Закарпатський лижник Василь Коваль не потрапив у Ванкувер через брак коштів

— Досягнення, безперечно, залежать від умов підготовки до змагань. На жаль, вони далекі від ідеальних, щоб набрати необхідну спортивну форму доводиться оббивати пороги безліч різних чиновницьких кабінетів, зайве витрачати дорогоцінний час, не кажучи вже про нерви. Минулу літню підготовку проходив на спортбазах Естонії, Білорусі та на Львівщині — навчально-тренувальній базі “Тисовець”. За першого снігу тренувався в Рамзау (Австрія), а основну підготовку проходив на засніжених трасах Фінляндії — містах Леві, Воукаті, де брав участь і у низці міжнародних турнірів. Водночас спортивну майстерність шліфував за розіграшу кубка Європи в Красногорську (Росія) та Харкові. Наприкінці січня був учасником чемпіонату світу серед юніорів-чоловіків (ценз до 23 років) у м. Хінтерзартер (Німеччина). Результатами задоволений.

А зараз готуюся знову на Сколівщині — НТБ “Тисовець” з прицілом до міжнародних змагань у Польші, які відбудуться на початку наступного березня, а також першості України та ряду міжнародних турнірів. Зокрема, традиційного кубка Балкан у Туреччині та “Святі Півночі” в Мурманську (Росія).

— Була напередодні серйозна мова про твою участь в Олімпійських іграх.

 — Про Ванкувер, звичайно, мріяв, як і багато інших спортсменів, на яких покладаються надії. Але не вийшло і трагедії з цього не робимо.

Тим паче, що за віком я ще молодий, цьогоріч у січні мені виповнилося всього 22 роки. Якщо проаналізувати статистику то призери і переможці Білих Олімпіад за віком, як правило, від 24 до 28 років. Отож, як кажуть, все попереду. Вірю, що першим з верховинців буду виступати на наступних Олімпійських іграх у Сочі.

Щодо причин, із-за яких не потрапив зараз у Канаду, то вони як об’єктивні, так і суб’єктивні. Як не прикро, але одна з них і банальна — дефіцит коштів. Чого таїти, сучасні ролери купляю за свої гроші, економлячи навіть на їжі. Аналогічно проблема з мастилом до лиж . За два останні роки не знаходилося коштів, щоб хоча б потрапити на чемпіонат України, не кажучи вже про міжнародні змагання. А про відрядження особистого тренера зі мною — говорити нічого. Одне слово, доводилося викручуватися у складних ситуаціях.

Повний провал наших олімпійців у Ванкувері підтверджує, що у спортивному господарстві країни маса проблем. Обов’язково треба вносити корективи, найперше піклуватися про умови підготовки наших спортсменів. Стає соромно за самих себе, бо, скажімо, Латвія, Білорусь, Словаччина, Словенія, Казахстан, Естонія — країни невеличкі, з сякими-такими природними умовами, але все-таки дають про себе знати зараз у Канаді.

 — І все-таки хтось тобі підставляє плече…

— Про наш район заради делікатності промовчу. Зате на обласному рівні відчуваю допомогу. З цього приводу відзначу голову облради Михайла Кічковського, представника облуправління у справах молоді та спорту Ярослава Свиду, директора мукачівської лижної фірми “Фішер” Василя Рябича. Іншим спонсорським сприянням, як не прикро, не пахне. Наші нувориші, як правило, лиш запитують: “Як там успіхи?”. Спортсмени і тренери звикли традиційно покладатися самі на себе. Якщо буде так і далі, то в Сочі знову не світять медалі олімпійського гарту. Треба думати, бо на носі вже план чотирирічного циклу підготовки до наступної Білої Олімпіади.

Особливий акцент треба робити на дитячий спорт. Хочу згадати про теперішнього Президента України Віктора Януковича, коли в минулому за свого прем’єрства він був головою національного Олімпійського комітету і, незважаючи на теж не кращі економічні державні часи, зумів більш-менш забезпечити комфорт спортсменам.

 — Виходить так, що важко як на тренуваннях, так і на змаганнях… 

— А я в свою чергу з оптимізмом скажу, що будуть умови, отож, будуть і успіхи. 

— Дякую за розмову.

Теги: Василь Коваль, Ванкувер, лижі

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати