Василь Скрип: "Люди не мають відчувати кризи в медицині"

У неділю українські медики відзначатимуть професійне свято. З яким настроєм і якими здобутками підходять до нього закарпатські лікарі, ми поцікавилися в начальника управління охорони здоров’я ОДА Василя Скрипа. Природно, розпочали з передсвяткового настрою.

Медицина фінансується на 35 % від потреби

– Василю Васильовичу, з яким багажем досягнень підійшли до свята? Настрій добрий?

– Настрій хороший, бо маємо сер­йозні здобутки. Цього року ми відкрили кардіохірургічне відділення й уже практично на 100 % готові працювати в повному обсязі: оперувати на відкритому серці, втілювати всі ніші сучасні методики, пов’язані з кардіохірургією. На серйозному рівні лікувально-діагностичний процес у нейрохірургічному цент­рі, освоєні нові методики в обласній клінічній лікарні, в Закарпатському територіально-медичному об’єднанні "Фти­зіатрія", введений новий ліку­валь­но-діагностичний комплекс в онкодиспансері. Як бачите, є чим пишатися.

Радує й те, що маємо позитивні де­­мографічні показники в області. Якщо 2007-го і частково 2008-го років цей показник був високим за рахунок збіль­шення народжуваності, то наприкінці минулого й на початку нинішнього – ми його підтримуємо на позитивних цифрах і за рахунок зниження смертності. Розумію, що на тривалість нашого життя впливає багато соціальних чинників. Але, щоб знали ваші читачі, від охорони здоров’я залежить від 8 до 10 від­сотків якості життя, в тому числі і його тривалості.

Зауважу, до речі, що 2009 рік – да­леко не найсприятливіший для розвитку нашої галузі. Надання якісної медичної допомоги можливе лише в тому разі, якщо буде стовідсоткове фінансування. Нині ж рівень фінансування охорони здоров’я становить усього 33–35 % від потреби.

– Мова йде про надходження з центральних джерел?

– Ідеться про фінансування взагалі. Наприклад, на одного мешканця в нашій області з бюджетів різних рівнів передбачено 533 гривні. Торік було 493 грн. Тобто цього року маємо на 10 % більше, отже, в абсолютних цифрах збільшення фінансування є. Але разом із тим майже всі медикаменти здорожчали вдвічі, подорожчали енергоносії, і, відповідно, рівень асигнування галузі зменшився. Причому, зауважу, це зменшення відбулося переважно за рахунок держбюджету. Певні державні програми діють, кошти на них виділяються. Але разом із тим у скарбниці країни на нинішній рік не передбачено жодної копійки на капітальні видатки.

– Однак час від часу з’являються повідомлення про те, що відкриваються нові ФАПи, ремонтуються лікар­ні…

– Ми підтримуємо певну динаміку переважно за рахунок коштів обласного бюджету. Бо потенційні можливості й районних, і міських скарбниць невисокі. Маємо 8 програм, що фінансуються з обласного бюджету. Так-от, якщо торік на них було виділено 21 мільйон гривень, то нинішнього передбачено 30 млн. Із цієї суми 12 мільйонів через трансфери і субвенції ми передаємо районам – переважно на будівництво й ремонт закладів охорони здоров’я.

У той же час відзначу, що в деяких районах, як, наприклад, у Тячівському, місцева влада дуже опікується медициною, там із районного бюджету на це виділяються серйозні кошти. Наприклад, недавно власними силами відремонтували реанімаційне, при­ймаль­не відділення, а також операційний блок Тячівської ЦРЛ, за рахунок обласного бюджету нам удалося допомогти їм апаратурою. Крім того, обласна рада ви­ділила для Тячівського району окремі кошти на цей рік: 850 тисяч гривень на ремонт жіночої консультації і 500 тисяч на продовження будівництва дільничної лікарні в селі Угля.


Треба будувати обласний пологовий будинок


– Свого часу багато говорилося про те, що кошти від продажу готелю "Дружба" підуть на охорону здоров’я. Готель продали. Яка ситуація?

– Від продажу готелю "Дружба" було вторговано майже 14 мільйонів гривень. Як і планувалося, всі гроші справді пішли на медицину, конкретно на два важливі проекти. По-перше, до кінця року передбачаємо завершити роботи в хірургічному корпусі обласної клінічної лікарні. А по-друге, готуємо проектно-кошторисну документацію і, напевно, в кінці серпня розпочнемо будівництво корпусу тублікарні ОТМО "Фтизіатрія".

– Крім згаданих двох медзакладів, які ще плани на часі?

– Дуже нагальне питання створення обласного перинатального центру, якщо казати простіше – пологового будинку. Його нині немає, а цю функцію виконує Ужгородський міський перинатальний центр. Однак він перевантажений. До того ж є й інші об’єктивні при­чини, що не дозволяють поліпшувати надання медичної допомоги породіллям в міському центрі. Тому ми просто змушені створити такий обласний заклад. Зрозуміло, що одночасно все зробити не можна. Тому цього року маємо підготувати всю проектно-кошторисну документацію, вже визначено місце й розчищено майданчик для будівництва, а наступного плануємо розпочати спорудження. Це найважливіше на перспективу.

– До теми Ужгородського міського перинатального центру. Нещодавно там спалахнув скандал, через ЗМІ на адресу головного лікаря пролунали звинувачення у хабарництві. Управління вивчало ситуацію, яка там скла­лася?

– У роботі міського перинатального центру є проблеми, і це очевидно. Однак шлях, який обрали для вирішення проблем, був неадекватним. Це однозначно. Управління охорони здоров’я, напевно, найбільш зацікавлене, аби цей заклад працював ритмічно, на високому рівні, без збоїв. Бо, як я вже казав, ми не маємо аналога такого закладу в області. Утім проблеми, що були порушені через мас-медіа, перебувають за межами компетенції нашого управління. Маю на увазі ті ж здирництво і хабарництво...

Але... Ми були стурбовані, аби, так би мовити, парамедична ситуація не впли­нула на клінічну в цьому закладі. Тому створили комісію, вивчили роботу цього закладу – медичну й економіч­ну складову, які в нашій компетенції. Результати роботи комісії ми обговорили на колегії управління охорони здоров’я минулого тижня, чітко визначилися з проблемами й шляхами їх вирішення. Крім того, дали рекомендації чільникам міста, які сьогодні реально впливають на організаційну й кадрову роботу цього закладу, дали рекомендації головному лікарю, керівникам структурних підрозділів перинатального центру. І тепер моніторимо ситуацію.

– Але вона нині спокійна?

– Ми розслідували кожний випадок. Зокрема й той, коли говорилося про спалахи інфекції, але ця інформація не підтвердилася. Сьогодні все під контролем, заклад виконує свою функцію.

– З тим самим керівником, що й був?

– Так, із тим самим. Ми, зрештою, і не впливаємо на кадри. Додам тільки, що перша рекомендація комісії, яка працювала в перинатальному цент­рі, – зміцнити керівництво закладом на всіх рівнях.


Сімейною медициною охоплено 97% закарпатців


– Василю Васильовичу, напередодні професійних свят про досягнення часто говорять через призму рейтингів. Медики проводять свої оцінювання областей, районів?

– Так, у нас є рейтингові показники, за якими оцінюється кожен регіон. За підсумками роботи 2008 року ми посіли 8 місце з 27 регіонів. На це спрацювало кілька факторів: позитивна демографічна ситуація, що з року в рік по­­ліпшується, низький рівень малюкової смертності, перше за останні 10 ро­ків серйозне зменшення смертності від туберкульозу. На останньому особливо наголошую, бо захворюваність і поширення туберкульозу на високих показниках, а рівень смертності серйозно знизився. Це свідчить про вплив охорони здоров’я на епідемічну ситуацію з туберкульозом. Тобто тих, у кого виявили цю хворобу, лікуємо вже краще. А ще ми досягли непоганих показників у профілактиці захворювань. Коли ж є певний успіх у профілактичній роботі, то це хороший прогностичний показник на майбутнє.

– А якщо говорити про рейтинги районів? Де найкраще лікують на Закарпатті?

– Я б не хотів у переддень свята називати когось менш успішним. Та й важко порівнювати, наприклад, Мукачівську ЦРЛ, що оснащена краще, ніж деякі обласні медичні заклади, і Перечинську чи Великоберезнянську. У різ­них районах різні можливості. Тому не хочу розмежовувати за місцями заклади й регіони. Вважаю, що більшість наших медиків працює самовіддано, а закарпатська медицина – серед най­кра­щих у державі.

– Якщо ж усе-таки повернутися до районів, яка ситуація на місцях із санітарним транспортом? Особливо для гірських зон це дуже ве­лика проблема…

– Труднощі з автотранспортом є. Сьогодні нам не вистачає близько 100 автомобілів. Це враховуючи й ті діль­ниці, де їх просто немає, й ті, де вони вже зношені. Торік область одержала санітарний автотранспорт централізовано, але нам все-таки недодали 8 машин. Крім того, закуповувалися автомобілі й за кошти обласного бюджету. У програмі матеріально-технічого забезпечення закладів охорони здоров’я, на цей рік передбачено закупити 40 автівок. Уже проведено відкриті торги, і впродовж місяця-двох машини будуть у наших медичних закладах.

До речі, три легковики вже мають господарів. Минулого тижня ми підбили підсумки обласного змагання на найкращу лікарську амбулаторію загальної практики сімейної медицини. Трьох переможців ми нагородили автомобілями – село Шаланки Виноградівського, Великий Раковець Іршавського й Косино Берегівського районів.

– Стосовно сімейної медицини. Чи задоволені ви, як керівник управління, темпами її впровадження на Закарпатті?

– Темпами дуже задоволений. Наша область тут однозначно веде перед в Україні. Сьогодні 97 % населення краю охоплено сімейною медициною. Такого результату нема в жодній іншій області. Це тішить. Але я цілком розумію, що форма сімейної медицини до кінця ще не наповнена змістом. Люди ще не відчули різниці між дільничним лікарем і сімейним. От коли вони її збагнуть, тоді ми справді зможемо говорити про успіх.

Узагалі, я б сказав, що медики стали заручниками сьогоднішньої ситуації. Маючи одну з найнижчих заробітних плат у державі, вони виконують дуже серйозне соціальне замовлення. А виконати його з об’єктивних причин не можуть. Реалії ж такі, що після того, як Україна стала самостійною, всі сфери нашої держави були реформованими. А медицина залишилася такою, як у Радянському Союзі. І вона сьогодні не може повністю задовольнити потреби населення. Ми чекаємо реформ. Біда в тому, що, враховуючи кризові моменти й політичну нестабільність у державі, довгоочікуване реформування галузі гальмується. Бо зрозуміло, що всі потрібні змі­ни – непопулярні. А в державі з перманентними виборами робити ці непопулярні кроки ніхто не наважується.

– Яку мету особисто ви ставите перед собою на цей рік? Зробивши що, будете собою задоволені?

– Начальником управління охорони здоров’я працюю сім місяців. Нині зовсім по-іншому оцінюю надбання, дивлюся на роботу своїх попередників і бачу, що вони працювали добре. Вони не лише чітко організували роботу самого управління, а й бачили перспективу. Незважаючи на еконо­міч­ну кризу й на суттєве зменшення фінансування, я маю намір продовжити цю вдалу роботу, утримувати позитивну динаміку. Дуже хочу й робитиму все для того, аби люди, наші пацієнти, спокійно зверталися по допомогу до лікарів. Люди не мають відчувати кризи в медицині.

Теги: Ужгород, охорона здоров’я, медицина, суспільство, життя, пологовий будинок, скандал

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати