Зупинити не можна експлуатувати. Солотвинські солерудник та озера — невідомо, де краще поставити кому

Про це згадують, напевно, на більш ніж половині різноманітних нарад в області. Про це за останні 8 років у різні центральні інстанції пішло десятки листів. Про це було майже три десятки доручень Кабміну. З 1998 року затоплення шахт солерудника, провали ґрунту стали у Солотвині гіркими буднями. Якщо на шахті №9 колись за добу приток води складав 1,5 куб. м, то з лютого 2002-го він зріс до 80 куб. м за годину або біля 2 тис. куб. м за добу. Нещодавно згорів, наприклад, привід одного з насосів і моментально залило ярус, де видобувають сіль.

У шахти проникають і підземні, грунтові води, і поверхневі. Досі достеменно не вивчено, звідки вони беруться і що робити, аби їх не було. Вода розмиває сіль, відбуваються карстові провали. Раніше було пробурено близько 2 тисяч свердловин для визначення розмірів залягання солі. Та нині немає ясності, чи вони закриті, затампоновані, чи не йде доступ води через них. Крім того, є припущення, що сіль на родовищі видобували ще за часів Римської імперії, а достеменно відомо про 9 шахт, які діяли з другої половини XVIII століття. Деякі з них закидали землею, у тому числі "Кунігунду" та "Миколай" через надходження води, а шахти "Альберт" та "Йосиф" затопило.
Тому детальне геофізичне та гідрологічне наукове обстеження на солотвинському родовищі вкрай потрібні.

ЧИМ МЕНШЕ ДАЮТЬ, ТИМ БІЛЬШЕ ТРЕБА

За експертним висновком Держбуду України у 2002 році визначено, що на ліквідацію аварій треба 5,5 млн. грн. Знайшли 1,8 млн. грн. та ще трохи власних коштів самого солерудника. Але через недофінансування аварії продовжились. Два роки тому, коли вирували помаранчеві події, аварійним вивалом породи зруйновано армування вентиляційного ствола шахти №8 та перекрито ствол на глибині 76 метрів. У липні минулого року профільний інститут "УкрНДІСіль" обстежив шахти і визначив, що будови солефабрики №9, зведені на початку 70- років, через тривалу експлуатацію в дуже агресивному (солоному) середовищі непридатні до використання. Як і наземні споруди шахти №8. У січні цього року через корозію та старіння металу обрушились бункери для завантаження солі в залізничні вагони, робота на шахті №9 була заборонена.

Обладнання на шахтах морально і фізично застаріле, знос основних засобів перевищує 75%. Прохідні комбайни та самохідні вагонетки експлуатуються понад 10 років, знос основних вузлів та агрегатів не підлягає реставрації. Колись соледобувних комбайнів було три, один у 2002 затопило прямо у шахті і він залишився у вирубці навіки. Нині один комбайн російського виробництва коштує мільйон доларів. Навіть за найсприятливіших обставин, вважають спеціалісти, нічого сподіватися на придбання такого устаткування за державні кошти.

ЧЕМОДАН БЕЗ РУЧКИ

Видобуток солі у цьому році впав до 7 тис. тонн в місяць, надовго припинявся. Влітку цього року просіли опори залізничного мосту поблизу Королево і сіль покупцям возити можна було хіба через Румунію, що робило її "золотою". А у 1990 році видобувалося 920-940 тисяч тонн в рік.

Аналіз попередніх років показав, що для забезпечення поточних платежів і виплати зарплати треба видобувати хоча б 18-20 тис. тонн в місяць. Збитки від діяльності тільки у першому півріччі цього року склали 2,8 млн. грн. Кредиторська заборгованість на початок другого півріччя перевищила 13 млн.

Здавалося б, можна закрити солерудник, але саме завдяки солі багато років тому тут утворилося селище. І Бог з ним, якби йшлося тільки про кошти на закриття і працевлаштування робітників — заповнення водою колишніх, далеко не всіх відомих солевих виробіток під землею загрожує провалами грунту й екологічними проблемами для всього регіону. Шахти солерудника постановою Кабміну ще у 2000 році були віднесені до Переліку особливо небезпечних об`єктів, припинення діяльності яких потребує спеціальних заходів. А ще через кілька місяців у тому ж році, знову ж постановою Кабміну, солерудник визнали містоутворюючим підприємством і внесли до іншого Переліку — підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

Із закриттям солерудника треба було б переселяти майже 9 тисяч населення Солотвина. А більшість його заробляє на людях, які ордами сунуть ціле літо відпочивати і лікуватися на солоних озерах. Треба закривати і дві лікарні — обласну та республіканські алергологічні установи, які єдині в Україні дають шанс вилікуватись від бронхіальної астми та багатьох інших недуг. А на можливість потрапити до такої лікарні хворі чекають роками.

КОМУ БІДА, А КОМУ — БІЗНЕС

Хоча, нарікають в головному управлінні агропромислового розвитку ОДА, республіканська лікарня і на біді робить бізнес. Після аварій шахти працювати за прямим призначенням здебільшого не можуть, слід постійно викачувати воду, видобуток солі впав, а хворих треба спускати-піднімати і дбати про їхню безпеку.

Раніше можна було крізь пальці дивитися на те, скільки лікарні платять за спуск-підйом, та за нинішніх критичних обставин доводиться рахувати кожну копійку. Ціну на електроенергію у цьому році підвищували вже двічі, а тільки електродвигун протягом місяця накручує до мільйона кіловат. За словами начальника управління Івана Паука, якщо у шахту №9 для видобутку солі щодоби спускається 40-50 чоловік, то Українська алергологічна лікарня спускає близько 500 чоловік. "Під прикриттям республіканської державної лікарні діє ще дві приватні структури. Просимо: дайте нам скільки хворих лікується через державну лікарню, а скільки через приватні — ніхто не хоче надати інформацію. А відносин договірних ці приватні структури із солерудником не мають, хворі спускаються ніби від республіканської лікарні.
Хоча за нашим моніторингом 30% спусків — клієнти приватних структур. До речі, путівка до такого приватного закладу коштує близько 5 тис. грн.

Варто подивитися, у якому кабінеті сидить директор солерудника, а в яких апартаментах керівник лікувального закладу. При тому, що без солерудника вони нічого не варті, бо не можуть проводити лікування. Ми довго боролися, наполягли на підписанні додатку до угоди, що будуть платити. Обласна лікарня платить, але у них і людей значно менше. А республіканська за новими цінами не хоче. Проте не встиг головний лікар поскаржитись на збільшення ціни як направили Антимонопольний комітет, інспекцію цін, МОЗ, доручення Кабміну. Тобто, якщо йдеться про інтереси приватного бізнесу — реакція миттєва, всі накидаються, мов оси".

ДИРЕКТОРСЬКІ РОКІРОВКИ

На одному з брифінгів для журналістів перший заступник голови ОДА Іван Балога, розповідаючи про солерудник, сказав, що там недавно замінили керівника і він, нарешті, почав наводити лад, зокрема, встановив нові ваги для відпуску солі.

В перший же день, коли нового керівника представили колективу, він запитав, скільки солі на КАмаЗі, який виїздив з території. У відповідь, що 4,5 тонни не повірив. Виявилось, недаремно — було 9. Ваги не працювали, а відпуск солі проводили, знаючи методику скільки йде у залізничний вагон, а скільки на вантажівки. Але це, запевняють фахівці, просто ще одна деталь, проте аж ніяк не основна причина такого стану на солеруднику. До речі, попереднього директора прислали з Донеччини, без консультацій з керівництвом області. Він ледве витримав місяць і втік так, що довелося посилати телеграми, аби хоч звільнився по-людськи.

ПРОБЛЕМА І ЗНАЙТИ ГРОШІ, І ОСВОЇТИ

Нині обласна влада першочергово намагається:

1. Укласти угоду з податковою, Пенсійним фондом, щоб поточні платежі платити, а старі борги реструктуризувати. Бо нині штрафні санкції з`їдають кошти, які б можна було платити до бюджету. При наявності такої угоди можна було б розблокувати рахунки.

2. Апелювати до Кабміну про збільшення виділення коштів.

3. Домогтися, щоб за отримані послуги платили всі суб`єкти господарювання.

До нового року борги по зарплаті, очевидно, ліквідують. Стабілізувати видобуток солі в межах 15 тисяч тонн в місяць. Думають, як обладнання в лізинг купити.

У цьому році, відповідно до держпрограми, на ліквідацію затоплення шахти №8 і аварійного ствола шахти №9 виділено 2 млн. 560 тисяч з п`яти мільйонів, передбачених держбюджетом. Погоджено план-графік, за яким до 2010 років на потреби солерудника має надійти з держбюджету 71,2 млн. грн.

Нещодавно провели тендери, хоча, каже начальник управління АПК, їх, мабуть, придумав ворог України. Наприклад, пояснює перший заступник начальника управління агропромислового розвитку Степан Нодь, поки нема коштів — не зробиш і замовлення на проектні роботи. А поки не зроблено проектні роботи і не проведено експертизу, не можна проводити тендери на роботи або на закупівлю обладнання. Коли ж проводяться тендери, теж не все робиться у терміни, передбачені законом. Наприклад, має бути мінімум 2 учасники, а є три, проте якщо двоє, з причин, передбачених законом, усуваються тендер не відбувся і все треба починати з початку. Отож і виходить, що ніби і є 2,6 млн. грн. на рахунку, але використати їх... Майже те саме з гідрологічними.

Якщо раніше, каже Іван Балога, керівництво солерудника інформувало, що закарпатську сіль на реалізацію ледве беруть за 18 доларів за тонну, то нині є закордонні покупці, які готові давати по 22 долари за тонну і з передоплатою. Бо наша сіль — справжня кам`яна і за хімічним складом краща, ніж артемівська. Та, хоч і біліша, містить менше натрій хлору, а білий колір їй надають домішки вапняку. Крім того можна на гроші перетворити й ропу, яка заливає шахти. Нині її скидають у Тису та озера, а якби подавали на солевиварювальну фабрику, то отримували б сіль "Екстра", яка вже коштує 50-60 доларів за тонну. Та для цього потрібні інвестори, і вони вже є, треба тільки… узгодити справу з Кабміном, адже солерудник — державне стратегічне підприємство.

ЧИ ВПОРЯДКУЄТЬСЯ ХАОС?

Влітку мало не на кожному будинку біля солоних озер висить табличка, про здачу кімнати. Знайома розповідала про "тьотю Лєну", у якої з сином жила років два тому. Нині у "тьоті Лєни" є місця щонайменше для кількох десятків бажаючих помокнути у ропі, їдальня. За грубими підрахунками, отримуючи з кожного за ніч по 15 грн., вона з сім’єю, з огляду на видатки, за сезон може зібрати до десяти тисяч доларів. Тому не дивно, що за останні два-три роки вся територія довкола озер обросла базами і будиночками, кафе й навіть атракціонами. Інша справа — екологічні та санітарні проблеми.

Володимир Іваненко, зав. санітарно-гігієнічним відділом облСЕС каже, що 80% жителів Солотвина користуються водою з центрального водогону, бо колодязна солона. Проте до водозабору подає воду і так звана насосна №1, з якої, особливо влітку, коли падає дебіт води, потрапляє солонувата вода. Санепідемстанція влітку навіть призупиняла роботу цієї насосної. Тому пришкільні табори у солотвинських школах влітку не працювали. Планують полагодити старий водозабір і відключити насосну №1.

Каналізація у Солотвині, кажуть, непогана, працюють очисні, але найбільша проблема — зона відпочинку біля озер і самі озера. Вони невеликі і не проточні, а відпочиваючими там аж кишить і багато з них використовують озера… як туалет. Туди ж, за словами обласних екологів, багато баз повиводили свої каналізаційні труби. Дякувати Богу, концентрація солі у воді і на прибережній смузі така, що ніякі патогенні мікроорганізми не виживають. Але це не означає, що так буде завжди. Торік весною це питання серед інших "солотвинських" піднімалося на колегії ОДА, відтак скооперували власників баз на спорудження каналізаційних мереж. Зараз вони рапортують про стовідсотковий лад, хоча спеціалісти до цього ставляться скептично.

Інша справа з базами — їх забудовували без Генерального плану селища і Генерального плану розвитку курорту місцевого значення. Дозволи на будівництво, за словами пана Іваненка, видавалися без урахування рекреаційного навантаження. Тепер Генплани нібито вже є, але на комплексну експертизу в Закарпатську обласну службу інвестиційної експертизи їх поки не дали. Кажуть, нема грошей.

Звісно, постає питання, чому ж видавалися дозволи на будівництво баз? А проблема та ж, що і по всій області — спочатку ділянку брали для ведення сільського господарства, а відтак будували — на це не дуже звертали увагу — хто його зна, чи людина міні-готель робить, чи хороми для себе. Пізніше робили перепрофілювання цільового призначення землі, часто зі штрафами, через суди, бо так дешевше, ніж брати усі дозволи. Обласні ж екологи дивуються — як без відома солерудника роздали землі у межах гірничого відводу підприємства?

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати