У 1000 кілометрів від Праги є місце, де весь бізнес побудований на чехах.
В закарпатській Колочаві сьогодні вже є навіть чеські написи. "Levné ubytování, teplá sprcha" (дешеве житло, теплий душ) - здивує вас вивіска у пансіону "Жандармська станція".
Назва українського села Колочава вам, напевно, знайоме. "Нікола Шугай - розбійник", "Балада для бандита", Іван Ольбрахт. Колочава - досить великий районний центр з 8 тисячами мешканців, де протікає річка Теребля.
Потужний бюст письменника Ольбрахта стоїть прямо перед місцевою школою.
До речі, це "levné ubytování" працює на своє ім'я. У пансіоні за двомісну кімнату ви заплатите приблизно 80 чеських крон. Бабуся, яка спирається про паркан біля хати навпроти, за ніч просить всього 30 крон.
Їздити в Закарпатську Україну з ностальгією, що "ця земля колись була нашою", було модно ще в 90-і роки. Але тільки за останні п'ять років туристичний бізнес тут дійсно пішов у гору, тому що чехам стали не потрібні візи в Україну.
Кожне літо в Колочаві проводять відпустку тисячі чеських туристів.
Коли я відправився на невелике місцеве кладовище, що оточує колочавських дерев'яну церковцю, я пережив ще один шок.
Кремезний чоловік з вусами відразу ж заговорив зі мною на чеській мові, тобто, скоріше, на чомусь середньому між українським і чеським: "Хочете йти на екскурсію?". Заступник директора місцевої школи Василь Васильович підробляє на екскурсіях для чеських туристів.
"Це могили чеських жандармів, які застрелили Ніколу Шугая. Привести їх в порядок нам допоміг чеське місто Пршибрам, і біля могил несли почесну варту чеські поліцейські", - за церквою Васильович, ламаючи мову, намагається вимовити чеське "рш" в слові Пршибрам. До речі, за радянських часів церква була "музеєм атеїзму", трохи абсурдно.
Всередині церкви стежать за невеликим музеєм. Васильович показує чеський путівник по тутешніх краях часів Першої республіки і альбом з листівками з усього світу, які надсилали місцеві жителі, які виїхали звідси у пошуках роботи.
Екскурсії є для кого робити. У день, коли я відвідав Колочаву, я нарахував тут десь 30-50 чехів. Всюди в селі біля будинків стоять машини з чеськими номерами. Чехію вам нагадає і чотириколірна система туристичних знаків, відновлювати які допомагає чеська організація Člověk v tísni. Тут уже можна придбати і сувенірні марки на чеській.
У пивній "Жандармська станція" на стінах висять нашивки і інші "сувеніри" чеської поліції з різних регіонів. Стає зрозуміло, хто в Колочаві сюди ходить за ностальгією за жандармам.
Мабуть, кожен чех не змарнує можливості знайти на місцевому кладовищі могилу Миколи Шугая. Звідси відкривається прекрасний вид на другу за висотою гірську вершину в Україні. Лише ім'я Шугай тут написано по-українськи - Сюгай. А ще по дорозі на кладовище стоїть кинутий військовий транспортер, з якого зробили безглуздий пам'ятник.
Колочава цікава не тільки своєю легендою про Шугая, але і природою.
Загалом, тут все схоже на наші Крконоше, тільки місцеві Сніжки досягають майже 2 тисяч метрів (Sněžkа - найвища гора Чехії, 1602 м - прім.пер.).
Сказати, що Колочава бідна, - повторити кліше, яке не зовсім вірно. На перехресті будується новий готель, що нагадує дерев'яний палац. "Жандармська станція" теж, мабуть, процвітає. З іншого боку, одна з головних трас, які ведуть у Колочаву, на деяких ділянках просто курна дорога, ще й зіпсовані повенями.
Мені навіть починає здаватися, що завдяки туризму Закарпатська Україна знову стає трохи "чеською".
Корреспондент.net