Від чистої душі — до чистої мови. А, може, навпаки?

Не кожного дня зустрічаємо тих, хто знає справжню ціну рідної мови. Та й самі не задумуємось над тим, чи варто взагалі цінувати те, що маємо. Зробивши з рідної мови ідола, ми, українці, вже не звертаємо на неї уваги. Перетворивши свою душу на смітник, ми навіть не намагаємося щось змінити. Галасливими фразами, страшними погрозами ми звинувачуємо когось у тому, що вже очевидне: національна ідея разом з українською мовою над прірвою.

А хто сказав, що не ми винні у такому "розвитку" рідної мови, що хтось заважає нам плекати і любити той мовний скарб? Чи ж не самі українці його нищать, розмовляючи суржиком, вживаючи де треба і де не треба запозичені англійські слова? Мені здається, останнім часом люди самі від себе втікають, А ця внутрішня боротьба та неврівноваженість впливають на нашу мову, хоч ми цього не усвідомлюємо. Зі спокійним серцем даємо хабара, із тривогою на душі платимо за роботу. З радістю читаємо "жовту" російську пресу, забуваючи про "Кобзар", якого вже не видно під шаром пилу. І жоден з нас не знайде в собі мужності визнати, що цим пилом припала і наша душа, яка вже не здатна породжувати добрі почуття, чисті і теплі слова. Недарма люди кажуть, що гарно говорити - замало, потрібно гарно відчувати. Бо найкраще і найсильніше в людині - почуття, пориви її душі, чистої, недоторканої, ніжної...

Невже хтось може заперечити, що душа і мова - одне ціле, нерозривно пов'язане? Хто заперечує, нехай відстоює власну думку, а я хочу всім сказати: лише щира душа може народжувати світлі думки і чисту мову, тому що слова — не порожні і нікчемні звуки, а відгомін внутрішнього світу людини. Тому треба дбати про чистоту душі, щоб і думки наші були світлими, а почуття - щирими.

Теги: українська мова, душа, ідол, національна ідея, суржик

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати