ЗАЯВА фракції "Наша Україна" щодо необхідності прийняття поданого Президентом України законопроекту про голодомор 1932-33 років

Нагадаємо, що річниці Голодомору 1932-33 рр. постійно відзначаються на державному рівні, починаючи з 1992 р. Ця тема півтора десятиліття постійно знаходиться в центрі уваги науковців, політиків, розглядалася на парламентських слуханнях. Голодомор не просто страшна трагедія, бо трагедія може бути викликана і стихійним лихом. Це була свідома, цілеспрямована, організована владою акція, спрямована на фізичне знищення великої соціальної групи в першу чергу за національною ознакою. Саме ці оцінки лежать в основі поняття, визначеного в міжнародних правових документах – геноцид як злочин проти людства.

15 травня 2003 року Верховна Рада України, не дивлячись на спротив певних політичних сил, визнала, що Голодомор був “актом геноциду українського народу”, проте Звернення Верховної Ради мало виключно політичні наслідки. 2 листопада цього року Президент України Віктор Ющенко вніс на розгляд парламенту проект Закону України «Про голодомор 1932-33 років в Україні”. Прийняття нормативного документу дуже важливо, оскільки має закріпити законом ставлення нашої держави до страшної трагедії, ця позиція має стати обов’язковою для державних установ та політичних сил. Згідно з текстом нормативного документу, Голодомор має бути визнаний актом геноциду українського народу.

Зараз науково доведено, що Голодомор був свідомо спланований комуністичним сталінським режимом. Його метою було покарання українців за постійне прагнення до самоідентифікації та негативне ставлення до колективізації, проведення за рахунок українського села індустріалізації, зачистки українських земель від корінної нації для масового заселення іншим, більш слухняним щодо Кремля населенням. Підтвердженням цього факту є те, що Голодомор 1932-33 років був організований не лише на території УРСР, але й у населених переважно українцями Білгородщині, Курщині та Кубані. Бузувірський план реалізовувався за допомогою низки узгоджених і добре скоординованих заходів, якими стали:
- знищення традиційної системи ведення сільського господарства шляхом масового “розкуркулювання“ селян, яких насильно заганяли в колгоспи, накладання на селян непомірно високих планів хлібоздачі;

- позбавлення селян права мати паспорт громадянина СРСР, заборони селянам виїжджати з місць їх проживання, репресії проти українців, що самовільно виїхали з сіл;

- впровадження особливого режиму щодо окремих регіонів, що особливо “завинили” перед Радянською владою, в яких відбирали усі товари та засоби існування, що знаходились на складах та магазинах, насильницької реквізиції у селян усіх запасів продовольства і навіть одягу, забороні будь-якої торгівлі та ввезення будь-яких засобів для існування, оточення цих регіонів озброєними загонами каральних органів;

- намагання приховати причини і масштаби трагедії, що виявилося у забороні листування і поширення інформації про фактичне становище на селі зокрема, покарання осіб, що виявили в ході перепису 1939 року факти високої смертності серед українського населення;

- поширення в Радянському Союзі та закордоном брехливої інформації про життя селян в Україні.
Проект Закону про Голодомор, внесений Президентом України, встановлює юридичні механізми, необхідні для реалізації цього документу. За заперечення факту геноциду українського народу передбачена адміністративна відповідальність. Органи державної влади зобов’язані забезпечувати вивчення трагедії постраждалих від Голодомору 1932-33 років в Україні. Ці заходи повинні сприяти збереженню історичної пам’яті українського народу.

На превеликий жаль, законопроект Президента України наштовхнувся на незрозумілі перепони (нагадаємо, що факт Голодомору визнано десятьма парламентами країн світу!). Він свідомо не був розглянутий Верховною Радою 17 листопада 2006 р., тобто у переддень Дня жалоби по жертвах Голодомору. Зараз представниками Партії регіонів внесений альтернативний варіант законопроекту. Цей документ є копією проекту, що подав Президент України, але в ньому не має терміну “геноцид” та адміністративної відповідальності за заперечення факту Голодомору, тобто із документу вихолощено його головний змістовний стрижень.

Аморальною провокацією було поширення 17 листопада у Верховній Раді України брошури “Миф о голодоморе – изобретение манипуляторов сознанием”, яка ганебно перекручує історичні факти, паплюжить національну гідність українців.

Фракція “Наша Україна” заявляє, що будь-які спроби уникнути відновлення історичної справедливості є глумом над пам’яттю мільйонів співвітчизників, що закатовані під час найбільшого в історії людства спланованого народовбивства.

Фракція “Наша Україна” підтримує позицію глави держави, який вважає, що прийняття закону про Голодомор — це обов’язок Верховної Ради України. Розгляд і вирішення цієї проблеми не може бути предметом політичних спекуляцій, оскільки страшенна трагедія зачепила в рівній мірі як центральні, так і східні регіони України, вона стосувалася перш за все простих людей, захисниками яких зараз виставляють себе деякі сучасні противники визнання Голодомору. Ця трагедія пройшла через всі українські родини, нанесла непоправних втрат генофонду української нації. Розгляд і вирішення проблеми Голодомору лежить у площині моралі та моральності української еліти, всіх тих, хто має не тільки зберегти історичну пам’ять українського народу, а і працювати задля цивілізованого сьогодення та майбутнього України.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати