В основному складі львівських "Карпат" дебютував племінник легендарного закарпатця Яноша Габовди

- Цей матч, який став для мене дебютом у єврокубках, запам"ятаю на все життя. Зрозуміло, що я гордий і щасливий від цього. Адже далеко не кожному футболісту випадає нагода зіграти в іграх такого турніру. Якщо відверто, то не сподівався, що вийду у цій грі на поле. Але завдяки Олегу Георгійовичу це стало реальністю.

- Ти грав не так багато, 10 хвилин, але, тим не менше, мав хорошу нагоду відзначитися забитим голом.

- Нено зробив хорошу передачу з правого флангу в штрафний майданчик. М"яч летів у мій бік, але Сергій Зеньов набігав і я ні на мить не сумнівався, що саме він завдасть удару по воротах. Однак він не встиг на якусь мить. Можливо, треба було крикнути, щоб він залишив м"яч мені – я був у дуже зручній позиції для удару. Однак я цього не зробив, а коли зрозумів, що Сергій не встигає, вже було пізно – я не встиг як слід зібратися для удару і промахнувся по м"ячу. Дуже прикро, це ж було завдання для учня футбольної школи, а не для гравця Прем"єр-ліги.

- А не може бути, що забити тобі завадило надмірне бажання відзначити дебют влучним ударом?

- Я не так багато матчів зіграв за головну команду "Карпат", але в кожному з них, скільки б ігрового часу мені не надавали, маю моменти. А от забити ніяк не можу. То сам в останній момент зроблю щось не так, то на заваді стане воротар команди суперника, як було наприкінці товариського матчу із "Зенітом" на тренувальних зборах у Австрії. Я дуже хочу забити, можливо, насправді аж занадто. Хоча з іншого боку, хіба такі бажання – це погано? Батько мені розповідав, що в мого дядька Яноша було неймовірне бажання забивати голи. Сподіваюся, що мені воно передалося по спадковості.

- Що ти знаєш про матчі "Карпат" зі "Стяуа" в Кубку кубків у 1970 році?

- У мене вдома є фотографія "Карпат" перед першим поєдинком у Львові. На той матч саме дядько Янош виводив "Карпати" як капітан. Також знаю, що в матчі-відповіді у Бухаресті за рахунку 1:1 Янош Габовда вивів "Карпати" вперед – 2:1. Якби гра так і закінчилася, то карпатівці вийшли б у наступне коло. Але вийшло – 3:3, і далі пішли румуни.

- З батьками після матчу у Рейк"явіку спілкувався?

- Звичайно, я батькам телефоную майже щодня. Телефонував і з Рейк"явіка, по дорозі в аеропорт після матчу. І мама, і тато сказали, що вони мною пишаються і просто щасливі від того, що я зіграв у такому матчі. Окрім того, було ще чимало дзвінків від знайомих та друзів дитинства із Мукачевого. Вони казали, що за "Карпати" тепер вболіває все моє рідне місто і що вони з нетерпінням чекають, коли я заб"ю нарешті в складі карпатівців. Говорили, що головне – забити перший гол, а далі справи підуть більш жваво. Якщо чесно, я й сам так думаю. От тільки б забити перший гол за основу.

- Чого очікуєш від матчу у четвер?

- Перш за все хотілося б якомога більше часу провести на полі.

- А в основі вийти не мрієш?

- Відповідь на це питання, думаю, ви знаєте й без мене. Але це буде вирішувати Олег Кононов та його помічники. Проте я думаю, що хтось із молоді обов"язкого буде грати. Адже у гостях ми виграли 3:0. Значить, є можливість,з одного боку, надати побільше ігрової практики молодим, а з іншого, відпочити тим, хто виходить на поле у стартовому складі. В неділю гра чемпіонату проти запорізького "Металурга", в якій обов"язково треба брати три очки.  

- Чи не може рахунок 3:0 негативно вплинути на настрой карпатівців на гру? Адже вже майже всі проблеми вирішено.

- Такого не може бути. По-перше, гра приносить (або не приносить) залікові очки в рейтинг – як всеукраїнський, так і клубний. А по-друге, це перша гра в сезоні на своєму полі. Значить, прийде багато наших уболівальників, які за нами, як і ми за ними, дуже вже скучили. Тому необхідно їх обов"язково потішити як гарною грою, так і результатом.

Теги:

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати