Закарпатку Наталію Мартишинець до Далай-Лами допустили на одну хвилину

— Я з весни 2002-го в Італії на заробітах була. Двоюрідна сестра покликала в Мілан доглядати за літньою жінкою, — уважно стежить за дорогою. — Мої предки були італійцями на прізвище Марчелло. За радянської влади нас змусили змінити його на Мартишинець. Батько остерігався радянських лікарів, тому я пішла вчитися на медсестру. Італійка, яку доглядала, була справжнім деспотом. Щоб я не робила — їй нічого не подобалося. Через два місяці в мене почалися галюцинації: здавалося, що вбиваю свою господарку. Пішла від неї. Найнялася покоївкою до лікаря-гінеколога Крістіана Варіотеса. Йому 79 років було, платив по тисячі євро на місяць. За півтора року я захворіла. Там не зовсім здорове харчування. Навіть якщо купуєш продукти в найдорожчих магазинах, все одно це хімія. У лікарні сказали, що два роки тому мені занесли вірус гепатиту С. Я згадала, що в Україні ходила на прийом до стоматолога.

Виходимо з машини біля будинку. Він без електроструму. Торік провели водогін. Наталія виносить із хати лавку. Сідаємо навпроти виноградників.

— За кілька днів Крістіан дав мені квиток на прийом до тибетського монаха Далай-Лами. Я поїхала в Рим, усю дорогу думала, про що спитати. Далай-Лама приймав у капличці на околиці міста. У черзі я простояла 7 годин. Розмовляти з учителем можна було тільки одну хвилину. Я зайшла до кімнати. Лисий чоловік в оранжевій тозі сидів  опустивши голову — ніби у трансі. Обличчя його не бачила. Спитала французькою: ”Де я зможу вижити?”. А він відповів також французькою: ”На чистій землі під відкритим небом. Тобі треба повернутися в рідні Карпати”. За кілька місяців я вже була вдома, а через рік дізналася, що Крістіан Варіотес помер від раку крові.

У трикімнатну квартиру у Виноградові Наталія навідується рідко.
   
— У мене тут гектар землі. Спочатку мала лише шість сотин, а потім прийшли сусіди, просили купити в них землю. Одному треба було грошей для сина, іншій — для чоловіка. Коли оговталася — опинилася із гектаром землі. Почала вирощувати персики, виноград, — показує на лозу. — Харчуюся лише кашами, рибою, сиром, овочами і фруктами. Щодня дозволяю собі випити ковток власного червоного вина. Картоплю, м’ясо й макарони не вживаю. Здоров’я пішло на поправку.

Наталія Мартишинець має ще дві освіти, в Ужгородському університеті закінчила факультети іноземних мов та історичний. Працювала вчителькою у школі у Виноградові. 1970-го вийшла заміж за Василя Баботу. Дітей не мали. Через сім років захворіла на туберкульоз.

— Вирізали мені половину легені і занесли віруси гепатиту А, В і С. Відправили на лікування у Крим. Гепатит викликав цироз печінки. У Симеїзі біля Ялти, де я лікувалася, на ринку торгували корейці. Щодня після процедур я допомагала їм продавати цибулю. Коли одного дня не прийшла, корейці захвилювалися. Провідали мене в санаторії, принесли пляшку відвару і чотири картоплини. Порадили спекти на вогнищі і з’їсти. Так лікувалася місяць і стала на ноги. Печінка відродилася. Старий професор із санаторію тільки й вимовив: ”Благодарю Бога, что дожил до тех пор, когда воочию увидел возрождение печени”. Я розпитувала корейців, чим вони мене лікували. Сказали тільки, що це тибетські рецепти.

1990-го захворів чоловік Наталі.

— У Василя зсихалася легеня. На операцію, яку роблять лише в Німеччині, треба було три тисячі доларів. Тоді то були божевільні гроші, дві квартири у Виноградові можна купити. Я сіла на старенького ”запорожця” і подалася в Угорщину. У місті Єгер торгувала на ринку, із сестрою їздила в Німеччину по старі автівки. Переоформлювали їх і продавали. За три роки заробила на операцію чоловікові. Та коли повернулася додому, виявилося, що операція не потрібна: легеня відновилась.

Теги: Виноградів, Далай-Лама, Наталія Мартишинець, Тибет, Чорна гора

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати