Закарпатські гуцули на Іван-день королицю поливають горілкою

Дослідник Михайло Тиводар відзначає, що в купальських обрядах населення Українських Карпат зустрічається ціла низка скотарських звичаїв і,вірувань. Саме в цю ніч, за народними уявленнями, відьми влаштовували свої гульбища і робили шкоду худобі. Вони збирали шкідливі трави і з їхньою допомогою відбирали молоко у чужих корів та передавали його своїм, посилаючи на чужу худобу різні хвороби. Щоб не дати можливості відьмам зайти до тварин, селяни у двері й щілини хлівів втикали зілля, обкурювали тварин ладаном, смолою і травами. Роль оберега виконував також часник. Ним селяни натирали вим'я, хребет, чоло коровам і вважали, що після цього відьми не зможуть відібрати у них молоко. В окремих селах господині разом із коровами на ніч зачиняли й телят, щоб ті ссали молоко і не підпускали відьом. Щоб забезпечити добру молочність і високу жирність молока, селяни на світанку збирали росу і квіти, шукали корінь молочаю ("маслинка") і, змішавши їх із сіллю, згодовували тваринам.

На Закарпатті, продовжує Михайло Тиводар, ще і на початку XX ст. у ніч на Івана Купала по горах розпалювали вогні, а дівчата плели вінки з живих квітів. До таких вогнищ приводили овець, корів, биків, відкривали тваринам рот так, щоб світло від вогнища попадало їм у ротову порожнину. Селяни були переконані, що цим вони запобігають хворобам ротової порожнини у тварин, Закарпатський етнограф Федір Потуш-няк також згадує цестародавнє свято, називається Йваня, Іван-день, Іван-диль, Іван-дель. Воно є пережитком на честь бога урожаю Купала. У Свято-іванську ніч розпалювали ватру, довкола якої бавилася молодь. Ці вогні мали охороняти худобу від відьом. Тієї ночі і папороть цвіте. Якщо зірвати цвіт, то можна б розуміти мову природи, звірів. Деякі, за народним оповіданням, ставали надзвичайно щасливими. Це свято насамперед є святом зілля, але є в ньому і деякі купальські елементи: кохання, весільні, подружні.

На Іван-день у гуцулів дівчата гуртом або поодинці на світанку ідуть шукати квітку королицю. Молодого під час весілля називають королем. Зілля збирають у неприступних місцях, щоб ніхто не зміг зустріти. Навіть ночують у горах. Збирання квітки супроводжується різними обрядами.

Побачивши королицю, дівчата їй низько вклоняються, потім намащують її медом, схиляють над нею голівку і поливають квітку горілкою. Обходяться з рослиною, як із живою істотою, тобто коханим. Одна дівчи-
на роздягнеться догола, оббіжить її тричі і поводиться з нею, як із коханим. Цілує квітку, лягає біля неї, пестить її. Потім викопає квітку, покладе на її місце гроші, трохи хліба, пшениці, меду і говорить: "Як я не можу бути без хліба, так би мій наречений без мене не міг бути. Який мед солодкий, така би я йому була солодка. Я тобі даю хісну, а ти мені платню". Пригортає квітку до грудей і біжить із нею ніким не зустрінута додому. Це все має відбуватися до співу півнів (когутів).

Вдома дівчина покладе квітку серед стола, покличе подруг, і вони імітуватимуть весілля. В'ють вінки, співають весільні пісні. У ролі молодого виступає королиця. До квгтки говорять, як до молодого. Дівчину, яку вибрали за королицю, поводиться з нею, як із молодим. Після дівчина висушить квітку і сховає або посадить у городці і кожного свята говоритиме із нею, як із милим, пригощатиме медом, горілкою.

На Йван-день, зауважує Федір Потушняк, ранком збирають також липтицю. Перед співом півнів вийде дівчина сама або з подругами в поле, купається в житі і промовляє: "Жито, жито не пшениця, я є перша відданиця". Потім вирве липтицю, змас-тить її медом, прикладе нижню частину тіла і промовляє: "Як ця липтиця до мене липне, так би до мене й хлопці липли". Носить її часто на тілі, помазавши медом тоді, коли йде на забави, танці, щоб хлопці брали її танцювати. Бо коли на ній липтиця, то і вона буде така "лепка", як липтиця. Потім це із себе дає пити хлопцеві, якого кохає.

На Іван-день збирають також танцюв-ник, щоб гарно танцювати. Щоб викликати ненависть, збирають німицю. Іван-зілля, тим'ян застосовують проти нечистих духів. Ним обкурюють будинок, господарські приміщення, і нечиста сила залишає обкурені місця.

Варто було б створити фільм і про особливості нашого карпатського свята Івана Купала. Народний одяг є, у нашому краї чимало гарних краєвидів, дерев'яних хат. Та й сценарій написати не важко.

Теги: Карпати, Івана Купала, Йван-день, гуцули, зілля, королиця, звичаї, обряди, фото, вогнище, етнографія

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати