4 історичні пам’ятки Мукачева занесено до світової спадщини ЮНЕСКО

Дуже приємно, коли молодь знає історію свого міста. Власне, це – громадянський і соціальний обов'язок кожного. Деякі, молоді люди вважають, що засновником Мукачева є художник Мункачі, і на честь нього було названо місто...

Напевно, кожному з нас хоча б раз у житті доводиться пояснювати туристам. як піти до тієї іншої історичної пам'ятки нашого міста чи району, або який історичний об'єкт вони вже перед собою бачать! (А, як я вже писав, пам'яток в нас чимало. Досить сказати, що тільки в Мукачеві є чотири, які занесено під захист ЮНЕСКО). Та, на жаль, попри таке скупчення цінностей історії і культури дуже мало мукачівців можуть дати інформацію. Почуєте звичне " не можу відповісти..." чи просте мугикання у відповідь.

Ми вирішили заповнити цю прогалину. Інтернет-видання "Панорама Мукачева" представляє цикл матеріалів про історичні та культурні пам'ятки міста над Латорицею та Мукачівського району. Наші журналісти розповідатимуть про історію Мукачева та рідного краю. Запрошуємо до цікавої та пізнавальної мандрівки і Вас, шановні читачі. Перша наша розповідь про один з найдивовижніших замків Європи – мукачівський замок "Паланок".

Легендарне мукачівське "диво"

Найбільш визначний архітектурний та воєнно-історичний пам'ятник міста над Латорицею, оспіваний в народних піснях та легендах – замок "Паланок" – побудований на конусоподібній вулканічній горі висотою 68 м, розташованій посеред Мукачева. Древній замок видно, з якого б ви боку не наближалися до Мукачева. Овіяний легендами й бойовою славою, він увінчує своїми могутніми фортечними спорудами одиноку гостроверху сопку на довколишній рівнині.

Мукачівський замок – визначний воєнно-архітектурний пам'ятник середньовіччя – був збудований для охорони і контролю торгових і воєнних шляхів, що схрещувалися тут. Один із цих шляхів проходив через Верецький перевал і в сиву давнину називався Великими руськими воротами. Це був один з тих історичних шляхів, яким переселялися народи. Тут проходили, витісняючи один одного, гунни, обри, готи й багато інших народів і племен.

Історія

Про виникнення замку точних історичних відомостей немає. Гадають, що вже в ІХ-Х сторіччі на горі було невелике укріплення, збудоване для охорони кордонів Київської Русі за Карпатами. Пізніше замість цієї фортеці тут збудували феодальний замок. За народними переказами спорудження його приписують руському князю Федору Корятовичу. У той час Закарпаття перебувало під владою угорських феодалів. Угорський король Сігізмунд, з яким Корятович був у союзі, у 1393 році подарував йому Мукачево й закріплені за містом володіння. Князь Корятович перетворив Мукачівський замок у свою резиденцію. Після смерті Корятовича (1414 р.) замок протягом віків належав багатьом володарям, серед яких були й короновані особи.

Час вносив свої поправки в архітектуру замка. Поступово забудовувалася терасами вся Замкова гора. Але в народних легендах вона фігурує як штучна гора, насипана в страшенних муках невільниками. Звідси начебто й пішла назва міста. Проте вихід андезитових порід на її схилах та в основі бастіонів стверджує інше. Однак легенди правдиво відображають жорстокість феодалізму, оплотом якого на протязі віків був замок.

Протягом віків замок не раз зазнавав нападу. Але взяти його приступом воєнними засобами того часу було майже неможливо. У 1688 році після облоги, яка тривала два з половиною роки, замком оволоділи австрійські війська. Обороною керувала Ілона Зріні. Після капітуляції замок перебудовувався. Від цієї перебудови дуже змінився загальний вигляд замку.

Мукачівський замок відіграв велику роль у повстанні куруців 1703 року. Керував повстанням володар замку князь Ференц Ракоці II, який став у 1707 році правителем Угорщини. Між ним і Петром І був заключений воєнний союз. Проте невдачі Пруського походу проти Туреччини в 1711 році не дали змоги Росії надати дієвої допомоги повстанцям, і повстання після восьмирічної героїчної боротьби було придушене. Замок перейшов у розпорядження воєнного відомства. Князь Ракоці і його мати Ілона Зріні останні роки свого життя провели у вигнанні. У 1789 році замок перетворили у тюрму для політичних в'язнів. В'язні Мукачівського замку знаходилися у страшних умовах. Заковані в ланцюги, у темних брудних казематах, що кишіли пацюками, мученики вмирали повільною смертю від голоду й тортур.

У жовтні 1896 року міністерство юстиції угорського уряду Австро-Угорщини закрило тюрму в Мукачівському замку. Він опустів, почав руйнуватись. У 1922-1926 роках чеські власті замок відбудували і перетворили в казарму. У радянський час тут була школа механізаторів сільського господарства, школа колгоспів, а потім профтехучилище. Влітку 1960 року у Верхньому замку відкрито музей. Тепер там проходять реставраційні роботи.

В 1993р. тут розташовується мукачівський історичний музей. Ведеться широкомасштабна робота по реставрації замкового воєнно-архітектурного комплексу з тим, щоб в недалекому майбутньому перетворити його у сучасне готельно-туристичне господарство.

Якщо над експонатом історичної, етнографічної експозиції чи експозиції картинної галереї схилилось зосереджене обличчя екскурсанта, якщо в пам'ятний день власного весілля в замок піднімається весільна пара, якщо в тихому куточку замку за мольбертом зосереджено працює художник – це означає, що не втрачений зв'язок між минулим і сьогоденням, між нинішнім і майбутнім і справи наших дідів і прадідів живуть в серцях нинішнього покоління.

Три частини замку

Замок складається з трьох частин і розміщений на трьох терасах. Найстарішим є Верхній замок, збудований у XIV-XVI ст., який знаходиться на вершині замкової гори. На 6 метрів нижче побудований Середній замок, а на 16 – Нижній. Обидва зведені у XVII ст. наступного століття на четвертій терасі, на 10 метрів нижче Нижнього замку, була збудована вежа для охорони воріт і дорога до замку по західному схилу гори. Замок і кожна з його частин оточені кам'яними стінами, товщиною 3-3,5 м, та обнесені сухими ровами, глибиною 10-12 метрів. Через рови перекинуті дерев'яні мости, які свого часу піднімалися й опускалися. Для охорони замку були побудовані 8 бастіонів по кутах всіх частин замку. У давнину, за часів функціонування "Паланку", на них розміщувалася артилерія. Ворота до Нижнього замку, де знаходилася сторожа, "охороняють" два могутніх кулеподібних бастіони.

Середній замок має 4 бастіони, великий двір, оточений дво- та триповерховими будівлями, в яких розміщувалися казарми для гарнізону, арсенал, лицарська зала, кухні та комори. З північної сторони двору раніше (до другої половини ХХ ст.) стояв будинок коменданта, за яким височать кам'яні стіни XIV ст. Верхнього замку, в який можна піднятися сходами зліва і справа. Зліва – сходи квадратної вежі кінця XVIII ст., а справа – так званий "хід-пастка", вирубаний під південно-східною вежею у кінці XVII ст.

Бастіони замку

Верхній замок, колишня резиденція його володарів, має закритий з усіх сторін двір, дво- та триповерхові будівлі, колишні розкішні князівські палати XVI-XVII ст., три круглі вежі XIV ст. (добудовані в XVII ст.), замкову каплицю XVII ст. З північної сторони Верхній замок захищають два бастіони. У південній частині двору знаходиться колодязь глибиною 85 метрів, воду з якого використовували до кінця ХІХ ст.

Про замковий колодязь ходять легенди. Його збудували, а точніше – вирили за часів управління замком князя Федора Корятовича (1396-1414). Чудовий стратег і надзвичайно розумна людина, князь розумів, що без достатніх запасів води, замок не може бути дієвим оборонним укріпленням. У ті роки будувати криницю, пробиваючи товсті вулканічні породи примітивними знаряддями праці, було надзвичайно небезпечно: обвалювалися стіни, виділялися отруйні гази, гинули люди. Колодязь виходив нециліндричної форми, де три, а де й всі вісім метрів у діаметрі.

Пам'ятник князю Федору Корятовичу

Легенда розповідає, що як довго не рили колодязь, все ніяк не могли дістатися до води. Щодня чуючи одну й ту ж саму фразу: "Пресвітлий княже, води немає", Корятович впадає у відчай. Аж якось одного дня до князя прийшов нечистий і запропонував угоду: мішок золота в обмін за заповнення колодязя водою. Але виявилося, що грошей у казні немає, тож князь не може заплатити рогатому. Князь пропонував душу, але той відмовився, вимагаючи грошей. Один з вірних лицарів Корятовича, підслухавши розмову князя з чортом, запропонував йому обдурити того: "Федоре, мішок золота не обов'язково має бути великий: маленький – теж мішок". Вкинувши у мішок дві останні золоті монети, його віддали чорту, а той, страшенно обурившись, заявив: "Все рівно води не питимете", і з цими словами стрибнув у глибину колодязя. З того часу з глибин колодязя чуються далекі, приглушені звуки...

