Почесний ужгородець Марк Ремптон десять днів провів на Гаїті після страшного землетрусу

Один із релігійних діячів Закарпатської області звернувся до краян із проханням зібрати постраждалим від землетрусів гаїтянам допомогу. Крім суто гуманітарного аспекту, катастрофа далеко за океаном близька нам і тому, що Закарпаття теж перебуває у сейсмонебезпечній зоні. І навіть невеликий землетрус восени 2006 року на Берегівщині нагнав на краян жаху. А ще ближчою трагедія є, коли її свідками й учасниками стають близькі люди. Для багатьох ужгородців такою людиною є доктор Марк Ремптон, сімейний лікар з Корвалісу (штат Орегон) – міста-побратима нашого обласного центру.

Марк разом із дружиною Еліс з 1990-го приїжджають в Ужгород майже щороку. Неодноразово привозили вагому гуманітарну допомогу. Доктора Ремптона обрано почесним громадянином нашого міста, і Ужгородська асоціація міст-побратимів надала можливість "Замку" ознайомитися з його безпосередніми враженнями від перебування на Гаїті, куди він, зібравши медичний матеріал та гроші, у команді лікарів вирушив майже одразу після землетрусу.

З великими складнощами доктор Марк вночі телефонував дружині Еліс, а вже вона повідомляла електронною поштою новини від нього друзям, зокрема і в Ужгороді. Наведемо окремі витяги з цих повідомлень.

Лист від Еліс 20 січня
"Марк зателефонував мені, зв’язок був досить хороший. Ось декілька його коментарів.

– Тут набагато більше руйнувань, ніж можна було уявити і набагато більше потерпілих, ніж повідомляли ЗМІ. Травмована кожна друга людина. Біль і страждання невимовні. Навіть якби сот¬ні лікарських бригад були на Гаїті, цього однаково недостатньо, аби надати допомогу всім, хто її потребує. Порт-о-Пренс – місто руїн, дуже багато людей без житла.

Коли я запитала, чи має він їжу, сказав, що все добре, єдине, що потребує – "зарядний пристрій", аби працювати без перерви й зберегти душевні сили. Знаю, що він живе там винятково на адреналіні. Я запитала, про емоційний стан, сказав, що живе одним – іти у клініку й допомагати.

Коли стався ще один пош¬товх, Маркові здалося, що так його будять. Але це тряслася земля. Він спав у палатці й спочатку вважав, що не має права мати кращих умов, ніж нещасні люди. Але після того, як без перерви оглядав понад 80 пацієнтів, зрозумів, що мусить дбати, аби    відновити фізичні й емоційні сили на наступний важкий день".

Лист від Еліс 22 січня
"Марк розповів, що намагалися врятувати 12-річну дівчинку – Феделін Мон Флері. У неї страшні опіки голови, обличчя і шиї. Потрібна пересадка шкіри. Марк кілька годин їздив із дитиною, її мамою і одним із лідерів місцевої церкви. Вони дісталися в посольство, на військовий об’єкт, але ніхто не зміг їм допомогти. Зрештою, він улаштував її у Кінґс госпіталь.

Водночас я отримала електронкою листа від доктора Роба Шерідана, який теж на Гаїті в команді організації "Партнери здоров’я". Він працює у Массачусетській головній лікарні в Бостоні й каже: якщо зможуть доправити дівчинку в Бостон, то там подбають про неї й зроблять усі конче потрібні складні операції з пересадження шкіри.

Марк зателефонував і просив мене клопотати перед Шеріданом відвідати Феделін у лікарні. Маємо кілька ідей, як доставити дівчинку в Бостон.

"Ти можеш уявити, що лежиш із поламаною ногою 10 днів?" – запитав мене Марк. Вони з колегами знайшли травмованих людей, тож відібрали 13 осіб з переломами стегон і доправили їх на американський корабель військово-морських сил, де працює 850 спеціально дібраних фахівців, є 1000 ліжок і 11 операційних залів. Інших поки що залишили лежати на землі.

За словами Марка, головна небезпека – це інфекції – внутрішні і зовнішні. В однієї з жінок, яку він оглядав учора, був величезний шрам через усе чоло, глибиною аж до кістки. З одного боку шраму – абсцес завбільшки з пів бейсбольного м’яча. Дуже багато людей із глибокими порізами, що забиті брудом.

У Марка таке враження, що на кожній вулиці скинули окрему бомбу. Усі будинки в Порт-о- Пренсі були з бетону, він і калічив людей. 

Чоловік розповів, що постійно думає про одну молоду жінку, яка є волонтером у клініці й пережила землетрус. Того дня вона була хвора й не змогла піти в університет на заняття. Усі 80 її однокурсників і професор, який читав лекцію – загинули. Марк шукає можливість для таких молодих людей продовжити навчання у США.

Розповідав, як разом працюють команди з різних кінців світу. Це чудово і свідчить про те, як люди прагнуть творити добро. Але сумно, що приводом стала така катастрофа.

Багато хто з вас запитував, чим можете допомогти. Марк каже, що вкрай потрібні ліки, бинти, антибіотики, перев’язковий матеріал. Але краще на все це переказувати гроші. Задиктував список організацій, через які доцільно жертвувати. Каже, що є і шахрайські структури, які створені нещодавно і можуть привласнити кошти.

Додаю також уривки зі звіту прес-секретаря Білого дому, які свідчать про масштаби допомоги, яку надає Гаїті Америка.

"У цей тяжкий час Америка об’єднується, ми разом із гаїтянами, які проявили таку неймовірну стійкість.

На 21 січня більше 7 тисяч пацієнтів були оглянуті 5 бригадами американських медиків. Кожна бригада має 35 працівників і 40 ліжок і працює як польовий шпиталь. Міжнародна медична хірургічна бригада на 20 січня оглянула 2160 пацієнтів, її штат – 50 людей.

На прохання уряду Гаїті, американські повітряні сили продовжують керувати аеропортом, який працює цілодобово.

20 січня прибуло 153 рейси, 38 із них – з США. Із 330 авіакурсувань з 16 до 18 січня близько половини – гуманітарні. Зростає частка рейсів з інших країн. 18 січня були літаки з Бельгії, Бразилії, Канади, Куби, Франції, Мексики, Португалії, Іспанії, України та багатьох інших держав, від різних гуманітарних організацій. Багато вантажів доправляється кораблями. Нині на острові 43 міжнародні команди: 1739 рятувальників зі 161 собакою, 6 команд – американські, у них 511 рятувальників.

Розгорнуто 45 точок видачі безпечної води. 900 тисяч літрів  її постачається 90 тисячам людей щодня. Одна з американських організацій постачила їжі на суму близько 68 мільйонів доларів..."

Лист від Еліс 23 січня
"Марк каже, що в нього просто нема слів, щоб описати минулий день. Ніколи не бачив стільки людських кінцівок. Схоже, вся ця країна буде вщерть заповнена ампутованими руками й ногами. Найбільша потреба у наступні місяці й роки тут буде у спеціалістах із реабілітації й пластичних хірургах. Сепсис практично в усіх травмованих.

Марк і його колеги пішли на південь, до лікарні в іншій області, обділеній увагою медиків. Там теж багато люду з інфікованими ранами й опіками. За півгодини по приїзді вони почули шум і побачили двох чоловіків, які на поламаному стільці, поміщеному між двох палиць, несли прив’язаного дев’ятирічного хлопчика.

Мати дитини померла. Вони йшли до лікарні 2 дні через гори. Зупинялися у різних містах, селах, але там не було медичної допомоги. Тільки руїни. Тож дуже зраділи, що нарешті знайшли лікарів. Рука хлопчика повністю роздроблена, вона геть почорніла й перетворилася на желе. У дитини була висока температура й залишалося якихось кілька годин, аби інфекція не перекинулась на все тіло. Марк із друзями знайшли пікап і відправили хлопчика в університетську лікарню, де руку ампутували... 

Марк чув, що люди з гір не мають куди подітися, а ця територія так само сильно зруйнована як Порт-о-Пренс.

Хороші новини від доктора Роба Шерідана. У нього була можливість оглянути Феделін. Марк закінчив день тим, що відвідав її і знайшов людей, які зможуть оформити дівчині візу до США. Якщо все піде добре, її доправлять або в Бостон, або в Маямі сьогодні-завтра.

Марк каже, що гаїтяни – дуже добрі люди й цінують те, що для них робиться".

Лист Еліс 25 січня
"Марк не міг зв’язатися навіть через супутниковий телефон. Коли після цілонічних спроб йому нарешті це вдалося, розповів, що останні 2 дні провів, оглядаючи травмованих і займаючись доправленням продуктів. Одна коробка їжі може прогодувати сім’ю з чотирьох людей приблизно тиждень. Постачань і людей із різних країн стає дедалі більше. Черги травмованих, яких треба оглянути, зменшуються. Проте Порт-о-Пренс сповнений запахом смерті від тіл, що розкладаються. Каже, що гаїтяни дуже мужньо ставляться до катастрофи. Навіть ті, хто тривалий час лежав на землі з переломами й ранами, в очах мали надію і віру. І він дуже вдячний Богу, що мав можливість зустрітися з ними".

Лист від Еліс 26 січня
"Марк каже, що вчора був один із найкращих днів. Це означає, що він справді зміг допомогти. Роботу команда завжди починає й закінчує молитвою. Вважаю, що ці звернення до Бога й ваші молитви та побажання були найкращою підтримкою в усіх їхніх починаннях. Деякі члени команди поїхали в найбідніші райони Порт-о-Пренс. Вони бачили багато травмованих, які 11 днів чекають допомоги. Двоє хлопців встромили собі спиці у зламані ноги самі. Марк натрапив на двох немовлят, що страждали від зневоднення і блювання. А ще двоє в цих страшних умовах щойно народилися. На пов’язках лікарі писали діагноз і що треба зробити, такі собі історії хвороби для наступної групи медиків, які оглядатимуть нещасних пізніше. Найкраща новина – Феделін уже в опіковому центрі Маямі.

Завтра Марк планує вилетіти до Америки. Але я повірю у це, тільки коли побачу його..."

Лист від Марка 30 січня
"Доктор Ремптон розповідає, що дістався додому, поновив роботу в клініці, але думками постійно повертається на Гаїті. Сподівається повернутися туди згодом, можливо, з кимось із членів своєї сім’ї. Маю надію, що трагедія на острові стане приводом і для політичних рішень та початку реформ. Дякую всім за вашу підтримку та молитви..."

Теги: Гаїті, Марк Ремптон, землетрус, Корваліс, лікарі. постраждалі

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати