- Коли головним тренером "Чорноморця" був Віктор Гришко, я регулярно грав, у третьому матчі навіть зумів забити м'яч у ворота "Таврії", - розповідає про свої справи в "Чорноморці" чорногорський новобранець "Закарпаття" Мірко Райчевіч...
- Одним словом, все було здорово. Але з тих пір, як в команду прийшов Андрій Баль, я практично перестав виходити на поле. Не знаю навіть, чому так сталося. Роль запасного, ясна річ, мене не влаштовувала, адже я хочу виступати за свою збірну, а для цього потрібна постійна ігрова практика. Загалом, коли у мене з'явився варіант з "Закарпаттям", я довго не думав.
- Намагалися поговорити з Балем щодо своїх перспектив в Одесі?
- Не впевнений, що це допомогло б. Я читав деякі його інтерв'ю, у яких він говорив, що задоволений тим, як я працюю на тренуваннях, як я стараюся, але шансу мені, по суті, так і не дав. Але я не ображаюся. У нього своє бачення футболу, своя схема гри, в якій мені, судячи з усього, не було місця. Він тренер, результат вимагають з нього, і йому видніше, якими засобами досягати поставленої мети.
- Були ще інші пропозиції?
- У російську Прем'єр-лігу міг поїхати, але я вирішив залишитися в Україні. Мені подобається жити і працювати у вашій країні.
- Ви ще перебуваєте на перегляді або вже стали повноправним членом команди?
- Ні те, ні інше. Мене однозначно беруть, але ще не улагоджені деякі формальності з підписанням контракту.
- Які перші враження від нового колективу?
- Мене тут дуже тепло прийняли. До того ж я не можу сказати, що потрапив в абсолютно незнайоме середовище. Деяких хлопців я вже давно знаю. З Вадимом Болоханом і Рубеном Гомесом грали ще в "Зорі", а з Сашком Тришовичем взагалі дружимо.
- Знаєте вже своїх конкурентів за місце в основному складі?
(Тут Райчевіч звернувся на своїй мові до сидячого поруч Тришовича, з вуст якого прозвучали прізвища Платонова, Микуляк і Гомеса). - Так-так, точно, з цими хлопцями я вже познайомився (посміхається).
- Вас чекає серйозна конкуренція. Чи не боїтеся її?
- Я впевнений у своїх силах, дуже хочу грати - це найголовніше. Буду добре працювати, впевнений, тренери не будуть мене маринувати в запасі.
- Ви їхали в клуб, який бореться за виживання. Не боїтеся пониження у класі?
- Про це навіть не думаю. Я приїхав в Ужгород, щоб допомогти команді видертися з підвалів турнірної таблиці і докладу до цього максимум зусиль. У "Закарпаття" зібрався хороший колектив, у нас є пристойні гравці і велике бажання залишитися в Прем'єр-лізі. Якщо на нашому боці буде трохи везіння - думаю, все у нас вийде.
- В Україні ви вже попрацювали не з одним тренером. Що можете сказати про свого нинішнього наставника? Не дивує його емоційність?
- Ми на це не звертаємо уваги. Знаємо, що таким чином наставник намагається розпалити в нас вогонь. Насправді Ігор Васильович дуже добра, порядна та відкрита людина. Під його керівництвом я пропрацював лише кілька днів, але вже можу сказати, що з ним працювати дуже цікаво.