Вийшла друком монографія "Історична думка на Закарпатті епохи національного відродження (кінець XVIII- cередина ХІХ століття)"

 Дана книжка є узагальненням мінімум шести попередніх публікацій, проміжним підсумком багаторічних досліджень закарпатського історіографа. У її першому розділі дається загальна характеристика епохи, у наступних семи розділах характеризуються одинадцять наших будителів від А.Бачинського до О.Духновича. У додатках же уміщено сім історичних текстів І.Орлая, І.Фогарашія, Ю.Венеліна і О.Духновича, а також офіційні документи щодо подорожі Ю.Венеліна у Болгарію.  Раніше вони були практично недоступні для масового читача, тепер же він сам може оцінити рівень названих авторів.

Насичене фактажем дослідження скупими строгими мазками відтворює доволі яскраву картину суспільної думки на Закарпатті, тогочасних ідейних зіткнень і різноголосся, подає колективний портрет наших будителів-істориків. На правому фланзі бачимо монументальну фігуру єпископа Андрія Бачинського, 200-річчя від дня смерті якого відзначатимемо наприкінці цього року. Тяжко переоцінити значення  цього діяча для просвіти, більш того – для відродження нашого народу, зведеного до середини XVIII ст. на рівень етнографічної маси. Це фігура ренесансного масштабу, яка відіграла переломну роль в етнічній історії наших предків. Його ставка на загальну початкову освіту (відкрито школи практично у кожному селі) і підтримка найталановитіших юнаків, для здобуття середньої і вищої освіти, виявилася єдино правильною у тих умовах. Безпосередні наступники А.Бачинського, виховані ним самим, змогли продовжити його курс. Але подальші владики вже не завжди відповідали висоті свого сану і могли бути духовними вождями народу. Серед усього іншого А.Бачинський прекрасно розумів значення історичної пам’яті для збереження етнічної ідентичності, для тяглості церковної традиції. Тому він став засновником величезної єпархіальної бібліотеки і архіву, котрий належним чином не опрацьовано і по сьогодні. Частково ці студії здійснює Д.Данилюк, показуючи нам нові риси хрестоматійного образу.

Далі показане наступне покоління інтелектуалів, котрим так чи інакше протегував  владика. Саме вони роблять перші спроби перейти від літописання, від фіксації історичних фактів до їхнього осмислення, тлумачення. Маємо на увазі  Д.Бабілю, І.Пастелія, В.Довговича з його гостро полемічною, етнографічною розвідкою, спрямованою на утвердження самобутності своїх одноплемінників, їхнє право на гідне місце під сонцем. Фактично його етнографічний нарис став першою гучною декларацією закарпатських русинів на тему "І ми в Європі" – тим ціннішим, що був написаний членом-кореспондентом Угорської академії наук, визнаним у тодішньому науковому співтоваристві. Д.Данилюк розкриває, у дискусії з якими угорськими авторами формувалися погляди наших давніх істориків, що робить огляд більш драматичним, насичує його конкретними образами персонажів-протагоністів.

Особливу увагу приділено Йоаникію Базиловичу – авторові "Короткого нарису фундації Федора Корятовича", першої  друкованій історії Мукачівської єпархії. Оперта на численні грамоти  монастирського архіву, які було перемежовано короткими коментарями, ця праця задала тон усій подальшій закарпатській історіографії принаймні на століття, визначила її лапідарність, фактографічність, прив’язку усіх процесів до історико-церковного стержня.   

Постать І.Орлая дещо випадає з цього ряду, бо він творив не так в рідному краї, як у Петербурзі, але саме він став відкривачем нашої землі для російського читача (у тому числі дуже вископоставленого) і для російських істориків. Якщо він десь перебільшував і передавав куті меду, то робив це задля піднесення власного наро-ду, аби бажане врешті-решт стало дійсним. Саме І.Орлай сприяв переїзду цілої когорти наших науковців і початку їхньої кар’єри у Російській імпе-рії, особливо на її українських землях.

Фігура Ю.Венеліна і досі лишається багато в чому загадковою,тому Д.Данилюк намагається додати свої окремі штрихи до цього портрету. На сьогодні Ю.Венелін потребує перш за все повного видання своєї багатої спадщини – історичної, етнографічної, педагогічної, котрої є мінімум на один товстезний том. Досі тривають суперечки, чого більше було у його поглядах – москвофільства чи українофільства (він автор праці про успадкування традицій Київської Русі "северянами" і "южанами"). Д.Данилюк схиляється до другого і аргументовано переконує читача у цьому.

Найбільше ж місця у монографії приділено М.Лучкаю, чий 220-річний  ювілей теж припадає на цей листопад. До даної дати Д.Данилюк готує відповідну наукову конференцію. Ця постать цілком заслуговує на те, оскільки є автором своєрідного історіографічного епосу "Історія карпатських русинів", де тісно, переплелися, як і в Гомера, історичні реалії з красивими міфами. Це була романтична юність нашої історіографії з її молодечим максималізмом, безкомпромісністю, полемічним запалом, громаддям фактів, нестримним прагненням розбудувати свій, ні на що не схожий світ. На жаль, започатковане ще 2000 р. видання шеститомника вже багато літ гальмує на останньому томі. Сподіваємося, що ювілей стане  нагодою для зрушення справи з мертвої точки.

Монографія завершується аналізом історичних поглядів О.Духновича. На цих сторінках видатний громадсько-політичний діяч, конспіратор і скандаліст постає у дещо незвичному ракурсі вдумливого інтерпретатора історичних документів, котрий інколи суто інтуїтивним шляхом приходить до несподіваних висновків.

Звісно, творчість усіх названих авторів відображає собою ще переднауковий період розвитку крайової історіографії – перехідний від класичного літописання до науки у строгому розумінні слова. У кожного багато публіцистичності, над кожним сильно тяжіє злоба дня, велику роль відіграє орієнтація на полеміку, а не самостійно поставлені дослідницькі завдання. Але без цих студій не було би і подальшого етапу вже академічної історіографії. Більш того, мало в якій іншій області сучасної України, був у ці півстоліття такий потужний сплеск історичної думки. Усе це переконливо продемонстрував Д.Данилюк. Він далеко не закрив тему, багато питань тільки поставлено і чекає на свої майбутні відповіді. Монографія відкрита у майбутнє.

Теги: монографія, книжка, Дмитро Данилюк, історичний

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати