Як закарпатський журналіст пробував продати свій голос на виборах

Зацікавившись, знайшов спеціальний сайт, який запустили восени з конкретною метою – створити майданчик, на якому можна торгувати голосами. І вирішив влаштувати невеличкий журналістський експеримент.

Більшість користувачів, які ознайомлювалися з цим сайтом, були переконані, що це мильна булька, чиясь дотепна витівка. Але вразив масштаб, із яким цей жарт переріс у реальність, і та величезна громада людей, котрі залишили повідомлення про готовність продати голос. Готовність сотень людей продавати власні голоси та ще й вказувати свої телефонні номери мене обурила (дехто обіцяв продати й голоси родини, а найспритніші навіть були готові надати всі потрібні паспортні дані груп із 100, 200 і навіть 500 людей). Порадувало хіба те, що знайшлося й чимало українців, котрі таких запроданців ганьбили на тому ж сайті, не надто добираючи виразів.

Отож п’ять хвилин – і на сайті з’являється ще одне оголошення такого змісту: "Продам голос в Ужгороді. Ціна – 100 $. Дзвонити після 18.00". Спочатку я вказав тільки номер телефону, а згодом на інших таких "торговицях" залишав і електронну адресу. Може, штабісти когось із кандидатів "шифруються" і їм буде простіше спілкуватися епістолярно? Вартість совісті, яку виставляв на продаж, я визначав маркетинговим шляхом: вивчав пропозиції інших і визначав середню ціну. До слова, українці оцінювали свої голоси по-різному: від 200 гривень до 1000 доларів. Жартівливі суми у мільйон євро до уваги брати не будемо.

Минув день-другий, а жодного дзвінка так і не надійшло. Розчарований, я виділив для свого експерименту ще кілька годин часу і залишив повідомлення подібного змісту ще на десяткові сайтів, у коментарях до публікацій про вибори. Бо ж навколо тільки й говорили про купівлю голосів, а мій чомусь нікого не цікавив! В Ужгороді, приміром, розказували, що студентам наживо пропонували від 150 до 700 гривень за голос. Щоправда, бодай когось одного, хто б пропонував або отримав ці гроші, я так і не знайшов.

Зате схема купівлі голосів виявилася відомою багатьом. Спочатку "продавець" надсилає "покупцеві" SMS-повідомлення або лист електронкою, в якому вказує паспортні дані, номер ідентифікаційного коду й мобільного телефону. Після цього він експрес-переказом отримує половину суми, про яку домовлено з покупцем. У день виборів на мобільний приходить SMS з іменем кандидата, за якого слід голосувати. У кабінці треба сфотографувати на мобільний "правильно" заповнений бюлетень, надіслати це фото замовнику й тоді надходить другий "транш".

Деякі "покупці" заманювали виборців обіцянкою бонусу розміром 100 гривень, якщо кандидат переможе. А один із підрядників штабу котрогось із кандидатів навіть заохочував подвійним бонусом "у день, коли наш президент прийме присягу на вір­ність народу України"! Ось такий бізнес...

Минали дні, до виборів залишалося все менше часу, а мені так ніхто й не зробив жодної пропозиції. Очевидно, я надто дорого оцінив свій голос, – подумалося. За день до виборів стало зрозуміло, що треба брати бика за роги й активніше просувати свій продукт. Тому на адресу angel_pr@i.ua (саме сюди просили писати всіх, хто готовий продати голос) надійшов лист, у якому Ярослав із Ужгорода пропонував обговорити ціну, яка влаштовує "покупця". Однак ні листом, ні телефоном відповіді так і не надійшло. Ніхто не відгукнувся й на поперед­ні пропозиції, розміщені на багатьох сайтах.

Отож із чистим сумлінням у неділю я виконав свій громадянський обов’язок. А вже у вівторок, набравши адресу згадуваного сайту-біржі, побачив на моніторі заставку, в якій повідомлялося, що доступ до ресурсу блоковано. Мабуть, СБУ нарешті прокинулася...

Теги: вибори, продати голос,

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати