22-річного Івана Бориса з Заріччя, якого з серпня 2022 року вважали зниклим безвісти, ...
Стало відомо про загибель в лютому під Авдіївкою Віталія Старости з Великої К...
На Закарпатті взяли під варту без права на заставу 10 учасників наркоугруповання (...
У Тересві попрощаються з полеглим Героєм Михайлом Руснаком, що більше року вв...
В Ужгороді попрощалися із полеглим Героєм Олексієм Кобцем (ФОТО)...
На Сумщині поліг Василь Цинканич з Бегендяцької Пастілі Великоберезнянської ...
22-річного Івана Бориса з Заріччя, якого з серпня 2022 року вважали зникли...
Субота, 20 квітня 2024
Апологія правового нігілізму, або Як потрапити в Ужгородський національний університет за привілеєм етнічного походження
Якщо комусь здалося, що це жарт, то змушений розчарувати: це правда, яка існує ось уже п'ять років в Ужгородському національному університеті (далі УжНУ).
Рецепт простий: будь-який вищий навчальний заклад, розташований в місцях компактного проживання національних меншин, а це практично на всій території України, укладає із пересічною громадською (можливі варіанти – політичною, релігійною чи ще якоюсь) організацією договір про підготовку випускників загальноосвітніх шкіл з недержавною мовою навчання і – успіх у кишені.. Вуз рахує переказані із-за кордону цій організації гроші, уряд рапортує перед сусідами про виконані домовленості, випускник неукраїнської школи вступає до вишу на державне місце навчання на пільговій основі, власне, радіють усі. Шкода тільки, що поляки в Галичині і на Волині, румуни на Буковині, татари в Криму, а росіяни і євреї по цілій Україні ще не відають, як можна носіїв своєї національності "пропхати" на безкоштовне навчання до університетів за привілеями етнічного походження.
Досвід можна запозичити з історії "завоювання" УжНУ однією з угорських громадських організацій на Закарпатті на шкоду іншій. Репрезентувати освітні інтереси 151,5 тис., або 12,1% населення області (за переписом 2001 р.) з метою перекрити фінансові потоки з Угорщини для Закарпатського угорського інституту ім. Ференца Ракоці ІІ в Берегові взялася Демократична Спілка угорців України (далі ДСУУ).
Є, правда, в цій дивовижній історії маленька неприємність: вступ на навчання за етнічною, мовною, релігійною чи будь-якою іншою (за винятком тих категорій населення, які визначені відповідними законами) суперечить чинному законодавству України, а подібні експерименти (або, як це неподобство називають його хресні батьки й хрещеники в УжНУ – "непогана ідея") загрожують національній безпеці та територіальній цілісності держави і тягнуть за собою адміністративну та кримінальну відповідальність одразу за кількома статтями.
Ціна питання
Інституціалізація цієї історії охоплює період від 2003 до 2005 р. Виходячи з Протоколу ХІІ засідання змішаної українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин від 26 вересня 2003 р. УжНУ було рекомендовано розглянути питання про доцільність створення кафедри історії Угорщини.
Для відкриття такої кафедри на прохання (а з огляду на ту політичну ситуацію може і під тиском) народного депутата України, голови ДСУУ, члена СДПУ(о) Іштвана Гайдоша, ректор УжНУ Володимир Сливка у листі від 19 листопада 2003 р. просить міністра освіти і науки, теж "об’єднаного соціал-демократа", Василя Кременя, у плані прийому на 2004/2005 навчальний рік додатково виділити 10-15 місць за державним замовленням зі спеціальності "історія" для випускників шкіл з угорською мовою навчання. Як наслідок, обсяг державних місць, виділених на підготовку істориків на історичному факультеті (денна форма навчання) зріс з 30 (у 2003) до 50 у 2004 р.
Зрозуміло, що ні в Обсягах державного замовлення, ні в Правилах прийому до УжНУ у 2004 р. про конкурсний відбір та порядок зарахування за мовною чи етнічною ознакою – ні пари з вуст, як і ніякої угорськомовної групи з 10-15 студентів на історичному факультеті у 2004 р. не було сформовано.
І це зрозуміло: не буде ж Міністерство освіти і науки порушувати 24-у статтю Конституції України, яка стверджує, що "Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, за мовними або іншими ознаками"[1], порушення якої тягне за собою відповідальність за 183-ю статтею Кримінального кодексу України.
Насправді кафедру історії Угорщини було відкрито лише після того, як 11 квітня 2005 р. УжНУ і ДСУУ підписали Договір про співпрацю за № 1/21-08, в якому йшлося про намір створити на історичному факультеті кафедру історії Угорщини та євроінтеграції, а в перспективі – окремий факультет.
Серед обов’язків сторін звертають на себе увагу принаймні два моменти: УжНУ зобов’язується "при вступі в Університет абітурієнтів проводити вступні іспити угорською мовою"(!) та "забезпечити прийом 20 студентів по державному замовленню"(!), а ДСУУ – "провести часткове(!) фінансування ремонтно-будівельних робіт у розмірі 600 тис. грн.".
УжНУ своє зобов’язання, хоч і усупереч чинному законодавству, виконує, чого не сказати про ДСУУ. Університет від 2005 р. втілює свої обіцянки "не частково", а систематично. Та незважаючи на цю "дрібницю", 19 квітня 2005 р. наказом ректора Миколи Вегеша на історичному факультеті з 1 травня 2005 р. було відкрито кафедру історії Угорщини та європейської інтеграції.
Козирна "шістка"
Оскільки на подібний правовий нігілізм ніхто не звернув уваги, УжНУ і ДСУУ вирішили продовжити свою тісну співпрацю, підписавши 10 квітня 2007 р. Договір № 6 (так випливає із номенклатури оформлення Договору; виходить він є шостим по рахунку між цими двома організаціями)(!).
Так само, посилаючись на Протокол ХІІ змішаної українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин від 26 вересня 2003 р. та ховаючись під парасолю інтеграції України до Європейського Союзу, сторони домовилися створити на математичному факультеті УжНУ кафедру математики з угорською мовою викладання, а в перспективі – окремий факультет.
Університет взяв на себе ті самі зобов’язання, що і у випадку з відкриттям кафедри історії Угорщини: "при вступі в Університет абітурієнтів проводити вступні іспити угорською мовою"(!) та "забезпечити прийом 10 студентів по державному замовленню"(!). ДСУУ ж взяло на себе зобов’язання "провести часткове фінансування ремонтно-будівельних робіт у розмірі 500 тис. грн. – у 2007 році та 500 тис грн. – у 2008 році".
Чи весь мільйон гривень перераховано в УжНУ стверджувати важко. Можливо це станеться лише тоді, коли буде відкрито окремий факультет. Уже другий угорський(!).
Але цього разу керівництво університету допустилося грубої професійної помилки: відкриття кафедри математики, як і в майбутньому окремого факультету з угорською мовою навчання, не передбачено Протоколом ХІІ змішаної українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин від 26 вересня 2003 р., а отже, законність укладеного загадкового Договору № 6 є досить сумнівною.
Змісту Протоколу ХІІ змішаної українсько-угорської комісії керівництво університету просто не читало(!). Що ж до вступу і формування в університеті студентських груп за мовно-етнічним привілеєм, то даруйте це не "непогана ідея", а рудимент середньовічного університетського сервілізму.
Цікаво, скільки існує в сучасному Європейському Союзі, членом якого є Угорщина і куди так поривається вступити Україна, таких прикладів? Скажімо, для сицілійців в Італії, басків чи каталонців у Іспанії, бритів у Франції, баварців у Німеччині, або ж угорців у Румунії, українців і угорців у Словаччині чи словаків і румунів в Угорщині? До університету вступає абітурієнт незалежно від кольору шкіри, громадянства, расової, релігійної, національної, сексуальної чи ще там якоїсь видуманої приналежності, а згідно рейтингу своїх знань і тих соціальних пільг, які визначені законодавством. До таких, як це не виглядатиме парадоксально для керівництва УжНУ, випускники угорськомовних шкіл не належать!
Що ж до формування комплексу неповноцінності в останніх, то воно пояснюється лише одним: відсутність якісних, конкурентноздатних знань з державної української мови та історії України, які в більшості випадків викладаються в школах на угорській мові(!), змушує їхніх "покровителів" апелювати до захисту прав національних меншин, а насправді за кошти з Угорської Республіки просувати випускників угорськомовних шкіл на навчання за бюджетні місця України на основі незаконної пільги. Тому для чого конкурувати з неугорськомовними абітурієнтами, коли за сумнівними з правової точки зору схемами та під прикриттям добросусідських українсько-угорських відносин можна навчатися за бюджетні кошти, маючи для цього не високий бал у сертифікаті зовнішнього незалежного оцінювання Українського центру оцінювання якості освіти, а всього лише атестат загальноосвітньої школи з угорською мовою навчання. Зрозуміло, що такий документ може мати і необов’язково етнічний угорець.
Правові каламбури
Новий струмінь правового нігілізму вніс Протокол ХІІІ засідання змішаної українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин, підписаний у Будапешті 17 липня 2007 р. Критичний аналіз його дивовижного змісту було зроблено мною у статті "Капітуляція – перед ким? "Несвоєчасні" роздуми про сучасні українсько-угорські відносини", оприлюдненій в Інтернет-виданні "Закарпаття online" 18 серпня 2008 р. (постійна адреса статті: http://zakarpattya.net.ua_news_26163.html) та у закарпатській обласній газеті "Трибуна" 6 вересня 2008 р.
У цьому протоколі, крім іншого, в наказовій формі йдеться: "Українській Стороні забезпечити виділення державного замовлення для підготовки спеціалістів з історії (кафедра історії Угорщини та європейської інтеграції), математики, журналістики відповідно до укладеної угоди між Ужгородським національним університетом та Демократичною Спілкою угорців України".
Якщо про множинність угод між УжНУ і ДСУУ не йдеться, то зі змісту тих двох договорів, що були підписані у 2005 та у 2007 рр. про журналістику не йшлося ані слова(!).
Так само незрозумілим є, для підготовки кого саме слід забезпечувати виділення державного замовлення. Якщо дотримуватися тексту протоколу, то всі набори угорськомовних "бакалаврів" за напрямком підготовки "історія" від 2005 р. є незаконними. Адже йдеться суто про "спеціалістів", тобто наступний освітньо-кваліфікаційний рівень після "бакалаврів".
Що ж стосується підготовки спеціалістів з математики, то навіть незрячий помітить, що домовленості між університетом і ДСУУ випередили міждержавний Протокол ХІІІ засідання змішаної українсько-угорської комісії на цілих п’ять місяців. Отож юридичних підстав для підписання договору у квітні 2007 р. на предмет відкриття кафедри математики, а в майбутньому – окремого факультету – не існувало жодних. Адже в попередньому протоколі, на який посилаються УжНУ і ДСУУ, – суцільне мовчання.
Викликає здивування і наступне некомпетентне формулювання пропозиції на тривалу перспективу про підготовку випускників середніх шкіл з угорською мовою навчання за кошти державного замовлення "спеціалістів з історії Угорщини, європейської інтеграції, математики і журналістики в Ужгородському національному університеті".
І річ тут зовсім не в тому, що в Україні (в т.ч. в УжНУ) бракує спеціалістів з історії Угорщини та євроінтеграції. Проблема в іншому: згідно номенклатури напрямків і спеціальностей, затверджених Кабінетом Міністрів у листопаді 2007 р., таких спеціалістів в Україні не готують.
Натомість оптимістам "непоганої ідеї" в УжНУ через "дрібну" правову казуїстику в міждержавних угодах, не слід падати у відчай. Протокол ХІІІ засідання змішаної українсько-угорської комісії рекомендує українській стороні "сприяти виділенню цільових направлень до вступу на юридичний та медичний факультети Ужгородського національного університету випускникам середніх шкіл з угорською мовою навчання".
Дивно, що ще досі для реалізації наведеної рекомендації УжНУ і ДССУ не підписали відповідного договору, а то б уже йшлося про ще дві кафедри, а в перспективі – про ще два факультети(!), сформовані всупереч законодавству за етнічною ознакою.
Але, хто знає – "все тече, все змінюється", як казав мудрий Сенека. Тим більше, що у своєму листі від 19 жовтня 2007 р. віце-прем’єр-міністр Дмитро Табачник просив Держкомнацрелігій (Попов Г.Д.), центральні органи виконавчої влади та Закарпатську ОДА (Гаваші О.О.) "забезпечувати державне замовлення для підготовки фахівців з історії, математики і журналістики відповідно до укладеної Угоди між Ужгородським національним університетом та Демократичною Спілкою угорців України".
Одна проблема: "забезпечувати" потрібно не порушуючи чинного законодавства. Але керівництво університету витлумачило це тривіальне прохання віце-прем’єра як доручення Кабінету Міністрів! Таке можливе в обхід Міністерства освіти і науки.
Правовий каламбур має місце і в "Інформації Ужгородського національного університету про хід виконання Протоколу ХІІІ засідання Змішаної Українсько-Угорської Комісії з питань забезпечення прав національних меншин за 2007–2008 роки" від 26 березня 2008 р.
Так, керівництво УжНУ зізнається, що "держзамовлення на спеціальність "Історія" становить 50 осіб, в тому числі щороку 20 місць держзамовлення виділяють особам угорської національності"(!). Ось так – з ректорського плеча 40% угорцям, при їх 12% чисельності населення на Закарпатті, а всім решта абітурієнтам – 60%. Богу дякувати, що не навпаки.
Грабунок серед білого дня
Інакше як грабунком серед білого дня неугорськомовних абітурієнтів/студентів історичного факультету подібні дії керівництва університету назвати важко.
Беззаперечним залишається одне: університет зізнається, що своїми діями під час вступу проводить паралельний конкурс для зарахування за національною ознакою. Одночасно, УжНУ "взято до уваги рекомендації Змішаної Українсько-Угорської комісії щодо сприяння по зарахуванню випускників середніх шкіл з угорською мовою навчання на юридичний та медичний факультети".
Чому ще керівництво УжНУ в союзі з ДСУУ не реалізувало цієї "рекомендації" на такі престижні факультети, як юридичний і медичний, залишається загадкою. Не виключено через те, що дехто на історичному факультеті торік підняв "несвоєчасний" галас.
Не менш оригінальною, з точки зору правового нігілізму, виглядає й переписка між МОН України і керівництвом УжНУ у квітні 2008 р. Так, департамент вищої освіти за підписом Я.Я. Болюбаша "на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 19.10.07 №33838/4/1-07 щодо виконання Плану заходів з реалізації положень Протоколу засідання Змішаної Українсько-Угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин" просить УжНУ надати інформацію, крім іншого, на питання: "Забезпечувати державне замовлення для підготовки фахівців з історії, математики і журналістики відповідно до укладеної Угоди між Ужгородським національним університетом та Демократичною спілкою угорців України" (пункт 12) і "Створити в Ужгородському національному університеті кафедри математики з угорською мовою викладання та відкрити гуманітарно-природничий факультет з угорською мовою навчання" (пункт 29).
Відповіддю керівництва УжНУ департаменту вищої освіти МОН став той самий текст "Інформації…", що і заступнику голови Закарпатської ОДА В. Гоблику від 26 березня 2008 р. Отож, всього лише на специфічне "доручення" уряду України УжНУ звітує перед МОН про "забезпечення державного замовлення" відповідно до укладеної між ним і ДСУУ угоди. Що на це сказати – дива та й годі!
Черговим правопорушенням, на цей раз із одночасною фальсифікацією урядових доручень і міжнародних протоколів між Україною і Угорщиною, став лист-прохання начальника управління освіти і науки Закарпатської ОДА Юрія Герцога на ім’я ректора УжНУ Миколи Вегеша від 17 червня 2008 р.
На виконання доручення Кабінету Міністрів від 19 жовтня 2007 р. № 33838/4/1-07 "щодо виконання Плану Заходів з реалізації положень Протоколу ХІІІ засідання Змішаної Українсько-Угорської Комісії з питань забезпечення прав національних меншин (пункт 29 Плану Заходів) управління освіти і науки облдержадміністрації просить Вас звернутися з клопотанням до Міністерства освіти і науки України щодо виділення УжНУ 10 додаткових місць державного замовлення зі спеціальності "математика" та 10 додаткових місць державного замовлення зі спеціальності "фізика" в межах діючих ліцензій для підготовки спеціалістів-педагогів для угорськомовних шкіл".
Документ, на який посилається Ю.В. Герцог, у пункті 29 звучить наступним чином: "Створити в Ужгородському національному університеті кафедру математики з угорською мовою викладання та відкрити гуманітарно-природничий факультет з угорською мовою навчання". Ні про жодні додаткові місця державного замовлення з названих спеціальностей ні в "дорученні Кабінету Міністрів", ні в Протоколі ХІІІ засідання змішаної українсько-угорської комісії не йдеться.
Про спеціальність "математику" та відповідну кафедру говориться лише в дивовижному Договорі № 6 між УжНУ і ДСУУ, а про підготовку "фізиків" взагалі не йшлося в жодному з обговорюваних досі міждержавних протоколів і міжвідомчих документів.
Проте з відповіддю керівництво УжНУ не забарилося: вже 19 червня 2008 р. в листі до міністра освіти і науки І.О. Вакарчука, посилаючись (чомусь!) на Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні" від 20 березня 2008 р. та вище згадуване "доручення Кабінету Міністрів" щодо виконання Протоколу ХІІІ засідання змішаної українсько-угорської комісії та листа управління освіти і науки Закарпатської ОДА, просить задовольнити ініціативу Ю. Герцога.
Таким чином, через маніпулювання урядовими документами і службову недбалість посадовими особами Закарпатській ОДА та УжНУ започатковано реалізацію прохань пересічної громадської організації – ДСУУ по лінії "математики", ну а "фізика", що вперше згадується у листі Ю. Герцога – це вже витвір власного виробництва (!).
Ризикну припустити, що в Україні рівень професійної компетентності посадових осіб в останні роки різко впав, бо підбір проводиться не за професійною придатністю, а політичною належністю/лояльністю. Тому можна матеріалізувати будь-яку "непогану ідею". Було б тільки за що, кому і для кого.
Наказ "без копій"
Після серії підтасувань службових документів настала черга відкриття в УжНУ гуманітарно-природничого факультету з угорською мовою навчання фахових дисциплін. Щодо формальної передумови його створення, то нагадаємо, що терміновості в цьому "угорському завоюванні" УжНУ не було ніякої.
У Протоколі ХІІІ засідання змішаної українсько-угорської комісії (вересень 2007 р.) питання про відкриття гуманітарно-природничого факультету з угорською мовою навчання розміщено в частині "пропозицій на тривалу перспективу" (пункт 7), а не серед пріоритетних рекомендацій.
Та й зі змісту договорів між УжНУ і ДСУУ (2005, 2007 рр.) окремо історичний та окремо математичний факультети з угорською мовою навчання партнери домовились відкрити у "перспективі".
Неважко здогадатися, що більше вплинуло на поквапливість керівництва УжНУ щодо створення даного факультету вже в червні 2008 р. – підписаний вісім місяців перед тим (вересень 2007 р.) Протокол ХІІІ засідання змішаної українсько-угорської комісії чи все таки дивовижний Договір № 6, укладений між УжНУ і ДСУУ у квітні 2008 р.?
Чому так сталося, теж зрозуміло: ректор дав слово Іштвану Гайдошу(!), а за слова треба відповідати. Тим більше, що уся ця оборудка, певен, не позбавлена "подвійного дна".
Відтак 19 червня 2008 р. з порушенням чинного законодавства у питанні "різне" порядку денного Вченої ради Ужгородського національного університету її головуючим без всякого обговорення було поставлено на голосування "створення геманітарно-природничого факультету з угорською мовою навчання фахових дисциплін". Це не описка, а дослівна цитата з Витягу з протоколу № 6. Підстава – "на виконання Доручення Кабміну України та листа управління освіти і науки Закарпатської ОДА".
У зв’язку з відсутністю дотримання процедури, проти створення цього факультету, що ставився на голосування головуючим Вченої ради проректором Сливкою О.Г. "на прохання ректора Університету М.М. Вегеша", голосували декани історичного та філологічного факультетів.
Незважаючи на це, наступного дня ректором УжНУ було підписано наказ за № 93/01-03 "Про створення гуманітарно-природничого факультету з угорською мовою викладання фахових дисциплін" з наступним формулюванням: "1. Створити з 01 вересня 2008 р. гуманітарно-природничий факультет з угорською мовою навчання фахових дисциплін за рахунок кафедр історії Угорщини та європейської інтеграції історичного факультету та угорської філології філологічного факультету".
Крім того, деканам фізичного і математичного факультетів наказувалося "провести необхідну роботу, з метою створення кафедри природничих дисциплін".
Будучи завідувачем кафедрою історії Угорщини та європейської інтеграції (з червня 2006 р.) і деканом історичного факультету (з квітня 2005 р.), я не міг залишатися байдужим до структурних змін в університеті, позаяк вони мене стосувалися і як декана, і як завідувача кафедрою.
Оскільки цей наказ від 20 червня 2008 р. було зареєстровано в канцелярії УжНУ з приміткою "без копій", виконувати його не міг жоден із деканів, яких стосувалася реорганізація у зв’язку з створенням нового факультету. Свідченням цьому є відсутній підпис у журналі реєстрації вихідної документації канцелярії УжНУ про отримання копії притриманого від "чужих" очей таємничого наказу.
Лише після мого офіційного звернення до ректора 8 липня 2009 р. я його нарешті отримав разом з іншими відомчими документами аж 7 серпня 2009 р.(!). Та за останній рік відбулося багато змін, про які варто поговорити окремо. Апологія правового нігілізму в УжНУ має лінеарний вигляд одразу після приходу до влади "борців" з тіньовими схемами і "будівничих" правової держави.
Спитай "у Берегові"
Як і у всі попередні роки, починаючи від вступної кампанії 2005, на 20 місць, незаконно виділених для угорськомовних випускників шкіл зі спеціальності "історія" на історичному факультеті, у 2008 р. було подано мізерну кількість заяв. Станом на 15 липня, коли було завершено прийом документів до УжНУ, на ці 20 місць було подано всього 28 заяв(!), тоді як на решту 30 місць державного замовлення – 245(!).
З огляду на те, що ці 20 місць украдені від істориків і з 1 вересня 2008 р. перекочують разом з кафедрою, яку я ще очолював, на гуманітарно-природничий факультет, наступного дня я звернувся з відповідним рапортом до голови приймальної комісії, ректора УжНУ Вегеша М.М.
Оскільки ці 20 місць з 2005 р. заповнювали винятково етнічними угорцями, а отже вони "мають" цільове призначення, то Правила прийому УжНУ стосуються і їх. Тобто зарахування проводиться відповідно до конкурсної ситуації при умові подачі двох заяв на одне державне місце.
Виходячи із поданих заяв, зарахованими могли бути лише 14 угорськомовних студентів. "В противному випадку, деканат історичного факультету, – зазначається у рапорті від 15 липня 2008 р., – вважатиме порушенням умов вступу за конкурсним відбором та дискримінацією неугорськомовних студентів...", а тому "просить переглянути квотування місць за державним замовленням під час зарахування студентів за кошти державного замовлення, виходячи з реальної конкурсної ситуації".
Керівництво приймальної комісії залишило мій рапорт без відповіді, натомість порадивши мені звернутися до ДСУУ(!). Наївно повіривши рекомендації проректора Сливки О.Г. я зателефонував, здається, помічникові І.Ф. Гайдоша С.В. Медвідю, який мене чемно вислухав і не більше того.
Вплинути на керівництво ДСУУ я попробував, зателефонувавши консулу Угорської Республіки в Ужгороді Томашу Віціану, який мене так само уважно вислухав і пообіцяв з’ясувати це питання "у Берегові". Ось так декана вищого державного закладу України його керівництво відправило "за правдою" до пересічної громадської організації та до офіційної особи іноземної держави.
У підсумку на 20 місць було зараховано угорськомовних студентів із нікчемними 259 балами, тоді як на решту 30 місць прохідний бал зупинився на позначці 353,5, склавши різницю у 94,5 бали(!). До прикладу, студенти заочники історичного факультету вступили на державні місця із 322,5 балами. Інакше кажучи, рівень знань угорських студентів дорівнює знанням істориків заочників, що забажали навчатися на контрактно-договірній основі, а таких можна було прийняти на навчання торік всіх(!).
Якби зарахування проводилося на 50 державних місць денної форми навчання, як і зазначено офіційно в Обсягах держзамовлення МОН України та оголошеннях приймальної комісії, на історичний факультет за результатами конкурсу сертифікатів, попереднього тестування і різними законодавчо захищеними соціальними пільгами категоріями, у 2008 р. поступило б всього троє студентів з угорськомовних шкіл(!). До речі, ідентичною виявилася ситуація і наступного 2009 р.
Натомість, зрозуміло, ДСУУ ніколи не буде вимагати від МОН України збільшення кількості годин на вивчення української мови чи навчання історії України державною мовою.
Але керівництву університету до того байдуже. Головне, щоб партнери з ДСУУ були задоволені, а декан зі своїм колективом, у яких на очах цинічно крадуть щороку 20 державних місць, нікуди не подінуться, адже так вирішили "на самих на верхах". Вирішили та й поготів.
Правда, наскільки ця "непогана ідея" відповідає прямій нормі Конституції України, Закону України "Про вищу освіту", щорічним Обсягам державного замовлення, Правилам прийому та іншим актам, усе ж доведеться з’ясувати.
Тим часом в УжНУ продовжили інституційне оформлення новоствореного гуманітарно-природничого факультету. Так, спочатку 29 серпня рішенням Вченої ради, а 3 вересня 2008 р. наказом ректора було вирішено "На гуманітарно-природничому факультеті з угорською мовою навчання з 1 вересня 2008 року відкрити кафедру фізико-математичних дисциплін", штатний склад викладачів якої ще й до сьогодні не є сформованим відповідно до вимог.
Окремої уваги заслуговує і такий факт. Створений наказом ректора гуманітарно-природничий факультет офіційно починав функціонувати з 1 вересня 2008 р. Однак чомусь наказ на зарахування студентів першого курсу готувався не деканом того факультету, як і залікові книжки, які підписав декан історичного факультету(!).
Інакше кажучи угорськомовні студенти офіційно вступили у 2008 р. на навчання на історичний, а не на гуманітарно-природничий факультет. Тому дії декана історичного факультету, який офіційно з наказом про створення сумнівного з огляду законності гуманітарно-природничого факультету не був знайомий, є цілком мотивованими і оправданими.
Свавільна підміна
На личинковій стадії безладу, що виник з вини керівництва УжНУ, між Україною та Угорщиною 19 вересня 2008 р. в Ужгороді було підписано Протокол XIV засідання змішаної українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин. Справедливості ради варто зазначити, що на відміну від попереднього Протоколу, на цей раз його зміст викладено більш виважено, без демонстративної приказовості, толерантно і дипломатично.
Що послужило змінити тональність членів змішаної комісії важко казати: можливо, зміна голови її української частини, а, можливо, критичний аналіз у ЗМІ та Інтернет-виданнях ХІІІ Протоколу. Але це не важливо.
Якщо з усіх 48 статей "пріоритетних рекомендацій" та "пропозицій на тривалу перспективу" ХІІІ Протокол українській стороні рекомендував, а часто демонстративно наказував – 43, з яких 29 (майже 80%) стосуються лише України, тоді як угорській стороні рекомендовано всього 19, з яких лише Угорщини стосуються всього 5, причому всі на "тривалу перспективу", то статистика XIV Протоколу значно м’якша.
Із усіх 51-ї статтей разом із 6-ма підпунктами українську частину комісії зобов’язують 25, а угорську – 14 (решта – рекомендації обом сторонам). Що ж до конкретно обговорюваної нами тут теми, то її стосується лише пункт 10 в частині "пріоритетні рекомендації", який звучить так: "Українській Стороні забезпечити виділення державного замовлення для підготовки спеціалістів з історії (кафедра історії Угорщини та європейської інтеграції), математики, журналістики відповідно до укладеної Угоди між Ужгородським національним університетом та Демократичною Спілкою угорців України".
20 жовтня 2008 р. Департамент вищої освіти МОН України звертається з листом до ректора УжНУ, в якому, на виконання згаданого "доручення Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2008 р.", просить подати пропозиції до проекту Плану заходів з реалізації Протоколу XIV засідання змішаної українсько-угорської комісії.
Перед тим, як процитувати дещо з відповіді УжНУ, зауважу, що як і у випадку з відповіддю директору департаменту вищої освіти від 9 квітня 2008 р., так і на цей раз, керівництво університету відписало підготувати відповідь начальнику відділу зовнішніх зв’язків(!) УжНУ Гойдашу Ю.Ю. Нагадаємо, що хоч мова і йде про угорськомовних абітурієнтів/студентів, вони є громадянами України. До чого тут відділ, що займається студентами-іноземцями чи відрядженнями викладачів або студентів закордон, не є зрозумілим. Можна зробити лише припущення, чи, бува, відділ (а отже, керівництво УжНУ) не погоджує свою відповідь із дипломатичним представництвом іноземної держави в Україні, приміром, Генеральним консульством Угорської республіки в Ужгороді?
Та хай там як, але відповідь керівництва університету підготовлена відділом зовнішніх зв’язків і адресована директорові департаменту вищої освіти МОН України Болюбашу Я.Я. від 5 листопада 2008 р. заслуговує бодай на окремий коментар, принаймні у двох аспектах.
УжНУ "вважає за доцільне запропонувати наступні пропозиції щодо Плану заходів з реалізації Протоколу XIV засідання Змішаної Українсько-Угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин". По-перше, щодо розділу І. Пріоритетні рекомендації. Питання освіти. П. 1 а). У тексті Протоколу він звучить так: "Комісія звертає увагу Української Сторони щодо вжиття необхідних заходів, щоб особи, які належать до угорської національної меншини України, і надалі мали можливість після закінчення загальноосвітнього навчального закладу та під час вступу до вищих навчальних закладів складати іспити угорською мовою".
На це ректор УжНУ відповідає стисло і лаконічно: "не відповідає затвердженим Правилам прийому до вищих навчальних закладів на 2009 рік". І дійсно не відповідає. Підтвердженням тому є затверджені напередодні (28 жовтня 2008 р., протокол № 16) на засіданні приймальної комісії Правила прийому до УжНУ.
Наголос на цьому аспекті робимо навмисно, щоб привернути увагу прихильників "непоганої ідеї" щодо незаконного рішення приймальної комісії 29 липня 2009 р. (детальніше про що мова піде пізніше) та взятих на себе зобов’язань УжНУ у Договорах з ДСУУ 2005 і 2007 рр.
По-друге, пропонуючи свою пропозицію (даруйте за тавтологію) щодо п. 10 в частині "пріоритетні рекомендації", який звучить так: "Українській Стороні забезпечити виділення державного замовлення для підготовки спеціалістів з історії (кафедра історії Угорщини та європейської інтеграції), математики, журналістики відповідно до укладеної Угоди між Ужгородським національним університетом та Демократичною Спілкою угорців України", керівництво університету вдалося до свідомого перекручення, а відтак підміни міждержавного протоколу. Відповіло наступним чином: "Українській стороні забезпечити виділення державного замовлення для підготовки бакалаврів, спеціалістів, магістрів з історії, математики, фізики, угорської філології, журналістики відповідно до укладеної Угоди між Ужгородським національним університетом та Демократичною Спілкою угорців України".
Оце так шедевр управлінського волюнтаризму! Не важко порівняти обидва тексти, щоб переконатися, що ні в протоколах українсько-угорської змішаної комісії (ХІІ, ХІІІ, XIV), ні в угодах між УжНУ і ДСУУ (2005, 2007 рр.) підстав таке пропонувати нема жодних. А тим більше – з акцентом на тих принципових освітньо-кваліфікаційних рівнях і спеціальностях, які підкреслені у відповіді ректора університету керівнику департаменту вищої освіти МОН України.
Спротив студентів
Проте відразу після цього з’явилася низка наказів, які безпосередньо стосуються історичного факультету. Так, 7 листопада 2008 р. наказом ректора деканів історичного, філологічного, фізичного та математичного факультетів терміном до 15 листопада 2008 р. зобов’язано "передати по акту прийому-передачі відповідну документацію (навчальні картки студентів, списки студентів, залікові та екзаменаційні відомості) виконуючому обов’язки декана гуманітарно-природничого факультету з угорською мовою навчання фахових дисциплін", а наказом ректора від 24 грудня 2008 р. тим самим керівникам факультетів наказувалося "оформити відповідними актами передачу частини контингенту студентів на гуманітарно-природничий факультет з угорською мовою навчання фахових дисциплін".
Виявляється практично цілий перший семестр 2009 р. гуманітарно-природничий факультет функціонував, так би мовити, на папері. Тим часом більшість (61 із 85-ти) угорськомовних студентів історичного факультету від вересня 2008 до лютого 2009 рр. написали на ім’я ректора заяви про своє небажання переводитися на гуманітарно-природничий факультет, мотивуючи тим, що бажають закінчити той факультет, на який колись поступали.
Заяви були передані декану історичного факультету на розгляд, оскільки ні фактично, ні юридично угорськомовні студенти-історики до 24 грудня 2008 р. не навчалися на гуманітарно-природничому факультеті. Неправильне оформлення розкладу зимової сесії, неналежне оформлення заліково-екзаменаційних відомостей, грубі порушення при складанні розкладу занять на другий семестр, розкладу перескладань (усе це викладено у рапорті на ім’я ректора від 5 лютого 2009 р.), разом із усіма вищенаведеними аргументами щодо неправомірного розподілу студентів на місця державного замовлення, незаконного відкриття та функціонування новоствореного факультету, остаточно вплинули на моє звільнення "за власним бажанням" із посади завідувача кафедри історії Угорщини та європейської інтеграції 24 лютого 2009 р.
А за парадоксальним збігом, уже 25 лютого 2009 р. віце-прем’єр-міністр Іван Васюник розписує центральним органам виконавчої влади, Закарпатській ОДА, Київській міськдержадміністрації, Національній академії наук, Академії педагогічних наук "забезпечити виконання Плану заходів з реаліз
Володимир Фенич, декан історичного факультету УжНУ
04 вересня 2009р.
Ділитись
На головну
Версія для друку
ПереслатиДодати коментар
Коментарі
Юрий 2009-09-07 / 16:39:00
З emberом не буду сперечатись навіть якщо, він стверджуватиме, що й мова в США не англійська а zimbabweійська
K5 2009-09-07 / 10:17:00
Народ! У законі не передбачено такої позитивної дискримінації. А ця історія - отсєбятіна Вегеша і команди Балоги.
ember 2009-09-06 / 22:09:00
Jurko, v USA nema derzhavnoji movy!
Avtor srattji, Fenych, kotoryj, kogda emu vygodno bylo, khvastaljsja, shto evo deda zvali, kak vengerskovo korolja.
Drug lypshyj, Ofitsiunskij, byvshij redaktor gazety SDPU(o).
Kto zdesj shum podnimaet?
kaja tselj?
Odnim slovom: zimbabwe:))
Юрий 2009-09-04 / 22:00:00
Чи мають "право" абітурієнти в США - цитаделі демократії не знати державної англійської мови і на цій підставі її не вивчати, а натомість на цій же підставі вимагати від держави для себе привілеїв за рахунок інших абітурієнтів, тобто порушувати їхні права? Яким чином адекватно до українців це питання вирішується в Угорщині?
Вова 2009-09-04 / 21:43:00
Шановний п.Фенич!
Ви пишете в своїй "дипломній роботі" напівправди!
Наприкдад, щоб поступити на істфакт враховують бали з української мови,
а тому закарпатський угорець не може конкурувати із українцем на рівних.
Це називають позитивною дискриминаціє. А ви розповсюджуєте неправду про те, що угорці ніби забирають місця українців, це є небезпечним. І все це за ваші амбіції стати ректором в майбутньому?
Юрий 2009-09-04 / 21:42:00
Якось не файно виходить: невже ці угорці наполягають на якійсь своїй привілеї порушувати Конституцію України в частині рівних прав громадян на освіту? Але навіть коли не стає аргументів щоб довести те що довести неможливо, не слід ображати своїх опонентів, які справедливо відстоюють права скривджених
2009-09-04 / 20:16:00
Адмін 2009-09-04 / 19:49:00
У випадку, якщо деякі з дописувачів замість обговорення суті матеріалу будуть переходити на обговорення особистостей, я змушений буду обмежити для них можливість доступу на сайт.
Ян 2009-09-04 / 19:41:00
Рейдерсткая атака на УЖГУ
этим летом была совершена рейдерская атака на УжГУ, главным инициатором атаки был ректор Зак ГУ Ващук. Уже давно он говорил о том, что было бы не плохо соединить УжГУ с его вышем. ясно, что ректором он видел только себя. в конце второго семестра он накатал несколько "маляв" в Министертво, а когда это не дало результат подключил к борьбе "пятую колону" УжГУ - доцента Фенича - и доц. Официнского (кстати он не профффесор, а только про проходил по кафедре по этой ставке). Среди студентов и преподавателей сейчас ходит новость, что ректором ВЫША должен был быть Ващук, а проректором Официнский. Вот и вся мораль. и нечего сдесь писать о Конституции и Законах. автор стать продажный хамелеон з социал-демократическим (о) душком.
Василь 2009-09-04 / 19:32:00
шановний пане Фенич.
чому Ви замовчуєте той факт, що на Ваші ***********************************************
сорри 2009-09-04 / 19:22:00
базиль "Назвіть, будь-ласка, конкретно цих угорських політиків..." (с)
Зверніться, будь-ласка, до СБУ, може вони вам чимось зарадять. Я ж говорю про політику держави вцілому, а не про окремих осіб...
сорри 2009-09-04 / 19:14:00
один із них "Особисто я хочу жити у спокої і вільно перетинати українсько-угорський кордон..." (с)
Питання тільки в тому, де саме буде цей кордон: по лінії Ужгород-Берегово-Виноградово, чи по Карпатському хребту... :(
базиль 2009-09-04 / 18:29:00
То сорри:
"Мова йде про порушення Конституції України в частині рівних прав громадян на освіту через активну ревізіоністську політику Угорщини"
Назвіть, будь-ласка, конкретно цих угорських політиків...
один із них 2009-09-04 / 18:24:00
Ще трошки "пострибайте" і будемо мати те, що маємо між Словаччиною та Угорщиною. Особисто я хочу жити у спокої і вільно перетинати українсько-угорський кордон...
сорри 2009-09-04 / 18:19:00
Це ми вже читали. Дайте хоч якісь спростування по суті сказаного. Якщо, звичайно, вони у вас є.
базиль 2009-09-04 / 18:05:00
www.rionews.com.ua/statja.php?id=15773
orange 2009-09-04 / 16:29:00
Пане Вегеш, кому, як не вам, слід пам"ятати про уроки Карпатської України. Коли робите такі речі - читайте "Щоденник" Ґренджі-Донського...
kergudu 2009-09-04 / 11:25:00
Пропоную весь УжНУ віддати Угорщині. А вступні іспити абітурієнтам складати наступного року на англійській (або татарській) мові, аби нікого не образити. Бо українці вже в деяких районах області складають меншину, яка потребує негайного захисту. У рідній країні, яка про них абсолютно не дбає! То нехай тоді дбає Угорщина (чи Папуа-Нова Гвинея). Дивлячись хто скоріше з них зголоситься на таку пропозицію...
сорри 2009-09-04 / 11:14:00
Логіка статті - стовідсоткова. Мова йде про порушення Конституції України в частині рівних прав громадян на освіту через активну ревізіоністську політику Угорщини, помножену на недалекоглядність і безпринципність місцевої і державної влади в Україні. Якщо СБУ та інші структури на Закарпатті не звернуть увагу на угорську проблему, то вже ближчим часом матимемо ЯК ФАКТ угорську автономію на Закарпатті, яка матиме більше зв"язків з материковою Угорщиною, аніж з Україною...
K5 2009-09-04 / 10:52:00
Дивує у всій цій історії пасивність правопохоронної системи! Чому СБУшники і прокурори нічого не роблять на захист Конституції? А, звісно... своїх не чіпають... :(
Схожі публікації
Відбулося засідання Наглядової ради УжНУ (ФОТО)
УжНУ хоче змінити статус з класичного на дослідницько-інноваційний
40 угорських організацій Закарпаття звернулися до керівництва держави і області (ДОКУМЕНТ)
В УжНУ пропонують відкрити нові спеціальності
Керівництво УжНУ через Медіацентр висловило претензії до влади через затримку коштів
НОВИНИ: Соціо
» Всі новини
© 2003-2024 Закарпаття онлайн Beta