Уже сама назва книжки привертає увагу, бо мовиться у ній про успіхи, яких досягають люди самовіддані, творчі, небайдужі, справжні трудівники і патріоти.
Ідея створення такої книжки належить відомому в нашому краї Павлові Федиковичу, який упорядкував нариси журналістів і написав до видання вступне слово. Його задум і підбір матеріалів вмотивовані двома головними аспектами: по-перше, сам автор-упорядник - колишній місцевий керівник, спочатку - колгоспу, потім - району, згодом голова Ужгородського райвиконкому, перший секретар Свалявського, відтак - Ужгородського райкомів КПУ, перший заступник голови облвиконкому, голова облагропрому, другий секретар обкому партії; по-друге, до збірки ввійшли нариси про тих людей, яких він добре знав і з якими працював, котрі створювали імідж Свалявщини, вносили вагому лепту у формулу загального успіху. Це - люди різних професій, вони працювали в промисловому і сільськогосподарському виробництві, у курортно-оздоровчій сфері, на ниві культури, освіти, медицини, торгівлі.
Названа книжка - це спомини про рідну Свалявщину, з якою пов'язана більша частина трудової біографії упорядника, розповіді про краян, їхню долю, пройдені шляхи, цінний досвід, добрі справи, які, безперечно, краще бачаться з сьогоднішньої відстані.
Закарпатцям, зокрема старшому поколінню, принаймні, добре відома трудова слава Свалявщини 80-х років минулого століття. Свалявський лісокомбінат під керівництвом досвідченого директоа Миколи Алексія у 1985 році випускав меблів більше як на 20 млн. карбованців у рік. Знані в області були й трудові колективи лісохімкомбінату, заводу "Електрон", художньо-сувенірної фабрики, соковинного заводу, Лужанськога заводоуправління мінеральних вод.
Були чималі успіхи і в сільських колективних господарствах, хоча район з гірським рельєфом. У 1983-87 роках надої на корову були найвищими в області. А в колгоспі імені Шевченка, де головува Василь Чорій, було введено в дію 6 га теплиць, які забезпечували населення та санаторії свіжими овочами впродовж усього року.
У запропонованих нарисах журналістів Михайла Поповича, Віталія Пумпинця, Василя Нитки, Ірини Густі, Мар'яни Нейметі, Марії Підгорної, Бориса Іванчова, Василя Габорця, Федора Тидіра йдеться про справжніх керівників, господарників, які були на своєму місці, проявляли ініціативу, талант, подавали нові ідеї, втілювали у життя.
У книжці читачеві запропоновано цікаві й переконливі розповіді про багатьох відомих людей, які своєю невтомною працею прославили наш край, служать повчальним прикладом для наступних поколінь - як слід ставитись до вико-нання службових обов'язків, якими моральними рисами треба володіти. Назвемо лише деяких: Йосип Шозла - голова райміжколгоспбуду, Михайло Гісем - директор заводу "Торгмаш", Михайло Яблонський - начальник управління механізації газопроводів № 22, Іван Куля - начальник РБУ об'єднання "Закарпатліс", Іван Папіш - заступник начальника райвідділу внутрішніх справ, Мирослав Чайковський - головний лікар району, Степан Ковач - головний лікар санаторію "Сонячне Закарпаття"...
Висновок може зробити кожен, хто прочитає цю книжку, що герої цього літопису - люди радянської доби, зі своєю долею, часом унікальною й непростою. Але вони жили і працювали задля добробуту інших, а значить - майбутнього. Їхнє життя, їхня праця - це вже історія, яка не може бути перекресленою.
Автори видання Павло Федикович, Михайло Попович та інші зробили надзвичайно корисну справу - розповіли сучасникам про тих людей, які своїм ставленням до життя, праці, людей виконали з честю біблійну заповідь: "Чиніть добро, і зло вас не спіткає".