Словаки їздять на Закарпаття за продуктами та взуттям

Магазини у Малих Селменцях Ужгородського району Закарпатської області розташовані одразу біля міжнародного пункту пропуску

Село Малі Селменці Ужгородського району межує із Велкими Селменцами Словаччини. Колись це було єдине село — Солонці. Після Другої світової війни його роз’єднали кордоном. Довгі роки сусіди та родичі перегукувалися між собою через колючий дріт, а в грудні 2005 року села з’єднав міжнародний пішохідний пункт пропуску. Відколи почала діяти угода про малий прикордонний рух зі Словаччиною, у Малих Селменцях почала активно розвиватися торгівля.

Тут на 200 жителів — 63 магазини. Усі торгові заклади розташовані біля кордону. Пропонують продукти харчування, алкоголь, цигарки, побутову хімію, одяг, взуття, велосипеди, побутові товари. Ціни нижчі від ужгородських на 1–1,5 грн.

У суботу близько обіду в Малих Селменцях багатолюдно. Через пункт пропуску весь час проходять натовпи словаків. Іноземці приїздять до кордону на авто, залишають його на автостоянці та пішки йдуть в Україну.

Вивіски на малоселменських магазинах на трьох мовах — угорській, українській і словацькій. Ціни виписані в євро, гривнях, словацьких кронах.

Високий словак із дорожньою сумкою за плечем із сином приміряють кросівки в магазині взуття. Розраховуються із продавщицею 20-євровою банкнотою.

— Їздимо в Україну раз на два тижні, — каже словацькою Антон Семан, 42 роки. — Купуємо те, що нам найбільше треба: одяг, взуття, горілку. Потім ідемо в тутешню кав’ярню і замовляємо собі піцу, борщ. Тут смачно готують, — усміхається.

Сім’я Почі зі словацьких Міхаловце їздить до Малих Селменців — раз на місяць.

— Купуємо пральні порошки — вони у вас значно дешевші, продукти, горілку, лікер, цигарки. Нам вигідно, — каже Ружена Почійова, 55 років. — Із дому 30 кілометрів проїдемо — і вже зовсім інші ціни.

Смаглявий Аттіло Браньо, 18 років, зі словацьких Велких Капушанів із двома товаришами купили солодощі, лимонади, пральні порошки, ручку для коси.

— Авто залишили у Велких Селменцах, — усміхається. — Тут набагато дешевше, тому кожен тиждень їжджу в Україну за продуктами та іншими товарами.

Власники магазинів у Малих Селменцях — переважно жителі Ужгорода. Вони викупили чи орендують у місцевих жителів хати та двори. Говорити про вигоду відмовляються.

— Раньше було вигідніше, бо через границю дозволяли везти сигарети. За день сюди приїжджало до тисячі словаків. Скуплялися спершу в продуктових магазинах, а потім і до нас заходили, — каже висока білявка, власниця магазину електропобутових товарів.  — А відколи через кордон дозволяють нести лише по дві пачки сигарет, потоки людей скоротилися вдвічі. Якщо за день приходить по 300–400 осіб — ми й цьому дуже раді.

Продавці зізнаються, що через велику конкуренцію багато крамниць змінили власників або закрилися.

— Ще восени було 70 магазинів, — додає білявка.

— Коли тільки відкрили міжнародний перехід, то словаки часто навідувалися до родичів у Малі Селменці, — додає сусідка Еттели Сільвія Надь, 50 років. — Потім запрошували українців до себе. А як ті через паперову бюрократію не змогли зробити візу, то й словаки перестали сюди приїздити. Ось так втрачаються родинні зв’язки, — зітхає. — Але добре, що хоч є з того зиск, що видаємо в оренду під магазини двори. Хто з місцевих людей мав капітал — сам організував кафе чи бутик. А от наші люди до Словаччини за товаром не їздять — бо там сильно дорого. Роботи для українців там теж нема. Словаки самі їздять на заробітки до Чехії та інших країн Євросоюзу.

Дозвіл на перетин кордону коштує 20 євро

— Отримати дозвіл на малий прикордонний рух можна з економічних, родинних, соціальних і культурних причин, — розповідає консул Генерального консульства Словацької Республіки в Ужгороді Їтка Фішерова.

Незалежно від мети поїздки потрібно здати в консульство анкету-заяву словацькою мовою, дві фотокартки, оригінали закордонного й українського паспортів. Залежно від причини поїздки — нотаріально засвідчене запрошення словацької сторони, документ, що підтверджує родинні зв’язки та інші папери, які підтверджують бізнесові чи культурні заходи. До кожного оригіналу потрібно подати відповідну ксерокопію. Та сплатити в банк 20 євро.

— Згідно з договором, чекати на дозвіл треба 60–90 днів, — веде далі пані Їтка. — Та зазвичай консульство виготовляє документи за два тижні.

Із вересня 2008 до травня 2009 року за дозволом на малий прикордонний рух у Словацьке консульство в Ужгороді звернулося 526 закарпатців. 49 — було відмовлено. Консул каже, що рішення про видачу дозволів надає Цудзеніцка поліція в Словаччині, тому причин відмови консули не знають.

Дозвіл видається на 1–5 років. Із ним перетинати кордон можна багато разів на день.

Теги: Селменці, Ужгород, кордон, прикордонний, магазин

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати