Закарпаття: Облрада трішечки завагітніла русинською ідеєю, а трішечки лишилася цнотливою

З цього приводу було підготовано два проекти рішення, кожний з трьох пунктів, але принципово відмінні за змістом: один проект обговорювався на відповідній депутатській комісії, інший обговорювався і був схвалений вже на президії облради. У першому проекті передбачалося фінансування національно-культурних потреб русинів з обласного бюджету, у другому – ні. Замість цього там передбачається ще раз “звернутися до Верховної Ради з клопотанням про визнання національності “русин” на законодавчому рівні”. Отже, відповідати за своє рішення реальною копійкою облрада (принаймні її президія) не захотіла. І це вже цікаво.

Доповідаючи з цього питання, депутат Є.Жупан заявив, що він прихильник першого проекту, але щоб не призводити до конфлікту, погоджується і на другий варіант, якщо туди додатково все ж внесуть норму про внесення національності “русин” у перелік національностей Закарпаття. Результати голосування: за проект президії 64 з 79 зареєстрованих депутатів (5 проти, 3 утрималися, 7 не голосували), за поправку Жупана – уже 62 з 79. Остаточне голосування за рішення в цілому: 71 голос з 79. Національність вноситься в обласний реєстр (правда, юридичний статус цього переліку лишається незрозумілим), її культурні потреби не фінансуються, остаточне вирішення питання перекладається знов на парламент.

Що тут сказати? Наразі так і лишилося незрозумілим, чому взагалі дане питання взялася вирішувати саме обласна рада, а не, скажімо, не менш шановане обласне товариство філателістів? Адже, як відомо, приватні особи і громадські організації мають право чинити все, що не заборонено законом. Хочуть русини заявити, що вони пуп землі і все на Закарпатті має обертатися виключно навколо них, танцювати під їхню дудку – їхнє право. Кожний розважається по-своєму. Але посадові особи і владні органи мають право чинити тільки те, що передбачено законом. То що каже про розгляд русинського питання нашою облрадою чинне законодавство? А те, що вона має на це аж ніяк не більше прав, ніж будь-яка інша обласна структура. І ось чому.

Cтаття 43 базового Закону про місцеве самоврядування відносить до компетенції обласної ради 35 питань. Це затвердження програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових питань з інших напрямків, затвердження і розподіл обласного бюджету, розпоря-дження обласним майном, регулювання земельних відносин, надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів, природоохоронна справа, затвердження забудови і благоустрою населених пунктів, встановлення місцевих зборів, надання лісам категорії захисності тощо. Нічого, що хоча б близько нагадувало. Правда, у цій же статті сказано, що “районні й обласні ради можуть розглядати і вирішувати на планерних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншим законом”. Але в тім-то і справа, що етнополітичні питання ні цим, аніяким іншим законом до компетенції обласної ради не віднесено. Це виключно прерогатива центральних органів влади. Що буває, коли облради забувають про це і беруться за етнополітичні питання, перевищуючи тим свою компетенцію? Останніми роками це відбувалося не раз. Різні обласні ради на Сході (і навіть окремі міські) по кілька разів приймали рішення про запровадження у відповідних регіонах російської мови як другої офіційної, про оголошення себе “територією, вільною від НАТО” тощо. Чим це все закінчувалося? Правильно. Опротестуванням подібних рішень Генеральною прокуратурою з подальшим скасуванням їх самими радами. Немає найменших сумнівів, що так станеться і цього разу. В Україні і так занадто багато безладу, щоб ще штучно примножувати його. Назване рішення облради носить суто політичний, а не правовий характер. Облрадівські юристи прекрасно це розуміють. Чому ж воно взагалі офіційно розглядалося, виносилося на голосування і приймалося? Зрозуміло, що це певна політична інтрига, якась тактична комбінація заради досягнення серйозніших стратегічних цілей. Русинське питання вчергове послужило розмінною монетою в якійсь складній грі. Те, що це так, що депутати розуміють неправовий характер свого рішення, засвідчує і те, що рада не наважилася підвести під це рішення ніякої фінансової бази. Тобто рішення є просто пробною кулею, розрахованою на те, щоб подивитися, як реагуватиме на це Київ, як поставляться до цього різні сили всередині самого Закарпаття. Чесно кажучи, серйозному владному органу не дуже до лиця займатися таким блефом – тим більше, що є чимало справді нагальних питань в його компетенції, котрі потребують вирішення.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати