Ужгород: З головного залу спорткомплексу "Юність" чудуються й іноземці

Команди й тренери (чи то зі столиці, чи з дальнього-ближнього зарубіжжя) нерідко зауважують, що хотіли б мати й у своєму розпорядженні щось подібне. Роботою цього комплексу завідує багатогранна людина, яка до того ж є головою обласного відділення Національного олімпійського комітету.

Про сам спорткомплекс, про нещодавню Універсіаду в Турині та перспективи крайових олімпійців - розмова з директором «Юності» Іваном РИЛЯКОМ.

— Як живе нині спорткомплекс? Чув нарікання, мовляв, не завжди використовується за призначенням - усілякі виставки, кількаденні розпродажі, орендування приміщень...

— Що ж, це правда. Ми перебуваємо на балансі Міністерства освіти. Однак із Києва з потрібних коштів отримуємо 50-70%. Мусимо заробляти самі. Орендування приміщень не шкодить роботі спортивних шкіл та численним змаганням. Щодо виставок, то намагаємося їх у головному залі проводити якомога менше — це наша візитівка: майданчик відремонтовано, встановлені пластикові крісла на трибунах, нове електронне табло. Там проходять лише заходи, що йдуть під патронатом ОДА. Від облдержадміністрації ж натомість маємо суттєву віддяку. Василь Качур - заступник голови ОДА з гуманітарних питань - переймається питаннями спорткомплексу, намагається вирішити нагальні проблеми... Та й чи велика та сума, яку маємо з орендно-виставкової діяльності?

Приміром, минулого року заробили 100 тисяч гривень, а щорічний баланс такої ж споруди в Донецьку — 2-4 млн.! Врахуймо також, що спортшколи у нас займаються безоплатно: оренда за символічну 1 гривню. Маємо ж і гандбольний клуб, якому сутужно, і волейболістів, які рвуться до еліти, їм варто помагати, йти на поступки. Та й годиться розуміти, що треба неабияких сил і коштів, щоб комплекс виглядав бодай так, як нині.

— Унікальність споруди полягає ще й у «кордонних вигодах». Не за горами літня Олімпіада в Лондоні. Говорять про «Авангард» як про табір збірної, а щодо «Юності» як до критої бази?

— Справді, ми популярні коли не як база стаціонарної підготовки, то принаймні як місце товариських зустрічей, передсезоних турнірів тощо. Вже не вперше до нас приїздить національна збірна з футзалу, аби зіграти контрольні поєдинки (матчі відбудуться в день виходу номера. - Авт.). Зразу після футболістів - жіноча молодіжка з гандболу на десятиденні збори. Утримування планки потребує зусиль, оновлювати матеріальну базу всю й одразу немає фінансових можливостей. Тому реконструюємо потроху: тільки-но з'являються якісь кошти, вкладаємо в матеріальну базу (кілька роздягалень під євро, пластикові вікна, косметичні процедури). Колись нам дуже допоміг Віктор Балога, який уможивив повне оновлення головного залу, аби не було соромно перед приїжджими. Той капітальний ремонт тримається до сьогодні. Щодо стаціонарної бази підготовки, то про це говорити рано. Крім головного залу, мусимо дати лад іще чотирьом.

— Ви, крім усього, ще й чільник крайового відділення НОК України. Нещодавно його голова Сергій Бубка привітав успіх фристайліста Станіслава Кравчука, котрий виборов бронзу на етапі Кубка світу. Чи означає це, що на закарпатських фристайлістів покладаються серйозні надії?

— Хочу відзначити, що, відколи пан Сергій став головою НОК, одразу ж стали відчутними зрушення. Тепер, хто працює і дає результати, справді дістає допомогу. Закарпатський 0К став отримувати хоч і невеликі, та необхідні кошти на підтримку лижників і фристалістів. Звичайно, Кравчук, Аблаєв та Ішутко — основа національної збірної і головні кандидати на наступну олімпіаду.

— Щодо універсіади в Турині. Ви були присутні на п'ятьох змаганнях цього типу — в Польщі, Словаччині, Австрії та двічі в Італії. Де була найкраща організація і виступи?

— Із неповторними враженнями повернувся із австрійського Інсбрука. Там все було продумано до дрібниць — з максимальними вигодами для спортсменів і делегацій, оперативністю даних та ідеальною пунктуальністю розкладу. А от італійці вдруге розчарували. Розміщували хаотично, зокрема, нас чекали не в тому місці, куди офіційно мали поселити. Автобуси з олімпійського селища постійно збивалися з графіка. А щодо змагань... Інколи стартові протоколи з’являлися аж під самий кінець заїздів, а оперативну інформацію з інших трас годі було дістати.

Єдине, чим це можна виправдати, брак снігу перед турніром, що додало клопоту організаторам.

— Як оціните виступ закарпатців і загалом збірної?

— На відміну від попередніх змагань в Інсбруку, українська делегація була чи не вдвічі меншою: не взяли спортсменів із кількох видів, зокрема, хокеїстів. Тож пропорційно кількість медалей на одного спортсмена-українця зросла. Біатлоністи просто вразили. Віта Семеренко вже й на чемпіонаті засвітилася. Щодо закарпатців, то не вельми порадували. Мали надію на старшого Білосюка, який уже мав олімпійський досвід, однак виник мікроконфлікт з тренерським штабом, і натомість стартував Білосюк-молодший. Втім потенціал є, за ці роки ми стежитимемо за результатами і, чим зможемо, допомагатимемо, аби наші спортсмени прогресували й пробилися до олімпійської команди.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати