Законодавчі авантюри можуть ускладнити охорону нашої природи

Подібні приклади є, зокрема, і в сфері охорони довкілля. Про деякі нинішні екологічні проблеми можна було б забути, якби ми мали продумані закони й стабільну прогнозовану владу.   

У цій публікації хочемо акцентувати увагу тільки на одному моменті. Сьогодні органи місцевого самоврядування лише частково використовують кошти, які надходять до місцевих фондів охорони навколишнього середо­вища. Наразі близько мільйона гривень залишаються неосвоєними, "висять" на рахунках сільських і селищних рад. А все через недосконалість законодавства. Ба більше: в проекті державного бюджету на наступний рік передбачено суттєві зміни: пропонується всі 100 % збору за забруднення навколишнього середовища відраховувати сільським, селищним та міським радам.

Постає логічне питання: хто і як у разі таких змін фінансуватиме загальнодержавні й обласні природоохоронні програми? Якщо всі кошти залишатимуться на місцях, а до обласного й державного бюджету відрахувань не буде, звідки знайдуться гроші на відповідні програми? Останнім часом багато говориться про те, що треба надавати місцевому самоврядуванню більше повноважень. Це правильно. Утім не треба забувати й давню приказку про те, що одна голова добре, а дві (а три й поготів) ліпше.

Начальник державного уп­равління охорони навколишнього природного середовища Андрій Погорєлов переконаний, що схема використання фінансових ресурсів на природоохоронні заходи працює неефективно. Так, згідно зі статтею 46 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" кошти від збору за забруднення довкілля розподіляються між місцевими (сільськими, селищними, міськими), обласними та Державним фондами охорони навколишнього природного середовища. Причому цього року співвідношення таке: 20 % залишається на місці, половина коштів надходить до області, і 30 % направляється до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища. Проте якщо з двох останніх постійно фінансуються природоохоронні програми як державного, так і обласного рівнів, то місцеві органи влади свої можливості не використовують. 

"Проблема в тому, що, коли ці гроші розподіляються по сільських і селищних радах, вони розпорошуються, – пояснює Андрій Вікторович. – У більшості сільрад окремо суми невеликі – від 100 до 2000 гривень на місяць. Звичайно, за такі гроші не влаштуєш якогось природоохоронного заходу.

Головний еколог краю каже, що керівники сільрад часто й не знають, як використовувати ці кошти. На природоохоронний захід треба підготувати кошторисну документацію, виготовити проект. Тому й немає результативного використання фінансів. Якби фонди формувалися хоча б на рівні районного бюджету, то можна було б ефективно оперувати більшими сумами. Районна влада в такому випадку могла б спільно з сільськими і селищними радами вирішувати, кому і які суми потрібні.

Зауважимо, що йдеться про немалі гроші, яких часто дуже не вистачає для вирішення тої чи тої проблеми. За інформацією заступника начальника відділу економіки управління екології Володимира Жорника, торік до міських, селищних і сільських фондів надійшло майже 550 тисяч гривень збору і 530 тисяч гривень штрафів за шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства. І це при тім, що торік до місцевих фондів відраховувалося тільки 10 % загальної су­ми надходжень. Цього ж року станом на 1 вересня до місцевих фондів уже надійшло 704 тисячі гривень збору і 321 тисяча гривень штрафів за шкоду довкіллю. Загалом до всіх фондів за вісім місяців нинішнього року надійшло понад 3,5 млн грн (торік ця сума становила 6 мільйонів).

Тому й видається ризикованою справою віддавати з наступ­ного року такі великі гроші місцевим радам, які здебільшого не будуть готовими їх освоїти.

"СЗ "Паланок" поцікавився, як визначатимуть заходи, котрі слід проводити насамперед, і хто буде стежити за тим, щоб кошти з фондів охорони навколишнього природного середовища використовувалися на виконання природоохоронних програм?

"У законі "Про охорону нав­колишнього природного середовища" передбачено, що розподіл коштів за використання природних ресурсів провадиться відповідними обласними радами за поданням нашого управління, – каже Андрій Погорєлов. – Якщо пропоновані зміни до бюджету приймуть, то ми будемо працювати з місцевими радами, аби вони ухвалювали положення про фонд, приймали програми й затверджували конкретні заходи. Будемо давати їм рекомендації. Якщо в селі погані очисні споруди й забруднюються поверхневі води, то пріоритетом має бути ремонт очисних споруд, якщо є проблеми зі сміттям – треба передовсім створювати сміттєзвалище".

Зауважимо, що законодавство забороняє витрачати "екологічні" гроші на інші потреби. Вони можуть використовуватися тільки на цільове фінансування природоохоронних і ресурсоощадних  заходів, а також на про­тидію впливу забрудненого довкілля на здоров’я населення. Хоча насправді в наших реаліях можливе все. Однак управління охорони навколишнього природного середовища не має права інспектувати цільове використання коштів. Це – повноваження КРУ та інших контрольних структур.

 Зрозуміло, що кожен голова сільради захоче, аби на рахунку було вп’ятеро більше "екологічних" грошей, ніж є нині. При цьому не надто перейматиметься, чи має він можливість і вміння скористатися цими коштами на благо громади. Не хотілося б, аби така законодавча авантюра з політичним забарвленням перетворилася на проблему для охорони природи усієї України.

Теги: екологія, авантюри, охорона природи, довкілля, фінанси,

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати