Закарпатські силачі намагаються потрапити в олімпійську сім’ю

— Жим штанги лежачи довгий час залишався підвидом паверліфтингу. Однак популярність цієї вправи серед атлетів зашкалює, тож ми вирішили йти в ногу зі світовими тенденціями й розвивати його незалежно і на Закарпатті, — розпочав Роман Корсак.

—  Мабуть, не помилюся, відзначивши, що перші ваші кроки виявилися вдалими — відкритий Кубок Ужгорода, окрім великої кількості спортсменів, відвідало й чимало глядачів...

—Побачити повний зал спорткомплексу "Юність" для організаторів було приємною несподіванкою. Сподіваюсь, ті, хто завітав, не розчарувалися: виступали ж бо справжні майстри своєї справи—серед інших демонстрували силу чемпіон світу та Європи серед юнаків мукачівець Олександр Лиявой, рекордсмен області Іван Дрого-бецький, чемпіон України Віталій Бабій. До речі, останній, за ваги 77 кілограмів, у 3-й спробі намагався підняти 190-кілограмову штангу! Тож подивитися справді було на кого.

— Однак, попри прогнози, перемогли не титуловані майстри, а молодий атлет Євген Жиробоков...

—Так, цей дебелий хлопчина з Мукачева подужавши вагу 227,5 кілограма, залишився поза конкуренцією. Ще б пак — його результат став абсолютним рекордом області. Додам, що Євгена відразу взяв під опіку всесвітньо відомий богатир Василь Вірастюк, який планує залучити закарпатця до ігорстронгменів.

— Головною відмінністю відкритого Кубка Ужгорода від подібних змагань стала відмова спортсменів від спецодягу, що суттєво допомагає впоратися ж вагою. Які причини такого радикального кроку?

— Зазвичай на стартах атлети вдягають спеціальні футболки, які полегшують завдання підкорити високий результат. Порівняймо, абсолютний рекорд планети із застосуванням жимових майок — 487 кілограмів, без них—тільки 325. А чому змагаємося без спецодягу? Мріємо про потрапляння до когорти олімпійських видів спорту. Відмова від допоміжного спорядження — крок у бік олімпійської сім'ї. Тож, можливо, з часом представники Срібної Землі частіше їздитимуть на головні старти чотириріччя.

—  Віритимемо й у таку перспективу. Пане Романе, а ось яким всім бачиться вже найближче майбутнє жиму штанги лежачи на Закарпатті?

— У фінансовому плані цей вид спорту відносно не дорогий: потрібно лише кілька разів на тиждень заглядати до тренувального залу. Значно більше коштуватимуть вольові зусилля —окрім півторагодинних занять на тренажерах, слід вести здоровий спосіб життя, правильно харчуватися й дотримуватися певного режиму. Наразі жим штанги лежачи (по-іншому — паверліфтингове одноборство) як ніколи популярний серед молоді. Приємно, що особливо азартні мають де й позмагатися — починаючи з минулорічного червня, ми провели 5 масштабних турнірів. Не за горами нові старти. Тож не помилюся, спрогнозувавши подальший прогрес цього виду спорту аж до рівня важкоатлетичних турнірів чи богатирських ігор.

— Наразі, в яких районах Закарпаття найпотужніше культивується паверліфтингове одноборство?

— Скажімо, на відкритий Кубок Ужгорода ми запрошували представників усіх районів і міст краю. Проте відгукнулися свалявці, Воловеччина, Пере-чинщина, Мукачівщинай, звісно, місцеві атлети. Саме ці райони і є лідерами. Поки що не таким популярним жим штанги лежачи є в Тячеві, чи тому ж Рахові, однак згодом і вони, як і інші регіони краю, матимуть своїх представників на обласних змаганнях. Я певен — це справа часу.

— Не омину й ваше досягнення: Романе, далеко не кожен кандидат наук та ще й доцент, підніме майже 163-кілограмову штангу...

—  (Посміхається). Не бачу нічого дивного, оскільки вважаю, що займатися спортом повинен кожен: недарма ж говорять — у здоровому тілі—здоровий дух. А далі, кому як не викладачам бути прикладом для студентів: нехай наслідують активний здоровий спосіб життя.

Теги: Ужгород, силачі, Олімпіада, олімпійська збірна, штанга, паверліфтинг

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати