Павло Соколов - напрочуд обдарований юнак. Ще з 8 класу він не лише постійний учасник, а й переможець та призер численних предметних олімпіад і конкурсів. Так, протягом 2007-2010-го, окрім перемог на міському етапі Всеукраїнських предметних олімпіад, він щороку здобував призові місця в обласних олімпіадах з географії й історії; двічі - ставав “бронзовим” призером 4 етапу Всеукраїнської олімпіади з історії, закріпився на 3 місці на обласній олімпіаді з біології, отримував дипломи 2 етапу конкурсу-захисту робіт МАН з історії, географії та математики, успішно виступав у складі команди на Всеукраїнському турнірі юних істориків. Павлові однаково легко даються як природничі, так і гуманітарні науки, тож його золота медаль, отримана по закінченні школи, - цілком заслужена, а заклад по праву пишається таким учнем.
У свою чергу, батьки, бачачи високий потенціал свого сина, минулого літа спонукали Павла написати до Американського національного товариства науковців вищої школи про свої досягнення й поцікавитися можливістю фінансування його навчання за кордоном, зокрема в США, де, як правило, перший рік для всіх студентів платний, незалежно від їхніх успіхів (а це немалі гроші - у межах кількох десятків тисяч доларів), і лише з наступного, за умови високих досягнень, призначається стипендія. За 3 місяці отримали відповідь від комітету, який займається обдарованими дітьми, що його члени вражені успіхами ужгородського юнака, поцікавилися, який вуз він обрав, а водночас порадили взяти кредит на навчання, оскільки нікого фінансово не підтримують. Від думки про американський виш довелося відмовитися, та аж ніяк не від мрії про навчання за межами країни.
Згодом Соколови дізналися, що Фінляндія вже кілька років поспіль проводить конкурсний відбір на безкоштовне навчання в університетах прикладних наук як серед громадян Євросоюзу, так і інших країн. Крім того, їх привабило те, що, на відміну від навчання в традиційному університеті, здобуття освіти у вишах такого типу дає студентам можливість отримувати водночас із сильною теоретичною базою солідні практичні навички. Тож вирішили спробувати щастя. Списалися Інтернетом із тамтешніми вузами (на той час у Павла додалися відзнаки за поточний рік: дипломи 2-го ступеня обласних олімпіади із географії та історії, 3-го ступеня - з біології; 2-го та 3-го ступенів - 2 етапу МАН, відповідно, з історії, географії й математики; 3-го ступеня 4 етапу олімпіади з історії; 1-го ступеня Всеукраїнського турніру юних істориків (прикметно: вперше за 12 років проведення цього турніру команда Ужгорода посіла 1-ше місце; Павло був її капітаном). Проте жоден з університетів не допускав абітурієнтів до вступних іспитів, які відбуваються у квітні, без атестата - свідоцтво про повну загальну середню освіту Павло мав отримати лише в останні дні травня. Єдиний Сайменський університет, узявши до уваги юнакові здобутки, зробив для нього виняток.
Із запропонованих для проходження тестування міст - фінської Іматри та російських Санкт-Петербурга, Мурманська, Обнінська чи Дмитрова - Соколов обрав останнє. Приїзд українця викликав чималий подив не лише серед вступників (”Уявляєте, серед нас є навіть українець”), а й представників Університету Саймаа. “Бачили б ви очі члена комісії, коли вона взяла паспорт Павла, - розповідає батько хлопця. - “Ukraine?!” - з величезним подивом спитала вона. - “Ukraine”, - відповіли ми. - Виявляється, наш син був перший, котрий потрапив туди з України. При цьому вразило, що серед вступників не було жодного “мажора”. Усі прості, скромно вбрані юнаки та дівчата, і водночас чи не кожен - призер якихось олімпіад, навіть міжнародних, такі собі юні Ломоносови. Прикро, що їх відбирає і вчить закордон. Там таких треба. Чому ж у нас ні?”.
Складання комплексних тестів зайняло в Павла цілий день, бо він подав документи одразу на 2 факультети: туризм та інженерію. Тож у першій половині написав 2 есе й протестувався з економіки та англійської, а по обіді розв’язував завдання з хімії, фізики та математики. На результати ж чекав аж до 20-х чисел травня. “У ці дні часто заходили на сайт університету - спокою не було, - розповідає Павло. - У суботу, 29-го, вивісили списки. Проглянув туризм: нема мого прізвища, а на інженерії дивлюся - третій знизу: “Павло Соколов, Україна”. А слідом за цим отримав листа з університету. Виявляється, пройшов і на інженерію, і на туризм, та оскільки як профілюючу зазначав першу спеціальність, то автоматично зарахований саме туди”.
Із вересня на ужгородця чекає навчання в Сайменському університеті прикладних наук, який розташований у двох містечках - Лаппеєнранта та Іматра, що одне від одного за 37 км, на березі озера Саймаа. Він стане одним із 3000 тамтешніх студентів і близько 300 іноземців, що навчаються в цьому виші. Успіху йому!