Нині кожен турист вважає за необхідність вкинути в криницю монетку, загадавши бажання. І воно обов'язково здійсниться. Ходить чи-то легенда, чи-то анекдот, що якось замок відвідала одна молода подружня пара з матір'ю дружини. Біля криниці пройшла жінка, кинула монету, потім пройшов чоловік, кинув монету, а потім підійшла теща і ... стрибнула в колодязь за монетами. Ось так швидко здійснюються бажання.

Кімната тортур – необхідний атрибут кожного замку

Ще одна легенда пов'язана з пам'ятником Корятовича, який знаходиться у дворі верхнього замку. За його відшліфований, до блиску начищений золотий палець вважає за необхідність потриматися кожен турист, поклавши до підніжжя пам'ятника монетку. Кажуть, що від цього здійсниться будь-яке бажання. За австрійськими джерелами ХІХ ст. на глибині 71 метр у криниці вирубано кам'яні спіральні сходи, які закінчуються на рівні 1,6 метрів від дна нішами, одна – у південному напрямку, друга – у північному.

Легенди ж говорять, що підземні ходи Мукачівського замку настільки довгі, що карета, запряжена кіньми, могла таємно доставити князя в будь-який замок Трансільванії і в Святомиколаївський монастир. Заглянувши у замковий колодязь, на глибині 85 метрів Ви побачите задні колеса карети, яка у будь-який час готова доправити Вас у кожний замок Закарпаття. Про замок створені й інші легенди. Легенда про героїчну хранительку замку княгиню Ілону Зріні, яка впродовж трьох років відбивала облогу "Паланку", легенда про кровожерливу княгиню Софію Баторі, яка князювала в замку 21 рік, після смерті легендарного Дьордя ІІ Ракоці, і все своє життя пила людську кров і купалася в крові молодих дівчат. Існує легенда про останнього коменданта замку, підполковника Адама Карагулича, легенда про качку, яку пустили в колодязь, а вона потім випливла в Латориці. Та ще багато інших легенд.

Навколо замкової гори ще у XVI ст. був викопаний водяний рів, який наповнювався водою з річки Латориця. У XVII ст. рів був укріплений дубовим частоколом – паланком. Назва "Паланок" збереглася до наших днів, хоч сам рів і частокіл давно зруйновані.

Нині на території замку функціонує меморіальна кімната легендарного угорського поета Шандора Петефі, який відвідав "Паланок", експозиції меблів XVII-XIX ст., природи та старожитностей Карпат, інтер'єр і самобутність якої немов переносять нас у минуле цього українського краю, історичний музей, де можна побачити кам'яні, залізні та дерев'яні знаряддя праці, картинна галерея видатних живописців Закарпаття.

З кожним роком місто й замок стають кращими. Попри існуючі проблеми (час невблаганно йде, стіни руйнуються, їх необхідно реставрувати), мукачівський замок продовжує "зберігати форму". Причому він по-різному виглядає вдень і вночі, влітку і взимку. Побачити замок, пройти біля кам'яних стін, сходами, які пам'ятають буремні події минулого – просто таки обов'язок кожного закарпатця!

Сьогодення і місто

Сьогоднішнє Мукачеве – невелике місто, в якому розташовані здебільшого дво-, триповерхові будиночки, визначальною рисою яких є багато квітів у дворі. Поруч з новими будівлями, у місті багато старих, але вони реконструюються. Приємно вражають ціни в кафе, у кілька разів нижчі київських, а от їх інтер'єр мало чим поступається столичним.

Таким чином, міська влада працює, а це не може не радувати. Причому власті займаються не лише насущними соціальними проблемами, а й культурними – "Паланок" був не так давно реконструйований. Звісно, чимало й недоліків. Стосуються вони, передусім, стану доріг, які подекуди просто розбиті. Також люди бідкаються на актуальну для більшості українців проблему – невисокі зарплати (чесним шляхом у Мукачевому багато не заробиш).

Місто відоме туристам не лише замком. Каплиця Святого Мартіна, жіночий монастир на Чернечій горі, Ратуша, театр та інші пам'ятки міста над Латорицею мова про які буде йти в наступних публікаціях.

Теги: історія, відпочинок, Мукачівський замок

8 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати