На Закарпатті знайдено близько 20 різновидів самоцвітів

Дехто вважає, що у період фінансової кризи українці повинні думати лише про хліб насущний. Звісно, усі ми наразі виживаємо. Однак і про прекрасне забувати не варто...

Виставка-продаж виробів із напівкоштовних каменів притягує і жінок, і чоловіків. Щось справді магічне кличе подивитися, як виблискують ці огранені та необроблені камінці. І вкотре дивуєшся природі, що здатна на такі витвори. Однак мало хто знає, що і на Закарпатті розвідано чимало покладів самоцвітів, які могли б з успіхом використовувати у ювелірній справі. Наразі ж мусимо купувати завезені прикраси з натуральних каменів та мінералів, найчастіше російського виробництва.

ОНІКС ВРЯТУВАВ ВІД ЗЛИХ ЧАРІВ

-    У нас більше сотні різних видів каменю, декілька тисяч виробів, - розповідає Надія Аулова, керівник виставки "У світі каменю" з міста Черкаси, яка нещодавно завітала на Закарпаття. -Людям набридли штучні підробки з пластику і скла, часто недешеві за ціною.

І справді, 15-20 гривень - за перстень, 30- за браслет, 50-60 - за гарне і стильне намисто, - це зовсім недорого. Звісно, є й коштовні речі, але все залежить не тільки від рідкості каменю, але й від обробки. Хоча знавці шукають незвичні вироби, особливі, які, на їхню думку, мають надприродні властивості. Найдорожчий камінь тут - турмалін, вироби з нього сягають майже сотні доларів. А ще - чароїт, родовище якого є тільки на ріці Чара в Якутії.

-    На Закарпатті ми вже вдруге, - продовжує Надія Акулова. - Востаннє приїздили чотири роки тому і маємо вже постійних клієнтів. Приходять, аби просто подивитися, всі - і діти, і дорослі. Деякі пенсіонери з нетерпінням чекають пенсії, аби прийти і купити щось для душі. Адже недаремно вважають, що натуральні камені -живі. Відомо, що більшість із них мають цілющі властивості. Наприклад, ще здавна знали, що чимало хвороб лікує гематит, сердечні недуги - сердолік, а янтар позитивно впливає на щитовидну залозу. Дуже популярні вироби зі змійовика - зеленого з білими цяточками. Він, як вважають, захищає від "дурних" очей. Що казати: ми самі лікуємося енергією цих камінців, бо працюємо без вихідних, три місяці на рік у подорожах Україною, і не відчуваємо втоми...

Однак обрати гарний виріб не так просто, як здається: очі розбігаються від різноманіття. Дехто користується порадником, що складений за знаками Зодіаку. Скажімо, Овнам рекомендують носити прикраси зі смарагду, Близнюкам - з агату чи яшми, Терезам - з опалу, Козерогам - з оніксу. Але не всі вірять у гороскопи. Та й фахівці, які продають прикраси, кажуть: це - не догма, остаточне рішення таки за людиною. Або так: "Не ми обираємо, камінь обирає нас".

"Уявіть, що кожному камінчику-мільйони років, природа створила за цей час неповторні візерунки, не кожному геніальному художнику таке під силу, - каже продавець-консультант Віктор Кузнєцов. - Я постійно "граюся" з каменями, уже звик до них. Хоча за освітою я - інженер-механік, проте життя розпорядилося таким чином, що почав займатися іншою справою. І ніколи за вісім років про це не пожалкував. Мій улюблений камінь - агат, палітра якого може бути від небесного до зеленого, чистого, ніжного кольору".

Ще мій співбесідник розповів дивовижну історію. Сталося це в Новоград-Волинському, де також побувала виставка. Якось підійшла вже немолода подружня пара, обоє зацікавились виробами з гірського кришталю. Врешті-решт, обрали те, що шукали: прозорі кулю та піраміду. "І тут я відчув, що мої ноги підкошуються, ще мить - і я знепритомнію, - каже пан Віктор. - Оскільки маю вже деякий досвід, спілкуюся постійно з різними людьми, читаю літературу, то зрозумів: переді мною непрості покупці...

Скоріш за все, це була пара, яка займається чаклунством, магією і тому здатна впливати на інших. І якби не камені, то мені було б непереливки. У праву руку я схопив яйце з оніксу, в ліву - змійовик, і практично одразу відчув полегшення, тільки це мене врятувало. Онікс надає сили, а змійовик охороняє від негативних впливів..."

Економіст за фахом, Юлія Яндола бачить у коштовних каменях скоріш поезію, аніж містику. "Ціную камені за їхню красу і чудові візерунки, що є в кожному з них. Потрібно тільки вміти їх побачити", - каже вона. Єдине, що засмучує: вся ця краса не вітчизняного виробництва - привезена з Уралу, Прибалтики, роботи московських та пітерських ювелірів. Невже у нас, в Україні, немає нічого подібного? А на Закарпатті?

СУМНА ДОЛЯ РОДОНІТОВОГО РОДОВИЩА

Допоміг розвіяти ці сумніви Володимир Федішин, геолог із досвідом, який більше 25 років проробив у Закарпатській геологорозвідувальній експедиції. Народився він у Забайкаллі, зокрема у місті Чита. "Ще у дитинстві я часто шукав у потічках самоцвіти й дорогоцінні камені, - розповідає він про своє захоплення. -І, до речі, тільки нещодавно прочитав, що у тому самому потічку, де я шукав золоті самородки, насправді знайшли цей коштовний метал... На золото схожий мінерал пірит (сірчаний колчедан), який має блискучі металеві грані, тому я вважав, що це справді щось цінне. Батько після служби в армії повернувся додому на Хмельниччину. Я й досі пам`ятаю всі ці стріхи з соломи, глиняну підлогу, як із дідом спали на печі - зараз і сам дивуюся, як давно це було..."

По закінченні школи Володимир Федішин поступив у Київський університет ім. Шевченка, звісно, на геологічний факультет. Вабила романтика, а ще - багато прочитаних у дитинстві книжок, насамперед фантаста Обручева. Працювати молодого геолога направили у 1974 році на Закарпаття, в Берегово, де розташувалася розвідувальна експедиція. "Це саме припало на розквіт Мужїївського золоторудника, - згадує він. - Там стояло близько 30 бурових вишок, почалися важкі гірничі роботи, кіровоградські шахтарі вирубували штольню. Однак невдовзі наш головний геолог Віра Зайцева запропонувала зайнятися пошуком нерудних корисних копалин. Так, разом із Михайлом Селянчином я досліджував закарпатські самоцвіти".

Особливо пишається геолог тим, що знайшов родовище родонітів у Рахівському районі. "Це дуже гарний мінерал, походить від грецького слова "родон" - троянда, малинового кольору. На Уралі його називають "орлець". І зараз практично весь родоніт привозять до нас з Уралу. А ми ще у 1974 році вирішили знайти український. Знали, що в нас усе має вийти, адже деякі фрагменти цього мінералу вже зустрічалися в різних місцях. Загалом, відшукали близько 12 таких осередків, майже всі неподалік села Ділове Рахівського району".

А біля одного з таких урочищ геологи натрапили на справжнє ведмеже кладовище. Кажуть, що коли ці хижі тварини відчувають смерть, то йдуть вмирати далеко у гори. Тут; неподалік Ділового, на висоті 1400 метрів на галявині побачили купу величезних кісток та черепів.

На жаль, історія українського родоніту не надто оптимістична. Найбільше родовище, яке вдалося розшукати, отримало назву Рударня Глімея (біля Рахова в районі гори Камінь Каль-овка). Декілька разів бурили, однак поталанило саме Володимирові Федішину. "Потужність залягання виявилась значною для мінералу-самоцвіту - понад 7 метрів! "Пам`ятаю, коли вперше побачив на фоні білого кварцу малинове мереживо - це просто казка!"

Кажуть, лікує цей камінь навіть від онкологічних захворювань, принаймні так вважали

знахарі з давнього Сходу. А нині використовують для профілактики очних хвороб – маленькі важки-камінці родоніту кладуть на закриті очі. Він здатен зняти стрес, нервові розлади та оберігає від нічних страхіть. Астрологи рекомендують його для Терезів та Близнюків. Першим нібито надає впевненості у собі, другим допомагає розвивати інтуїцію та покращити пам`ять. Родоніт давно використовують ювеліри, оскільки він добре обробляється. Найбільший відомий виріб із цього мінералу-саркофаг у соборі Петра і Павла в Санкт-Петербурзі, він важить 7 тонн! У світі відомі родовища в Австралії та на острові Мадагаскар.     

 Однак, повернемося до Закарпаття. "Настав час затверджувати звіт у Києві, - розповідає далі Володимир Федішин. - Мені зробили альбом-папку зі взірцями нашого, українського самоцвіту! Та в інституті твердих сплавів сказали, що на Уралі - кращі, тож навіщо їм ще одне родовище?" І тільки в 90-их роках про нього (нині єдине розвідане родовище в Європі) знову згадали. Нібито навіть дали гроші на попередню розробку Рударні Глімея. Але досі нічого про це не чути. Можливо, комусь це було на руку...

НАШІ ЦЕОЛІТИ ВРЯТУВАЛИ КИЇВ ВІД РАДІАЦІЇ

 Які ще цікаві мінерали можна знайти на Закарпатті? "Найвідоміший - це марамороський діамант, - розповідає геолог. - Так називають у нас гірський кришталь. Використовують його і в оптичній промисловості. Наприклад, у Володар-Волинському біля Житомира є великі поклади берилу, топазу, аквамарину, кварцу, чорного опалу та гірського кришталю. А у нас його можна відшукати на Рахівіцині, Хустщині, навіть навколо Берегова".

До речі, давні греки вважали, що кришталь — це лід, який замерз так, що не зміг більше розтанути, і називали його "крісталлос" (лід). Вважали, що він впливає на долю людини. Ювеліри виготовляли з нього чаші, кубки, прикраси. Найбільшу в світі кулю з гірського кришталю було виготовлено китайськими майстрами. Вона має 33 см в діаметрі і 48 кг ваги. Кажуть, що цей мінерал оберігає володаря від негативного впливу. Аристократи Риму охолоджували собі руки такими кулями. Згадується гірський кришталь в "Ілліаді" та "Одісеї".

Загалом, на Закарпатті знайдено близько 20 різновидів самоцвітів. Є серед них і суто місцевий — унгварит, закарпатський різновид хлоропалу. Назва походить від міста Унгвар (Ужгород). Найбільше його було знайдено неподалік обласного центру, в Кам`яниці, де є родовище андезиту. Унгварит виглядає як застигле скло блакитно-зеленого кольору. Він дуже крихкий, тому цінується скоріш як колекційний камінь, аніж ювелірний. Такого більше у світі немає. Зустрічаються також яшма, опали, агати, сердолік. Цікаве і гарне скам`яніле дерево. Це також уже копалина, якій сотні тисяч років. Близький родич кам`яного вугілля, однак має іншу структуру і придатне для ювелірної обробки.

"Кожний геолог має вдома колекцію каменів та мінералів, - каже Володимир Федішин. - Наприклад, головний геолог ртутного комбінату у Вишкові свою колекцію мінералів колись продав за 5 тисяч рублів. А це були на той час великі гроші".

Сам Володимир Федішин у 90-их, період занепаду вітчизняної економіки, вирішив самостійно здійснювати геологічну розвідку, заснував приватне підприємство "Літос". Деякі замовлення були від підприємств - потрібні були будівельні матеріали. Так, геолог розвідав родовище глини поблизу Перечина, а ще раніше брав участь у розробці родовища цеоліту в Сокирниці, навіть займався деякий час його реалізацією по області.

До речі, наші цеоліти стали у нагоді у 1986 році. Після аварії на ЧАЕС під загрозою зараження опинилися майже вся Київська область і столиця. Навколо водні артерії і ними радіоактивні речовини розповсюджувалися дуже швидко. "Вчений Бернштейн довів, що врятувати ситуацію можна за допомогою цеоліту - природного абсорбенту, який всмоктує в себе негативні рештки, - розповідає геолог. - У ньому калій та натрій замінюється свинцем, ізотопами урану тощо. Нам одразу виділили гроші на розробку Сокирнянського родовища і робота закипіла. Всього до Чорнобиля за всі роки вивезли декілька сотень тисяч тонн закарпатського цеоліту. Ним досі посипають береги річок та потічків. Практично це був чи не найкращий захист від розповсюдження радіації на той час..."

На жаль, в області досі нелегально видобувають копалини, у тому числі напівкоштовні й декоративні породи. На родовище родоніту також неодноразово навідувалися бажаючі скористатися тим, що ніхто не охороняє наші надра. Й інколи навіть фахівці не зможуть сказати, що вивозять за межі області у вантажівках. На вигляд це буде звичайне каміння, але, розпиливши його навпіл, побачите ту красу, яку воно приховує...

Теги: самоцвіти, родоніт, скарби, цеоліт

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати