Перезавантаження "Закарпаття" з першого ешелону на прем'єр-лігу має відбутися до початку сезону

Показово, що цьогоріч команда з берегів Ужа підвищилася у класі із "золотого" місця. А це — посилює надію, що наша прем’єра у прем’єр-лізі буде вдалою. Попри чутки про начебто банкрутство закарпатського ФК, які минулого літа раз за разом з’являлися у крайових мас-медіа, керівництво клубу зуміло зробити правильні висновки з невдач у вищій лізі. Найперше відбулася продумана ротація складу — розташування команди залишили футболісти з невідповідним низьким рівнем. Також був збережений кістяк — досвідчені Олександр Чижевський, Дмитро Бабенко, Володимир Браїла, Сергій Єсін, Владислав Микуляк продовжили співпрацю із "Закарпаттям". Після постійних змін головного наставника (згадаймо, менш ніж за рік позаминулого сезону ужгородців очолювали Петро Кушлик, Володимир Шаран та Володимир Васютик ) на посту керманича з’явився Михайло Іваниця, з яким прийшла і стабільність на тренерській лаві. Місцевий фахівець, хоч наразі і не міг похвалитися досвідом роботи на високому професіональному рівні, проте зумів об’єднати навколо себе команду однодумців, яка з першої спроби повернула втрачені позиції. А ще, як зізнаються футболісти "Закарпаття" у приватних розмовах, цьогоріч їм створили справді чемпіонські умови — у клубі була стабільність, якої, безперечно, так не вистачало в попередні роки. Уже зі стартових матчів сезону ужгородці не давали підґрунтя сумніватися у їхній спроможності підвищитися у класі: святкували ж бо звитяги не тільки в поєдинках з середнячками на кшталт "Княжа", "Комунальник", "Десна", "Волинь", а й був битий головний конкурент — столична "Оболонь". Однак попри сталий ігровий ритм першу половину дистанції наші закінчили таки на 2-й сходинці. Мабуть, ще не забули закарпатські уболівальники гіркоту поразки в останньому осінньому турі від "Нафтовика" — листопадові 1:3 на "Авангарді" змусили підопічних Михайла Іваниці поступитися лідерством пивоварам. У зимовий перерву селекційна служба клубу пропрацювала як ніколи активно — в Ужгород з "Фенікс-Іллічівця" перебрався один з кращих бомбардирів чемпіонату Віталій Прокопченко, на зміну уже немотивованому на Закарпатті албанцю Ервісу Крайї в центр оборони було підписано ще одного калінінця Віталія Калініченка, під основу брався і досвідчений Валентин Платонов. Із серйозними надіями запрошувалися Роман Степанков, Павло Рибковський, Антон Шендрик, Андрій Ільчишин. Власне ж весняно-літня половина залишила від гри суттєво оновленої команди подвійне враження: результат, як кажуть, на виду — безапеляційна перемога у першій лізі, ось тільки якість продемонстрованого явно залишає бажати кращого. Посудіть самі: із 14 офіційних матчів у 2009 році позитивних відгуків заслуговують тільки нічийний поєдинок у Києві з "Оболонню", стартова домашня звитяга над чернігівською "Десною" (3:1), вольові 2:1 з "Олександрією" та переможні 2:0 й 1:3 проти "Севастополя" і "Дністра" відповідно. В інших двобоях виникало чимало запитань до команди. Скажімо, не личить чемпіону ліги за рік забивати лиш 55 голів (для порівняння в "Оболоні" — на 19 більше). Та й навіть найнадійніша оборона першості подеколи відзначалася конфузами. Не схожою на чемпіонську була гра, яку споглядали рідні уболівальники, й в заключній домашній зустрічі проти аутсайдера "Прикарпаття" ( тільки завдяки двом одинадцятиметровим наші святкували перемогу 2:1) Те, що ми вже у прем’єр-лізі, офіційно було оформлено за чотири кроки до завершення сезону, а в передостанньому турі ужгородці достроково вибороли золоті медалі. Хто ж став героєм "Закарпаття"? Мабуть, дев’ять з десяти уболівальників без вагань назвуть прізвище нігерійського нападника Чарлеса Невуче. Він ще рік тому грів лаву запасних, а наразі із 16 голами став другим у списку бомбардирів першої ліги. Окрім багатострільності до хороших якостей африканця віднесемо ще й стабільність: суперників Чарлі засмучував не в кількох матчах, а регулярно, і тільки один гол легіонер провів з пенальті. Проте не слід забувати зусиль інших футболістів. Граючий тренер Олександр Чижевський (до слова, за неофіційною інформацією, це був останній його сезон у кар’єрі) разом із досвідченими фланговими Сергієм Єсіним та Володимиром Браїлою цементували захист. Їм допомагали новачки Віталій Калініченко, Антон Шендрик, Андрій Ільчишин, уже екс-закарпатець Ервіс Крайя. У півзахисті лідерами виступили Руслан Ярош, Владислав Микуляк, Валентин Платонов з. Згадаймо прориви флангами невтомних Сергія Давидова, Павла Рибковського, талановитого виноградівця Шандора Вайду, плеймейкерів Ігоря, Шопіна, Андрія Деркача, Романа Жерша, нападників Олександра Бурого, Віталія Прокопченка, Романа Степанкова. Ми не хвилювалися за позицію №1 — без ляпів у воротах відстояли Дмитро Бабенко з Олександром Надем. Додамо до їхньої когорти ще й перспективного Юрія Славіка й матимемо справді надійний тил на останньому рубежі захисту (уже з прицілом на наступний сезон). Власне, хто з перерахованих залишиться відстоювати честь команди у прем’єр-лізі визначиться у перерві між чемпіонатами: не секрет, що керівництво клубу декларує перспективні плани розвитку з неоднорічним перебуванням в елітному дивізіоні, що, безперечно, вимагає й суттєвого посилення складу. Тим паче новий головний тренер "Закарпаття" російський фахівець Ігор Гамула ( його попередник, Михайло Іваниця, із наступного сезону очолить дублюючий склад ужгородців) цілком ймовірно напрацьовуватиме ігрові зв’язки на свій професіональний розсуд. Наразі на оглядини на збори в Севастополі, який розпочнеться вже 27 червня, запрошено майже десять футболістів, що донедавна виступали у прем’єр-лізі. Врешті, якими б не були зміни у таборі "Закарпаття" для нас, уболівальників, найголовніше, аби вже з дебютного поєдинку проти "Іллічівця" в Маріуполі у першому турі команда демонструвала якісно новий футбол і, врешті, зупинила непевні гойдалки між прем’єр-лігою і першим ешелоном. Бо це саме той випадок, коли назад дороги немає.

Теги: ФК "Закарпаття", Ужгород, Михайло Іваниця, Ігор Гамула

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати