Нацбанк працює над проектом будівлі, який подасть на затвердження місту. Пам'ятник Шевченку пропонують перенести на центральну вісь площі, поближче до облдержадміністрації. Перенесення й облаштування монумента Нацбанк обіцяє здійснити за свої кошти.

Чи є ще шанс зберегти історичну площу Ужгорода? Гіпотетично так: місто запропонує іншу ділянку під будівництво, яка б влаштувала банкірів. А отже — й угамувала всі пристрасті. Але це можливо за умови, що ужгородські керманичі розуміють ціну втрати історичного середовища. Та чи вони розуміють?

***

Народна площа — один з останніх історичних майданів Ужгорода, збудований наприкінці 30-х років минулого століття. За 70 років вона майже не змінила свого вигляду.. В роки незалежності посеред площі було встановлено пам'ятник Тарасові Шевченку.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати